WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Медицина, основні поняття. Історія медицини в Україні - Реферат

Медицина, основні поняття. Історія медицини в Україні - Реферат

Київської Русі був лікар-ченець Агапій Печерський, щолікував самого Володимира-Мономаха, а також віднайдено медичний трактат під назвою "Мазі" внучки великого Мономаха, першого лікаря-жінки в древній Україні Євпраксії Мстиславівни.
Першим українським дипломованим лікарем був Юрій Дрогобич, що працював в другій половині ХІУ ст. В другій половині ХІУ ст. на землях теперешньої Західної України, у Львові на базі Єзуітської академії було створено університет з медичним факультетом. Однак хоч медична наука і практика у Львові розвивалися навіть раніше ніж на сході України, але відомостей не залишилося, оскільки це були на той час Австро-Угорщина і Польша, які ніяк не зацікавлені піднімати престиж українців у сврїх досягненнях.
Дещо пізніше, наприкінці ХУІІІ ст. загальний економічний розвиток Росії зумовив підготовку вітчизняних фахівців з різних галузей знань.
У 1800р. дворянство Слобідської України дістало царську грамоту, якою підтверджувалися його привілегії. Царський уряд дав дозвіл на відкоиття університету в Харькові на вимогу українського прогресивного дворянства. Офіційно медичний факультет Харківського університету було відкрито у 1860р.
З професорів кафедри патології і терапії слід назвати Петра Бутковського (1801 - 1844).
Дещо пізніше на кафедрі терапії видатним професором був Є.С.Гордієнко (1812-1897).
Пізніше у 1843р. засновано університет у "матері міст руських" - древньому Києві. Для організації університету було асигновано значні суми, збудовано великий будинок. Медичний факультет було відкрито через 6 років після заснування університету. З Вільнського університету, Київському медичному факультетові було передано понад 1500 анатомічних препаратів, у зв'язку з чим університет швидко став ведучим науковим центром.
Першим урядовим лікувальним закладоим у Києві був Військовий госпіталь, відкритий у 1792 р. Київський госпіталь швидко стає великим лікувальним закладом, але загалом медичне забезпечення в цілому населення було дуже обмеженим і примітивним.
Досягнення передових клінічних шкіл Петербурга і Москви знайшли сприятливий грунт для засвоєння і дальшого розвитку в медичних школах України. Особлива роль у цьому належить школі С.П.Боткіна.
Боткін звернув на себе увагу як видатний клініцист, який блискуче використовував у клініці найновіші досягнення фізіології, хімії. Як керівник клініки, він організував клініко-експериментальну лабораторію. При терапевтичній клініці це була одна з перших лабораторій не тільки в Росії, а й у Європі взагалі. Під час керівництва С.П. Боткіна в цій лабораторії 10 років пропрацював великий фізіолог І.П. Павлов.
Як досягти тонкості в діагностиці, як правильно будувати план лікування - про це докладно розповів Боткін у своїх "Клінічних лекціях". У 1866 році він видав перший том лекцій, який весь присв'ячений клінічному аналізові лише одного хворого з серцевою недугою. В цій практиці докладно пояснюється патогенез усіх симптомів, помічених у хворого і його об'єктивних даних, розширюється вся складна розумова робота, на основі якої лікар обгрунтовує діагноз і будує план лікування. Лекції відразу звернули на себе увагу не тільки в Росії, а й за кордоном, їх широко перекладали, що було не звично для російської медичної літератури тих часів.
Досягнення передових клінічних шкіл Петербурга і Москви знайшли сприятливий грунт для засвоєння і дальшого розвитку в медичних школах України. Особлива роль у цьому належить школі С.П. Боткіна, безпосередні учні якої В.В. Лашкевич та В.Т. Покровський очолили кафедри терапії в Харькові і Києві.
Заслуга створення видатної терапевтичної школи в Україні належить В.П. Образцову, який за своїми науковими поглядами також був послідовником С.П. Боткіна - свого вчителя у Петербургській медико-хірургічній академії. Василь Петрович Образцов (1849-1920 рр.) блискуче закінчив Петербургську медико-хірургічну академію. Після короткочасної роботи земським лікарем він удосконалював свої знання за кордоном. Захистив докторську дисертацію з морфології крові і кістковомозкового кровотворення. В 1893 році його обирають професором медичного факультету Київського університету.
Великою заслугою В.П. Образцова є розробка глибокої методичної ковзної пальпації органів живота. В.П. Образцову належать видатні праці з діагностики серцевих захворювань. Великі досягнення у вивченні патогенезу, клініки і лікуванні серцево-судинної патології належать саме школі українських терапевтів на чолі з В.П. Образцовим і академіком М.Д. Стражеско.
Микола Дмитрович Стражеско (1876-1952 рр.) був учнем І.П. Павлова і В.П. Образцова. В.П. Образцову та М.Д. Стражеско належить зажиттєвий діагноз і опис симптоматології та клініки інфаркту міокарду і його клінічних варіантів.
За ініціативою М.Д. Стражеско в 1936 році в Києві створено Інститут клінічної медицини, якому пізніше присвоєно ім'я його засновника і переіменовано в Інститут кардіології.
Разом з талановитим українським вченим В.Х. Василенко, Стражеско М.Д. розробив класифікацію хронічної серцево-судинної недостатності, якою користуємося і сьогодні.
Ще одним талановитим учнем В.П. Образцова був академік Макс Мойсейович Губергріц (1886-1951 рр.), праці якого по патології підшлункової залози набули великого значення. Його книга "Клінічна діагностика" стала навчальним посібником багатьох поколінь лікарів.
Одним з напрямків Київської терапевтичної школи - вивчення захворювань легень пов'язаний з роботою і науково-практичними здобутками академіка Феофіла Гавриловича Яновського (1860-1928 рр.). Монографія "Туберкульоз легень" Яновського стала основою спеціалізації по фтізіатрії. Яновський започаткував організовану боротьбу з туберкульозом.
Талановитим учнем Яновського був академік Іванов Вадим Миколаєвич (1892-1962 рр.), який багато уваги приділяв розвитку гастроентерології і займався гастродуоденальною патологією, вивчав виразкову хворобу, рак шлунку і його ранню діагностику.
Одним з талановитих учнів Яновського був і академік Володимир Харитонович Василенко (1896-1987 рр.) у роботі якого значне місце займала кардіологія, але і питання гастроентерології. Він вперше описав ІУ тон серця і синдром лівошлуночкової недостатності, а його підручник "Пропедевтика внутрішніх хвороб" і сьогодні рекомендуємо Вам як один із кращих на якому вчилися діагностиці більше поколінь лікарів.
Володимир Харитонович має особливо близьке відношення до нашого Університету, оскільки професор Ганич О.М. учениця академіка Василенко і він багато років приймав участь в наукових форумах організованих на базі Ужгородського університету.
Неможливо не сказати про ще одного учня академіка Яновського Бориса Соломоновича Шкляра (1896-1961 рр.), що був блискучим педагогом, лектором. Він автор кращого підручника з пропедевтики внутрішніх хвороб: "Діагностика внутрішніх хвороб" та настольної книги лікарів: "Лікар і хворий".
Loading...

 
 

Цікаве