WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Отити - Реферат

Отити - Реферат


Реферат на тему:
Отити
Отит - це запалення вуха. Розрізняють зовнішний, середній і внутришній отит.
Зовнішний отит. Існують дві форми - обмежена (фурункули зовнішнього слухового проходу) і дифузна. Обмежений зовнішний отит виникає в результаті потрапляння інфекції (найчастіше стафілокока) у волосяні фолікули і сальні залози фіброзно-хрящового відділу зовнішнього слухового проходу, чому сприяють дрібні травми при маніпуляції в юшці сірниками, шпильками і т.д. Фурункули зовнішнього слухов проходу частіше бувають в осіб, що страждають цукровим діабетом, подагрою, гіповітамінозом (А, С, групи В). Іноді процес може поширитися на привушну клітковину. Дифузійний (розлитий) зовнішний отит розвивається переважно при хронічному гнійному середньому отиті унаслідок потрапляння в шкіру і підшкірну жирову клітковину слухов проходу різних бактерій, а також грибів. Запальний процес нерідко поширюється і на барабанну перетинку.
Симптоми, перебіг. Біль в усі, що підсилюється при натисненні на козелок, при потягуванні за мушлю. Болючисть при відкриванні рота спостерігається при локалізації фурункула на передній стінці. При гострому дифузійному зовнішньому отиті хворі скаржаться на сверблячку і біль в усі, гнійні виділення з неприємним запахом.
Діагноз ставлять на підставі отоскопії. Слух майже не страждає.
Лікування. Введення в зовнішний слухов прохід марлевих турунд, змочених 70% спиртом - зігріваючий компрес, фізиотерапевтичні процедури (солюкс, струми УВЧ), вітамінотерапія.
Антибіотики і сульфаніламидні препарати застосовують при вираженому запальному інфільтраті і підвищеній температурі. При утворенні абсцесу показане його розкриття. При розлитому запаленні промивають слуховий прохІд обробляють дезінфікуючими розчинами (3% розчин борної кислоти, розчин фурациліна 1:5000 і ін.). Шкіру зовнішнього слухов проходу змазують оксикортом, синтоміциновою емульсією.
Гострий середній отит розвивається в результаті проникнення інфекції головним чином через слухов трубу в середнє вухо при гострому чи загостренні хронічного запалення слизової оболонки носа і носоглотки (гострий риніт, грип і ін.). Розрізняють катаральну і гнійну форми захворювання. Розлад вентиляційної функції слухової труби сприяє венозному застою в слизовій оболонці барабанної порожнини й утворенню транссудату. Серозне запалення викликається слабовірулентною інфекцією, що проникає з верхніх дихальних шляхів, на тлі ослаблення захисних сил організму. Отит у немовлят виникає в результаті потрапляння навколоплідних вод у середнє вухо під час проходження по родових шляхах. Велике значення має також анатомічна будова слухов труби (у дітей вона ширше і коротше). Розрізняють три стадії гострого середнього отиту: I стадія-виникнення запального процесу, утворення ексудату (гострий катаральний отит); II стадія - прорив барабанної перетинки і гнійотеча (гострий гнійний отит); III стадія - затихання запального процесу, зменшення і припинення гнійотечі, зрощення країв прориву барабанної перетинки. Тривалість захворювання від декількох днів до декількох тижнів.
Симптоми, перебіг залежать від стадії запального процесу. У I стадії - сильний біль в усі, іррадіює у відповідну половину голови, зуби, висока температура тіла (38-39 °С), значне зниження слуху по типу поразки звукопровідного апарата. При отоскопії на початку запалення видні розширені кровоносні судини, потім з'являється гіперемія барабанної перетинки, її контури згладжуються. Наприкінці цієї стадії відбувається випинання барабанної перетинки. У крові лейкоцитоз, підвищена ШОЕ. В II стадії виникає гнійотеча в результаті прориву барабанної перетинки, біль при цьому стихає, але може відновитися при затримці відтоку гноячи. Загальний стан поліпшується, температура тіла нормалізується. При отоскопії в цій стадії видний гній, зменшення випинання барабанної перетинки, однак ще залишаються гіперемія і сглаженість її контурів. У III стадії після припинення гнійотечі ведучою скаргою може бути зниження слуху.
Клінічна картина гострого запалення середнього вуха в новонароджених і грудних дітей дещо відрізняється від такої в дорослих. Гострі отити в грудних дітей часто протікають непомітно для навколишніх аж до появи гнійотечі. При вираженому отиті дитина прокидається ночью, неспокійний, кричить, вертить головою, тре хворе вухо об подушку, тягнеться рукою до вуха, відмовляється від грудей (біль в усі при ссанні і ковтанні підсилюється внаслідок підвищення тиску в середньому усі). Звичайно спостерігається рино-фарингіт. Нерідко гострий середній отит поєднується із менінгеальним симптомокомплексом.
Лікування. Постільний режим, за показаннями антибіотики (при гнійотечі необхідне визначення чутливості до них мікрофлори), сульфаніламідні препарати, антисептики. При високій температурі амідопирин, ацетилсаліцилова кислота. Місцево застосовують зігрівальні компреси, грілки, фізіотерапію (солюкс, струми УВЧ). Судинозвужувальні краплі в ніс. Для зменшення болю у вухо закапують у теплому виді 96% спиртові краплі, що складаються з 0,5 м карболової кислоти і 10 м гліцерину. З появою гнійотечі закапування у вухо припиняють. При відсутності ефекту від консервативного лікування роблять парацентез барабанної перетинки. Після появи гнійотечі з зовнішнього слухов проходу необхідно забезпечити його гарний відтік. Якщо після припинення гнійн виділень з вуха і рубцювання барабанної перетинки слух залишається зниженим, показані продування, пневматичний масаж і УВЧ-терапия на область вуха.
Хронічний гнійний середній отит - довготривале запальне інфекційне захворювання порожнин середнього вуха, яке має перебіг з періодами ремісій та загострень. Почато захворювання пов"язаний з гострим отитом, який нерідко був перенесений у дитячому віці. В період ремісії хронічного гнійного середнього отиту запальний процес у середньому вусі наче відмежовується.
Клініка.
Неодмінними ознаками цього захворювання є:
1. наявність тривалої гноєтечі з вуха ( 6 та більше тижнів), це захворювання триває роками;
2. наявність стйкої перфорації барабанної перетинки зі змозолілими краями;
3. зниження слуху, досить часто шум у вусі.
Існує дві форми захворювання: мезотимпаніт та епітимпаніт. Мезотимпаніт є відносно доброякісною формою отиту. "Відносно", оскільки мезотимпаніт може перейти у епітимпаніт і набути "злоякісного" перебігу хронічного отиту. При мезотимпаніті вражається середній та нижній поверхи барабанної порожнини. При цій формі уражується тільки слизова оболонка порожнин середнього вуха.
Епітимпаніт є недоброякісною формою
Loading...

 
 

Цікаве