WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Алгоритм діагностики гепатолієнального синдрому у дітей. - Реферат

Алгоритм діагностики гепатолієнального синдрому у дітей. - Реферат


Реферат на тему:
Алгоритм діагностики гепатолієнального синдрому у дітей.
ПЛАН.
1. Вступ. Актуальність проблеми.
2. Характеристика етапів морфо-функціональної діагностики печінки.
3. Основні біохімічні синдроми при ураженні печінки.
4. Основні клінічні симптоми і синдроми при ураженні печінки.
5. Класифікація захворювань, що протікають з гепатолієнальним синдромом.
6. Диференційна діагностика гепатолієнального синдрому у віковому аспекті.
Гепатомегалія при захворюваннях печінки звичайно поєднується зі збільшенням селезінки. Лімфоцитомакрофагальна система (ЛМС) об'єднує ці органи в єдину цільну систему. Спільне ураження печінки і селезінки поєднується також тісним зв'язком обох органів із системою ворітної вени, спільністю їх інервації і шляхів лімфовідтоку.
Гепатолієнальний синдром (ГЛС) - основний клінічний критерій не тільки патології печінки (гострих і хронічних уражень), а багатьох інших захворювань:
- вроджених і набутих дефектів судин портальної системи;
- деяких захворювань порушення обміну речовин;
- лімфопроліферативних захворювань системи крові;
- мієлопроліферативних захворювань системи крові;
- ревматичних захворюваннях;
- патології серцево-судинної системи;
- інфекційних, паразитарних захворювань.
Захворюванням печінки належить основна роль в розвитку ГЛС - більше, ніж у 90% випадків він зумовлений патологією печінки.
Швидке збільшення кількості методів дослідження гепато-біліарної системи викликає необхідність системного підходу до захворювань печінки.
Діагностичний процес умовно розподіляють на етапи. Основне завдання першого - виявити наявність факту ураження печінки, визначити вогнищевий чи дифузний характер захворювання.
Деталізація скарг.
- болі в правому підребер'ї (тупі, ниючі, гострі, переймоподібні);
- підвищена слабість втома, апатія, підвищена збудливість, порушений сон;
- носові кровотечі;
- жовтяниця;
- шкірні висипання і геморагії;
- знижений апетит, анорексія, нудота, блювота, дисфункція кишківника.
Анамнез:
- вік клінічної маніфестації захворювання;
- початок захворювання - поступовий, латентний, гострий;
- перебіг - гострий, тривалий, рецидивуючий;
- зв'язок захворювання з перенесеним вірусним гепатитом В, С, Д;
- зв'язок захворювання з гемотрансфузіями, травмою, операцією, наявність спадкової патології в родичів;
- зв'язок гепатомегалії з диспептичними симптомами, гарячкою, суглобовим синдромом.
Клінічне обстеження дитини:
- стан дитини: крайнє тяжкий, тяжкий, середньої важкості;
- свідомість: ясна, сопор, ступор, кома;
- фізичний розвиток: достатній, знижений;
- температура тіла: нормальна, підвищена,субфебрильна, фебрильна, гектична;
- колір шкіри: звичайний, жовтяниця, геморагічні, іншого характеру висипки, судинні зірки, печінкові долоні. Судинні (артеріальні) зірочки, як правило, локалізуються в ділянці плечового поясу і рідко виявляються нижче лінії сосків, мають підняту центральну частину, радіально розходячі гілки, їх кількість збільшується при прогресуванні захворювання печінки і зменшується при покращенні функції. Пальмарна еритема більше виражена в ділянці тенара, гіпотенара і м'яких тканин пальців; аналогічні зміни виявлені на підошвах. Пальмарна еритема зустрічається не тільки при захворюваннях печінки, але і у здорових людей, при ЮРА, лейкемії, тиреотоксикозі. При цирозі (~ 80%) печінки виявляємо білі нігті, які не мають прозорого нігтьового ложа і ямки;
- зниження апетиту, а при тяжкому перебігу захворювання - анорексія;
- астеновегетативний синдром;
- болі в правому підребер'ї - тупі, ниючі, в правому підребер'ї характерні для хронічного холецистохолангіту, гепатиту, цирозу;гострі, переймоподібні - для ДЖВШ по гіперкінетичному типу, жовчекам'яної хвороби;
- диспептичні симптоми (гіркий присмак в роті, нудота, блювота, остання не приносить полегшення, відрижка, печія, метеоризм є частим симптомом;
- дисфункція кишківника проявляється проносами (цироз печінки), схильністю до закрепів при хронічних холецисто-холангітах, гепатитах, ДЖВШ по гіпотонічному типу;
- свербіння шкіри (гепатит, цироз);
- суглобовий синдром (гепатит, ревматичні захворювання);
- лімфаденопатія (хвороби системи крові; лімфопроліферативні захворювання, ревматичні захворювання, інфекції);
- полісерозити транзиторні;
- форма, розміри живота, розвиток коллатералей на передній черевній стінці;
- ступінь гепато-, спленомегалії;
- симптоми на наявність вільної рідини в черевній порожнині;
- особливості нижнього краю печінки (розміри, край гладкий, горбистий, болючий, еластичний, щільний, рухомість), селезінки (розміри, край еластичний, ущільнений, болючість);
- ендокринопатії частіше проявляються у пре- і пубертатному віці і маніфестують симптомами затримки статевого дозрівання, як хлопчиків, так і дівчаток.
Лабораторно-інструментальні методи дослідження проводяться паралельно. Зміни клітинного складу периферійної крові часто асоціюються із захворюваннями печінки. Частим симптомом при первинних і вторинних ураженнях печінки є анемія. Генез останньої є складним: вторинний синдром мальабсорбції (МА) зумовлює дефіцит багатьох мікро-, макроелементів, засвоєння жирів, білків і вуглеводів; гемоліз, супресія кровотворної функції у кістковому мозку. Лейкопенія і тромбоцитопенія часто пов'язані зі спленомегалією внаслідок портальної гіпертензії. Лейкоцитоз спостерігається при холангіті, пухлинах печінки, фульмінантному гепатиті.
Лабораторні методи дослідження першого етапу: (за Єндрассиком):
Білірубін сироватки крові (8,5-20,7 ммоль/л, непрямий 0,86-4,3 - 25% загального; прямий 6-15). Для діагностики має значення не стільки рівень загального білірубіну, як співвідношення його прямої і непрямої фракцій.
Некон'юкована гіпербілірубінемія розвивається в результаті гіперпродукції білірубіну, в зв'язку з чим вміст його в крові перевищує можливість нормального захоплення і кон'югаційних механізмів гепатоциту. Цей варіант жовтяниць етіологічно пов'язаний із спадковим і набутими гемолітичними анеміями. Окрім того, вони можуть розвиватись при захворюваннях з неефективним еритропоезом (віт. В12 -, залізодефіцитні анемії, еритропоетичні порфірії, сидерахрестичні анемії, таласемії), свинцевих отруєннях, а також при інфаркті легені, розсмоктуванні гематоми, переливанні крові, сепсисі.
Лабораторні дані: збільшення в крові некон'югованого білірубіну, нормальні рівні ЛФ, АлАТ, АсАТ, ГГТФ, відсутність білірубінемії, уробілінурія, підвищення вмісту стеркобіліну в крові, ретикулоцитоз, інколи анемія, укорочений час життя еритроцитів.
Печінково-клітинна жовтяниця з некон'югованою гіпербілірубін-емією розвивається в результаті порушення захоплення білірубіну печінковими клітинами.
Loading...

 
 

Цікаве