WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Дифузний токсичний зоб, аутоімунний тіреоїдит або хвороба Хашімото. - Реферат

Дифузний токсичний зоб, аутоімунний тіреоїдит або хвороба Хашімото. - Реферат


Реферат на тему:
Дифузний токсичний зоб, аутоімунний тіреоїдит або хвороба Хашімото.
Дифузний токсичний зоб (ДТЗ, struma toxica diffusa)
- аутоімунне захворювання, що характеризується підвищеною функцією щитовид-ної залози (ЩЗ), з патологічним впливом надлишку її гормонів на інші органи і сис-теми та залози внутрішньої секреції, і веде до порушення всіх ланок обміну ре-човин.
Частіше хворіють жінки (майже 10 раз частіше чоловіків).
Провокуючими факторами аутоімунного процесу, що активує функцію щитовидної залози, є психічні травми, інфекції, інтоксикації, та інші фактори,які сприяють під-вищеню тонусу симпатико-адренадолової системи. Це веде до утворення тиреоїд-стимулюючого імуноглобуліну (ТСІ), який виявляється в сироватці крові хворих дифузним токсичним зобом. На фоні змін імунного статусу, (вродженого, або набутого) та продукції ТСІ виникає аутоімунне неспецифічне запалення тиреоїд-ної тканини з надлишком продукції гормонів щитовидної залози.
Клінічна картина характеризується перш за все тріадою симптомів:
" зобом (різними ступенями збільшення ЩЗ);
" витрішкуватісю (очним симптомом);
" тахікардією (кардіальним симптомом);
За останніми данними ВООЗ розрізняють 3 ступені збільшення ЩЗ:
І ступінь - ЩЗ пальпується, але не візуалізується
ІІ стунінь - ЩЗ візуалізується при нормальному положенні голови;
ІІІ ступінь - зоб видна на відстані.
Ступінь збільшення ЩЗ не відповідає прямо-пропорційно степені збільшення її функцій, продукції Т3, Т4.
Для клінічної картини важливими є наступні синдроми:
Очний синдром, в який входять- екзофтальм; симптом Дельрімпля - широкі оч-ні щілини і блискучі очі, що створюють враження переляку, здивування, гніву; симптом Штельвага - рідке кліпання; симптоми Кохера і Грефе - відставання верхнього і нижнього повіка при рухові очного яблука і утворення білої полоски склер між верхнім повіком і радужною оболонкою; симптом Розенбаха - тремор повік; симптом Мебіуса - порушення конвергенції; симптом Елінека - гіперпіг-ментація в шкірі повік.
Другий ведучий синдром психоемоціональної лабільності: нервовість, подразли-вість, плаксивість, поганий поверхневий сон, швидка розмова, симптом Марі - дри-жання витянутих рук.
Третім є кардіальний синдром: це тахікардія в межах 100-150 уд. за хвилину, під-вищується систолічний тиск і падає діастолічний.
Основний обмін підвищується на 50%-100%, залежно від степені тіреотоксикозу:
" І ст. - +20%-30%; Р=90-100
" ІІ ст. - + 30%-60%, Р 100-120;
" ІІ ст. - +60%, Р 120.
Клінічні критерії важкості офтальмопатії:
І ст. (легка) - легкие екзофтальм (до18 мм.);
ІІ ст. (середня) - помірний екзофтальм (18 -22 мм.);
ІІ ст. (важка) - виражений екзофтальм (більше 22 мм.).
Аутоімунний тіреоїдит або хвороба Хашімото
- це захворювання, в основі якого лежить аутоімунне ураження ЩЗ, наявність тіреоїдних аутоантигенів, внаслідок порушень імунітету різного генезу у хворих.
Захворювання вперше в 1912 році описав Хашімото. Частіше хворіють жінки після 40 років. Причиною може стати всякий процес, що порушує цілісність щитовидної залози і викликає попадання тіреоглобуліну в кров, а саме:
" опромінення радіоактивним І131 та нетрадиційне тривале лікування І;
" вірусні інфекції, що змінюють реактивність організму;
" спадковість і алергізаціяорганізму;
" психоемоційні стреси;
" операція на щитовидну залозу;
Є значна схожість між тіреоїдитом і токсичним дифузним зобом. При тіреоїдиті ЩЗ вузловата, збільшена, за рахунок ділянок проліферації і щільних ділянок склерозу.
Клініка:
" Розвиток захворювання полвільний, поступовий;
" Прояви захворювання залежать від стадії хвороби, а саме клініка дуже поліморфна, від ознак гіпертіреозу до гіпотіреозу;
" Скарги хворих - це почуття здавлення в області шиї, першіння і почуття інородного тіла в горлі, болі в шиї, затруднене дихання;
" Головна об'єктивна ознака - зоб і збільшення регіональних лімфовузлів;
" Показники основного обміну та поглинання І131 можуть бути нормальними;
" Протікання повільне, прогресуюче з переходом в гіпотіреоз, при склерозуванні ЩЗ, внаслідок аутоімунного запалення.
Гіпотіреоз, міксідема, кретинізм
Гіпотіреоз - це захворювання, що є наслідком пониженої функції щитовидної залози. Розрізняють первинний і вторинний гіпотіреоз. Важка форма гіпотіреозу носить назву мікседема.
Причини хвороби це звично ендемічна нестача йоду, надмірне поступання радіоактивного йоду і перенесений тіреоїдіт. При цьому у ЩЗ недостатньо виробляються трийодтіронін і тіроксин.
Клінічна картина: характеризується перш за все неврологічною симптоматикою це - апатія, погана пам'ять, понижена працездатність, в'ялість, сонливість, почуття зябкості.
При виражених формах гіпотіреозу об'єктивно знаходимо амімічність і одутловатість обличчя, вузькі очні щілини, набрячну шию, характерна бліда з жовтушним відтінком шкіра з рум'янцем - "воскової ляльки" на щоках. Оскільки в шкірі накопичуються мукополісахариди, шкіра суха, груба, холодна, шелушиться. Нігті ломкі, слояться псуються зуби, випадає волосся і зовнішня частина бров - це симптом Гормоса. Мова повільна, в'яла, монотонна, стає нечіткою. Голос грубий із-за набряку голосівок. Можливі психози. Можуть бути парестезії, радикулярні болі, непевнена хода, судоми.
Гостра недостатність наднирників - це синдром Уотерхауза-Фрідеріксена - розвивається раптово під впливом інфекції. Характеризується трьома формами перебігу:
1. шлунково-кишковою, що веде до зневоднення організму і колапсу, внаслідок блювання і холеропобібного бігунція;
2. серцево-судинну, з ознаками гострої серцевої недостатності, падіння АТ, колапсу, ціанозу, холодного поту;
3. менінго-енцефатичну, з головним болем і коматозним станом;
4. змішану.
Мозковий шар наднирників продукує адреналін, який підвищує тонус симпатичної нервової системи і АТ і норадреналін, що звужує артеріоли м'язів і теж призводить до підвищення тиску в артеріях.
При феохромоцитомі - доброякісної пухлині хромафінної тканини правого наднирника, це нападоподібні різкі підскоки тиску або постійно високий АТ, підвищений основний обмін, можлива гіперглікемія.
Синдром ожиріння - синдром надмірної ваги, більшої на 10% від останніх двох цифр росту - формула Брока, ділять на три форми: аліментарно-конституційну, гіпофізарно-церебральну (гіпоталамічну) - з ознаками ураження гіпоталамусу - підвищеною пітливістю , приливами, поліурією, асиметрією АТ, порушенням з боку ЦНС і диспластичним нерівномірним ожирінням, що швидко наростає, часто відставанням у статевому розвитку.
Ендокринно-обмінне ожиріння характерне для кушингоїдного синдрому.
Loading...

 
 

Цікаве