WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Реактивність організму - Реферат

Реактивність організму - Реферат

покритими шерстю, їх здатність підтримувати гомойотермію занадто мала, і вони практично пойкілотермні. До моменту прозрівання, тобто до 13 - 14-го дня, у незрілонароджених закінчується морфологічний розвиток кори головного мозку і встановлюється нормальна енцефалограма. Температура тіла стабілізується на 2 - 4-й тиждень життя. Це забезпечується розвитком хімічної, а потім фізичної терморегуляції.
Період прозрівання є важливим етапом формування реактивності у незрілонароджених. До прозрівання новонароджені тварини можуть витримувати глибоку гіпотермію, гіпоксію, вони легше переносять радіальне прискорення. У міру вдосконалення механізмів реактивності, розвитку нервової та ендокринної систем, встановлення гомойотермії і можливості активного пристосування до мінливих умов зовнішнього середовища у них знижується життєздатність під час дії екстремальних факторів (повторення закономірностей філогенезу).-
У період внутріутробного розвитку людини первинна реактивність знижена, імунологічна - забезпечується природними антитілами, алергічної немає. Порушення реактивності звичайно пов'язані із спадковими факторами і виявляються на молекулярному та клітинному рівнях. Прикладом може бути аномальний гемоглобін.
Стан реактивності новонароджених визначається як спадковими факторами, так і особливостями внутрішньоутробного розвитку, а також впливом навколишнього середовища. У новонароджених не закінчений морфологічний і фізіологічний розвиток нервової системи - кора великого мозку тонша, ніж у старших дітей, нервові клітини не повністю диференційовані, не закінчене формування коркових центрів та мієлінізація нервових волокон. Збудливість кори великого мозку низька, переважають підкоркові впливи. Больові подразнення не локалізуються. У зв'язку з незрілістю гіпо-таламо-гіпофізарно-надниркова система в перші 2-4 дні після народження не реагує на стресори. У новонародженого недостатньо розвинені біологічні бар'єри. Епідерміс складається з двох-трьох рядів клітин замість семи, спостерігаються високі значення рН на поверхні шкіри, що сприяє проникненню інфекції. У перші дні після народження немає лізоциму, титр комплементу в крові низький, фагоцитоз звичайно незавершений. До двох років синтезується незначна кількість інтерферону.
Становлення імунологічної реактивності починається у внутрішньоутробний період і пов'язане з функцією вилочкової залози та лімфоїдної тканини. Дитина народжується з імуноглобулінами (антитілами), одержаними від матері. Це імуноглобулін, який зберігається протягом трьох місяців. Першим імуноглобулі-ном, що синтезується в організмі новонародженого, є ІgМ. Його вміст підвищується протягом першого тижня і до року досягає рівня дорослих. ІgА синтезується з другого-третього тижня. Підвищення синтезу визначається лише з другого-третього місяця. Антитілоутворення збільшується з розвитком лімфоїдної тканини, який відбувається протягом першого року життя і закінчується лише до періоду статевої зрілості.
У розвитку алергічної реактивності спостерігаються два підвищення. Перше - у віці до чотирьох-п'яти років. Воно визначається спадковими факторами і виявляється до харчових, побутових і бактеріальних алергенів. Друге - в період статевого дозрівання, коли завершується формування алергічної реактивності під впливом не лише спадкових факторів, а й навколишнього середовища.
У період внутрішньоутробного розвитку не виявляється патогенний вплив деяких бактеріальних токсинів (черевнотифозного, висипнотифозного).
5. Механізми реактивності. біологічні бар'єри
Серед механізмів реактивності важливу роль відіграють нервова й ендокринна системи. Дані онто- й філогенезу показують, що становлення реактивності пов'язане з удосконаленням цих систем. Дослідженнями І. П. Павлова та його школи, Л. А. Орбелі встановлено значення різних відділів центральної і вегетативної нервової системи в реактивності. Наприклад, відомо, що під час глибокого сну і в стані наркозу уражуваність організму електричним струмом менша, ніж у стані неспання. На прикладі зимової сплячки тварин добре демонструється роль нервової системи в імунологічній реактивності та резистентності проти інфекцій.
Кеннон і Сельє важливу роль у реактивності й резистентності відводять ендокринній системі. В умовах, що вимагають від організму напруження і мобілізації пристосувальних механізмів, Кеннон відводить провідну роль адреналіну ("аварійному гормону"), Сельє - гормонам передньої частки гіпофіза і коркової речовини надниркових залоз. Особливо показовим щодо цього є участь кортикостероїдів у реалізації запалення, коли глікокортикоїди виступають як протизапальні, а мінералокортикоїди - як прозапальні агенти.
Відомо також, що при гіперфункції щитовидної залози перебіг запалення більш бурхливий, а при гіпофункції - млявий. Значно знижується реактивність при захворюванні на цукровий діабет (трйвйле загоювання ран, піодермія, часто приєднується туберкульоз) .
Важливу роль у реактивності відіграє сполучна тканина, елементи якої беруть участь в імунних реакціях, фагоцитозі, забезпечують загоювання ран, мають бар'єрну функцію.
Велике значення в реактивності мають умови зовнішнього се-редовища. Так, при підвищенні температури тіла реактивність під-вищується навіть у холоднокровних. У цих умовах у рептилій (варанів) вдається викликати анафілаксію, у жаб - правець і "камфорні судороги". У теплокровних під час гарячки підвищується титр антитіл, посилюється фагоцитоз. Тяжко перебігають інфекційні захворювання без гарячки ("холодна дифтерія"). Зниження температури тіла підвищує стійкість проти гіпоксії, дії механічних факторів. Наприклад, при голодуванні першими зникають алергічні реакції, а потім пригнічується імунітет.
Різка зміна погоди, пора року і клімат також визначають стан реактивності й резистентності.
До факторів зовнішнього середовища, які впливають на людину, відносяться також соціальні. Прикладом соціального опосередкування реактивності у людини є виникнення нових видів зв'язку типу людина - машина, коли людина вводиться у виробничий процес. Порушення роботи цієї системи, наприклад відставання людини від темпів виробничого процесу, може стати причиною психічних розладів. Порушення мікросоціальних відносин на роботі, в сім'ї може призвести до розвитку невротичних станів, людина починає неадекватно реагувати на соціальне та біологічне середовище, що її оточує.
Важливим механізмом реактивності, що склався еволюційно, є біологічні бар'єри. Це спеціалізовані тканинні структури, які захищають організм або окремі його частини від патогенних впливів навколишнього середовища ізабезпечують збереження гомеостазу.
Розрізняють зовнішні і внутрішні бар'єри. До зовнішніх бар'єрів належать: шкіра, слизова оболонка, які захищають організм від фізичних, хімічних та біологічних впливів зовнішнього середовища; органи дихання, які затримують шкідливі речовини атмосфери; травний канал (бактерицидна дія шлункового соку, позбавлення поживних речовин антигенних властивостей); печінка, яка знезаражує токсичні речовини, що надходять з їжею або утворюються в кишках; селезінка, лімфатичні вузли та інші органи, в яких містяться клітини
Loading...

 
 

Цікаве