WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Реактивність організму - Реферат

Реактивність організму - Реферат

дизергію.
2. Реактивність на різних рівнях організації живих систем
Реактивність, формуючись на основі спадковості, конституції, певного рівня розвитку нервової, ендокринної та імунної систем, є властивістю організму як цілісної системи. Водночас про реактивність можна говорити на різних рівнях організації цієї системи, починаючи із субклітинного. Прикладом реактивності на молекулярному рівні є реакція молекули НЬS при серпоподібноклітин-ній анемії на гіпоксію, наслідком якої є зміна розчинності гемоглобіну і утворення кристалів, які ушкоджують еритроцити.
Клітинна реактивність пов'язана з мембранними процесами, що забезпечують взаємодію клітини з середовищем, яке її оточує, за допомогою вбудованих у неї білкових структур, що виконують функцію клітинних рецепторів та іонних каналів. Реактивність на клітинному рівні спостерігається при здійсненні лейкоцитами фагоцитозу, придеградації тканинних базофілів (тучних клітин) комплексом антиген - антитіло.
Реактивність органа виявляється , наприклад, спазмом його непосмугованих м'язових волокон у відповідь на повторне надходження в організм алергену.
Прикладом реактивності системи органів і організму в цілому є перебудова терморегуляції і основних життєзабезпечуючих систем у відповідь на дії пірогену. У розвитку багатьох патологічних процесів (алергії, запалення та ін.) можна простежити зміни реактивності на різних рівнях.
3. Резистентність. Взаємозв'язок з реактивністю
Резистентність - це стійкість організму проти дії патогенних факторів. У процесі еволюції організм виробив певні пристосувальні механізми для забезпечення свого існування в умовах постійної взаємодії з навколишнім середовищем, різноманітні факори якого могли б спричинити не тільки порушення життєдіяльності, а й загибель при відсутності або недосконалості цих механізмів.
Резистентність тісно пов'язана з реактивністю. Здатність організму протистояти ушкоджувальним впливам визначається його реакцією як єдиного цілого, і тому резистентність є одним з основних наслідків і виражень реактивності організму.
Розрізняють резистентність пасивну й активну. Пасивна резистентність не пов'язана з активними реакціями на вплив, а зумовлена анатомо-фізіологічними особливостями організму - будовою шкіри, слизової оболонки, кісткової тканини, щільних покривів комах, черепах.
Активна резистентність зумовлена захисно-пристосувальними механізмами. Так, стійкість проти гіпоксії пов'язана із збільшенням вентиляції легень, прискоренням течії крові, збільшенням вмісту еритроцитів і гемоглобіну в крові тощо; стійкість проти інфекцій (імунітет) - з утворенням антитіл та активізацією фагоцитозу.
Виділяють резистентність первинну, пов'язану із спадковими факторами, і вторинну - набуту. Набута резистентність може бути активною і пасивною. Прикладом першої є підвищення стійкості проти гіпоксії внаслідок акліматизації, ослаблення сприйнятливості до інфекції після вакцинації. Набута пасивна резистентність виникає після серотерапії.
Неспецифічна резистентність - це стійкість проти багатьох факторів, а специфічна - проти одного якогось агента.
Звичайно реактивність і резистентність змінюються односпрямовано. Однак можливе й інше, коли реактивність знижується, а резистентність підвищується, як це буває в умовах зимової сплячки, під час глибокої гіпотермії, наркозу.
Стан реактивності слід розглядати не взагалі, а конкретно, стосовно одного або кількох однорідних факторів. Іноді підвищена реактивність до одного подразника поєднується з пониженням реактивності до іншого. У разі дії двох або більшої кількості надзвичайних (екстремальних) подразників організм нерідко реагує лише на один, залишаючись "глухим" до дії інших. Наприклад, коли тварині в момент судорог нанести на шкіру краплю люїзиту, ураження буде порівняно слабким. Тварини, які зазнали радіального прискорення, витримують смертельну дозу стрихніну, виявляють велику виживаність в умовах гіпоксії, перегрівання. Така форма реагування не може бути названа резистентністю, оскільки в цих умовах організм не може активно протистояти впливу зовнішнього середовища, зберігаючи гомеостаз, а лише терпить цей вплив у стані глибокого пригнічення життєдіяльності. І. А. Аршавський запропонував назвати таку форму реактивності витривалістю.
Витривалість звичайно спостерігається у менш удосконалених організмів, наприклад у холоднокровних, або в ранні періоди пост-натального розвитку, особливо у незрілонароджених тварин (щурів, мишей). Як пристосувальний механізм у цих умовах реалізується перехід на більш давній і стійкий, хоч і менш економічний, шлях'вивільнення енергії - гліколіз.
Резистентність, на противагу витривалості, забезпечує активну протидію організму патогенним впливам, внаслідок чого зберігаються сталість внутрішнього середовища і достатній рівень життєдіяльності організму.
4. Еволюційний розвиток реактивності
Філогенез. Реактивність різного ступеня мають усі організми. Чим вище стоїть тварина у філогенетичному відношенні, тим складніші, досконаліші її реакції на різні дії. У найпростіших і багатьох безхребетних первинна реактивність розвинена слабко, а імунологічної немає. Досконаліші й різноманітніші механізми реактивності у хребетних.
Становлення реактивності поєднується з виникненням механізмів активного пристосування до дії таких шкідливих факторів, як нестача кисню, зміна температури тощо. У риби першими з'являються комплемент і антитіла, однак останні не настільки специфічні, як у теплокровних; алергії немає. У земноводних і рептилій алергія виражена слабко. У холоднокровних виражена запальна реакція, що проявляється не тільки фагоцитозом, а й судинною реакцією.
У теплокровних більш висока реактивність проти дії різних факторів і водночас краще розвинені пристосувальні реакції на нестачу кисню, підвищення і зниження температури середовища через зміну теплопродукції і тепловіддачі. У всіх теплокровних чітко виявляється імунологічна реактивність. Лише теплокровним, і особливо ссавцям, властива аутоалергія. Інтенсивно виражені всі елементи запальної реакції.
Отже, в процесі еволюції удосконалюються механізми, за допомогою яких організм реагує на різні впливи зовнішнього середовища. Водночас з'являються механізми, за допомогою яких організм активно пристосовується до мінливих умов середовища, що забезпечує можливість збереження його гомеостазу й активної життєдіяльності.
Механізми пасивної резистентності у холоднокровних і безхребетних мають інше значення. Вони не завжди спрямовані на підтримання гомеостазу. Гомеостаз може змінюватись (знижується обмін речовин, температура тіла, потреба в кисні), але виживаність при цьому навіть підвищується. Типовим прикладом цього є зимова сплячка. Холоднокровні при зниженні температури навколишньогосередовища переходять у стан анабіозу і навіть витримують заморожування, а після зігрівання повертаються до нормального життя.
Онтогенез. Особливий інтерес викликає становлення реактивності в процесі онтогенезу. У міру зрілості до моменту народження тварин поділяють на незрілонароджених (щури, кролі) і зріло-народжених (гвінейські свинки). Перші народжуються сліпими і не
Loading...

 
 

Цікаве