WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Паратонзилярний абсцес - Реферат

Паратонзилярний абсцес - Реферат


Реферат на тему:
Паратонзилярний абсцес
Паратонзилярний абсцес називають флегмонозною ангіною, або запалення навколомигдаликової клітковини.
Абсцес викликають найчайстіше стрептококи, стафілококи, пневмококи, кишкова паличка. Найчастіше інфекція потрапляє в паратонзилярну клітковину з мигдаликів по лімфатичних та кровоносних судинах, контактним шляхом, за наявності ангіни та загострення хронічного тонзиліту. Рідше інфекція потрапляє в клітковину внаслідок захворювання зубів (перикоронарит та гострий періодонтит) - одонтогенний паратонзиліт. Також причиною можуть бути сторонні тіла горла (рибна кістка тощо). Для виникнення абсцесу необхідні умови: сенсибілізація організму до бактеріальних та тканинних антигенів, загальне або місцеве охолодження, гіповітаміноз. Спочатку в паратонзилярній клітковині виникає гіперемія судин, порушення їх проникності, розвивається набряк і настає дрібноклітинна інфільтрація. Всмоктування бактеріальних та тканинних токсинів та продуктів запальної реакції спричиняє гарячку, явища інтоксикації, зміну складу крові. Стиснення нервових стовбурів посилює біль, порушення з боку центральної та вегетативної нервової системи, які призводять до змін з боку серця, нирок та інших органів. На 3-4 день у клітковині утворюється гнояк, який може прориватись в горло самостійно, або його розкриває лікар. Після очищення гнояка в клітковині запальний інфільтрат починає розсмоктуватися та організовуватися, тобто розвиваються сполучнотканинні рубці та спайки.
Якщо абсцес не може прорватись в горло, він може прорватись в навкологорлову клітковину, й розвивається парафарингеальний абсцес. Рідко виникає нагноєння лімфовузлів шиї, розвивається сепсис, ерозія великих кровоносних судин та інші ускладнення, зокрема ревматизм, нефрит.
У розвитку паратонзиліту виділяють 3 стадії:
І. Ексудативно-інфільтративну;
ІІ. Абсцес;
ІІІ. Зворотнього розвитку.
За локалізацією: передньоверхній, задньоверхній, задній, зовнішній або бічний, передній та нижній, набрякові форма.
Загальні симптоми - слабість, лихоманка, збільшення лімфовузлів на стороні абсцесу. Характерна класична тріада паратонзилярного абсцесу: посилена слюнотеча (гіперсалівація), тризм жувальних м'язів, відкрита гугнявість, остання як результат параліча м'язів нібної занавіски.
Зміни складу крові: виражений лейкоцитоз (10 - 12 Г/л), зі сувом лейкоцитарної формули вліво, еозинофілія, ШОЕ - 30-40 мм/год. Діурез знищений але попри це спостерігається ізогіпостенурія, у більшості хворих спостерігається альбумінурія, збільшується кількість лейкоцитів, з'являються еритроцити. На ЕКГ - відхилення, що характерні для дифузних змін міокарда.
Об'єктивні дані залежать від терміну захворювання та локалізації запального процесу в клітковині. У перші години з'являється нерізко виражена гіперемія піднебінно-горлових дужок, мигдаликів на боці запалення. Наступного дня на боці пара тонзиліту виявляють різу гіперемію слизової оболонки, інфільтрацію піднебінних дужок та прилеглих ділянок м'якого піднебіння, піднебінний мигдалик вибухає в просвіт, піднебінний язичок набряклий та зміщений у протилежний бік від ураження. Тривалість І ст. - 2-3 дні, на 3-4 день утворюється гнояк та з'являються зміни в зіві, які набувають ознак тієї чи іншої форми паратонзилярного абсцесу.
За наявності передньо-верхнього паратонзилярного абсцесу піднебінний мигдалик втягнутий у середину, донизу та назад, його не видно тому, що він вкритий різко гіперемійованою, інфільтрованою та набряклою піднебінно-язиковою дужкою, котра вкриває наперед та до середньої лінії зіва. Гіперемійоване, інфільтроване м'яке піднебіння відповідного боку нависає наперед. Піднебінний язичок має різкий набряк, зсунутий у неушкоджений бік. Передньоверхній паратонзиліт супроводжується значно вираженим тризмом щелеп, порушенням функції м'якого піднебіння (відкрита гугнявість, потрапляння рідкої їжі в ніс під час ковтання), інтенсивний біль у горлі, що віддає у вухо, верхню щелепу та характеризується важким загальним станом.
Задньоверхній характеризується набряком та інфільтрацією м'якого піднебіння над піднебінним мигдаликом та верхньою третиною піднебінно-горлової дужки, рухомість м'якого піднебіння порушена. Мигдалик добре видно, він витягнутий вперед та опущений донизу. Гугнявість яскраво виражена, але тризм жувальних м'язів, інтенсивність болю у горлі та загальні симптоми проявляються меншою мірою ніж за інших форм.
Запальний процес у разі заднього паратонзиліту розміщується між мигдаликом та піднебінно-горловою дужкою. Підчас огляду помітна гіперемія та інфільтрація піднебінно-горлової дужки, що стовщується та набуває веретеноподібної форми. Мигдалик випнутий до переду. За цієї форми відзначається різка болючість під час ковтання, відчуття стороннього тіла в горлі, але тризм та загальні симптоми менш виражені.
Якщо хворий скаржиться на біль в горлі, в нього помітна припухлість за кутом нижньої щелепи або під ним, є тризм, а під час фарингоскопії крім випинання інші ознаки (гіперемія, інфільтрація, набряк піднебінних дужок) виражені слабко, завжди варто передбачити наявність бічного пара тонзиліту. У такому разі запальний процес локалізується у глибини мигдаликової ніши, спереду від мигдалика. Цей гнояк може прорвати у навколо горлову клітковину.
Передній паратонзиліт одонтогенного походження. Піднебінно-язикова дужка в нижній передній своїй частині гіперемійована, інфільтрована та набрякла, прекриває мигдалик у вигляді кульоподібної припухлості. Перехідна складка навколо хворого зуба згладжена.
При нижньому паратонзилярному абсцесі суб'єктивні скарги невідповідають даним огляду зіва, де відсутні виражені запальні зміни, натискування шпателем на задні відділи язика спричиняють різкий біль.
Для набрякової форми характерний виражений набряк слизової оболонки піднебінних дужок, м'якого піднебіння, піднебінного язичка та мигдаликів.
Лікування абсцесів призначають комбіноване: антибіотики (в/м), враховуючи біль при ковтанні і вимушене голодування анальгетики, напівспиртовий компрес на боку ділянку шиї, антигістамінні препарати. Одночасно проводять хірургічне лікування. У разі передньо-верхнього паратонзиліту розкриття абсцесу проводять через передньо-язикову дужку на місці випинання. Паратонзилярний абсцес можна розкривати і тупо (корнцангом). У хворим із заднім пара тонзилітом розріз проводять в ділянці піднебінно-горлової дужки. Крім того необхідно проконсультуватись із стоматологом, який повинен видалити контур слизової оболонки над 8 зубом, що прорізується або видалити хворий зуб, за умови гострого періодонтиту.
Нижні паратонзилярні абсцеси можна розкривати виконуючи розріз через нижню частину піднебінно-язикової дужки на глибину 1 см, та розширюючи рани корнцангом зверху донизу. В іншому разі цей абсцес розкриваю через нижній полюс піднебінного мигдалика.
Після видаленні гною стан хворого як правило покращується, однак терапію слід продовжити. Через добукраї розрізу повторно розводять зажимом для видалення накопиченого гною.
При вскритті зовнішнього абсцесу попередньо проводять пункцію шприцом із довгою голкою, коли у випадку виявлення гною, розріз проводять по напрямку пункції. Після любого розрізу в глотці проводять полоскання фурацеліном.
Абсцестонзилектомію проводять у разі звернення хворого до клініки, інши автори - через 1-2 дні після розкриття абсцесу, ще інші - в "теплий період", через 6-8 днів після розкриття, ще інші проводять - тільки в "холодний період" - через 1 місяць після паратонзилярного абсцесу.
Література:
1.Солдатов И. Б., Днилин В. А., Митин Ю. В. Патолгия верхних дыхательных путей. Медицина 1975.
2.Плужников М. С., Лавренова В. Г. Воспалительные заболевания полости рта, глодки, гортани. Медицина 1978.
3.Французов Б.Л., Фрацузова С. Б. Лекарственная терапия заболеваний уха, горла и носа. Здоровье 1988.
Loading...

 
 

Цікаве