WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Алгоритм діагностики гепатолієнального синдрому у дітей. - Реферат

Алгоритм діагностики гепатолієнального синдрому у дітей. - Реферат


Причини: медикаменти, сепсис, тривалеголодування (< 300 ккал/добу), гіпоальбумінемія, зниження вмісту білка ліганду. В гепатоцитах (у новонароджених і дітей), токсичний зоб, вади серця із застійною серцевою недостатністю.
Другий механізм розвитку даної жовтяниці - зниження кон'югації білірубіну в гепатоцитах (ферментні жовтяниці). Останні м.б. спадковими (синдром Жільбера, Кріглера-Найяра) і набутими (медикаментозні, гострі і хронічні паренхіматозні ураження печінки, сепсис).
Лабораторні дані: підвищений рівень некон'югованого білірубіну, відсутність білірубінурії і уробілінурії, нормальний вміст крові АлАТ, АсАт, ЛФ, ГГТФ, холестерину, анемії, зміни еритроцитів, вміст стеркобіліну в калі знижений або нормальний.
Печінково-клітинна жовтяниця з кон'югованою гіпербілірубінемією розвивається в результаті ушкодження гепатоцитів, але при цьому функція захоплення і кон'югації м.б. збереженими. Проте через різко підвищену проникливість мембран гепатоцитів, їх некрозу білірубін поступає в системний кровоток. Гіпербілірубінемія в результаті ураження паренхіми і строми печінки. Печінково-клітинна жовтяниця з кон'югованою гіпербілірубінемією - один із найбільш прогностично несприятливих симптомів гострих і хронічних уражень печінки, які свідчать про виключення 2/3 печінкової паренхіми. Останнє має місце при гострому вірусному гепатиті, інфекційному мононуклеозі, лептоспірозі, токсичному ураженні печінки (хімічні речовини, медикаменти, гриби), активному цирозі печінки, ін.
Лабораторні дані: підвищений загальний рівень білірубіну за рахунок кон'югованої фракції, рівень АлАТ, АсАТ перевищує норму у ? 5 разів, ЛФ - в 2 рази, гіпо-, нормо-холестеринемія, білірубінурія, уробілінурія, зниження вмісту стеркобіліну в крові. Рідше печінково-клітинна жовтяниця з кон'югованою білірубінемією м.б. зумовлена внутрішньоклітинним холестазом, в основі якого є порушення внутрішньоклітинного транспорту кон'югованого білірубіну і екскреції його в жовч. Білірубін скидається через синусоїдальний полюс гепатоциту і поступає в системний кровоток. Цілісність гепатоцитів не порушена, але проникливість клітинних мембран знижена.
Таблиця із ст.2 лекції по жовтяниці.
Клінічні форми: синдром Дабіна-Джонсона і Ротора, рецидивуюча жовтяниця вагітних, лікування стероїдами, у ранньому післяопераційному періоді.
АлАТ, АсАТ не є специфічними, однак високо чутливі. Нормальні величини АсАТ 0,1-0,68 ммоль/год/л, АлАт 0,1-0,45 ммоль/год/л. Підвищення активності амінотрансфераз є характерним при дифузних ураженнях печінки, навіть при мінімальному ушкодженні клітин і є одним із об'єктивних критеріїв цитолізу. Гіперферменія розвивається також при патологічних процесах в м'язах, в т.ч. міокарді, м.б. при гострих нефритах, важкому гемолізі. Пряме "органне" діагностичне значення амінотрансфераз відносно невелике. Однак у хворих з встановленою органною патологією печінки активність амінотрансфераз є найчутлівішим показником цитолізу. Підвищення активності амінотрансфераз до верхньої границі її норми у 1,5-5 разів розцінюється як помірна, а в ? 10 разів - як висока гіперферментія. Невеликі гіпереферментії вказують на інтоксикацію медикаментами, рідше є виявом скритої недостатності кровообігу, особливо після фізичних навантажень. У невеликої частини обстежених виявляються латентно перебігаючі гострі і хронічні гепатити. Рівень гіперферментії при гепатитах є одним із критеріїв до лікування глюкокортикоїдами.
Лужна фосфатаза (ЛФ) - підвищення активності продукції гепатоцитами і епітелієм найдрібніших жовчевих проток спостерігається при холестазі, жовтяницях пухлинного генезу, первинному біліарному цирозі печінки, гранулематозних процесах в печінці, абсцесах печінки. Нормальні показники ЛФ 2-5 од. (0,8-1,7 ммоль/год./л) (за Боданським).
Синтетична функція печінки: білок (альбуміни, глобуліни), коагулограма, ліпопротеїди. Часто зустрічаються різні порушення коагуляції: дефіцит факторів згортання крові (ІІ, VII, ІХ, Х) внаслідок порушеного їх синтезу печінкою і неадекватної абсорбції вітаміну К, зміну протромбінового часу (залежать від важкості ураження печінки), дисфібриногенемія, дисемінована, внутрішньосудинна коагуляція
Протеїнограма (гіпо-, диспротеїнемія). Коагулограма. Амілаза. Ліпідний спектр сироватки крові.
Коагуляційні проби: тимолова (0-4 од./л, сулемова (1,6-2,2 мл). При дифузних ураженнях печінки показники тимолової проби підвищуються, сулемової - знижуються. Тимолова проба є чутливим тестом цитолізу і є інформаційною при гострих процесах. Зміни сулемової проби спостерігаються при переході процесу у хронічну форму, особливо при цирозі.
Визначення жовчевих пігментів у сечі є важливим для діагностики, так як в нормі в сечі останніх немає. Клінічне значення виявлення білірубіну в сечі полягає у виявленні запідозреної жовтяниці, як раннього симптому гепатобіліарного захворювання, зокрема вірусного токсичного гепатиту. Відсутність білірубіну у сечі при жовтяниці передбачає наявність непрямого білірубіну в крові, так як тільки прямий білірубін виділяється з сечею.
В нормальних умовах в системний кровоток і в сечу попадає невелика кількість уробіліногену. Клінічне значення має від'ємна реакція на уробілін в сечі, що вказує на припинення поступлення білірубіну в кишківник. У хворих ГВГ визначення уробіліну в сечі дозволяє контролювати динаміку захворювання: на висоті жовтяниці (має місце внутрішньопечінковий холестаз) пігменти не поступають в сечу і кал. Поява уробіліну в сечі - один із ранніх критеріїв одужання.
Інструментальні методи дослідження: ультразвукова, радіонуклідна діагностика. З допомогою цих досліджень визначаємо розміри, форму, положення паренхіматозних органів, вогнищеву чи дифузну патологію (киста, абсцесс, пухлина, метастази пухлин, ехінокок). Інформативність методів 80-90% випадків, особливо при поєднанні УЗД з доплерографією.
Другий етап дослідження передбачає встановити, уточнити характер дифузного чи вогнищевого ураження печінки. Для діагностики вогнищевих уражень печінки серед селективних діагностичних процедур має значення лапароскопія, селективна ангіографія, пункційна біопсія, комп'ютерна томографія.
Лапароскопічна діагностика інформативна у випадках поверхневої локалізації вогнищевих уражень. Однак вирішальне значення в уточненні діагнозу має прицільна біопсія. Коли вогнищеві ураження (кисти, пухлини, абсцеси) розташовані в глибині печінки, то достовірним методом діагнос-тики є ціліакографія. Остання дає інформацію про стан артеріального кровопостачання печінки, селезінки.
Серед лабораторних методів дослідження у верифікації пухлинного процесу (гепатоцелюлярної карциноми) є визначення ?-фетопротеїну у сироватці крові. Підвищення його рівня є специфічним маркером гепатоцелюлярної карциноми, хоча це може спостерігатись при інших пухлинах.
При наявності дифузного ураження печінки
Loading...

 
 

Цікаве