WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Реактивність організму - Реферат

Реактивність організму - Реферат


Реферат на тему:
Реактивність організму
План
Вступ
1. Види реактивності
2. Реактивність на різних рівнях організації живих систем
3. Резистентність. Взаємозв'язок з реактивністю
4. Еволюційний розвиток реактивності
5. Механізми реактивності. біологічні бар'єри
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Реактивність організму. Поняття" реактивність "означає відповідь організму на ті чи інші внутрішні чи зовнішні подразненняння. Джерела поняття ідуть у глибоку стародавність. Ще лікарі країн Древнього Сходу, Греції, Риму відзначали неоднакову чутливість різних людей до тих чи інших захворювань. Проте поняття реактивності виникло лише на початку XX ст., коли патологи стали виділяти різні типи реагування організму. Вчення про реактивність з позицій загальної патології першими почали розробляти вітчизняні патологи, які мають великі досягнення в цій галузі. Значну роль у вирішенні цієї проблеми відіграли порівняльно-патологічні дослідження І. І. Мечникова про фагоцитоз та його участь у запаленні та імунітеті; праці М. М. Сиротиніна, що встановив загальні закономірності еволюції реактивності у філо- та онтогенезі; уявлення О. О. Богомольця, який пов'язав конституцію і реактивність з властивостями сполучної тканини.
Властивість реактивності живих систем - основна, універсальна властивість життя, поряд з такими, як спадковість, ріст, розвиток, харчування, обмін речовин і ін. Діалектичне розуміння реактивності спирається на еволюційний підхід, визнання детермінованості всіх реакцій організму, їхньої цілісності, структурності, динамічності.
Поняття реактивності міцно ввійшло в практичну медицину, допомагаючи об'єктивно оцінювати стан хворого. Реактивність організму є одним з важливих факторів патогенезу хвороб, оскільки патологічна реактивність характеризується зниженням пристосувальних можливостей організму.
Будь-який патологічний процес тією чи іншою мірою змінює реактивність організму. Водночас зміна реактивності, що перевищила фізіологічні межі, може стати основою розвитку захворювання. Тому вивчення реактивності та її механізмів має важливе значення для розуміння патогенезу захворювань і цілеспрямованого лікування.
1. Види реактивності
В залежності від еволюційного рівня реагуючої структури виділяються різні форми реактивності.
І. П. Павлов писав про тонкий реактивності нервової системи, про надзвичайні реактивності ЦНС, про те, що кора великих півкуль - найбільш реактивна частина головного мозку. Стосовно до молекулярного рівня використовується поняття" подразливість".
Еволюція живих систем від реактивності на рівні подразливості до вищої нервової діяльності - це і є еволюція активності.
Найбільш загальною формою реактивності є біологічна, котра визначається спадкоємними факторами і виражає здатність організму реагувати на різні впливи навколишнього середовища зміною життєдіяльності защитно - пристосувального характеру. Патологічна реактивність виявляється при впливі хвороботворних факторів і характеризується незвичайною формою реагування на відповідний подразник.
Найбільш загальною формою реактивності є біологічна, або видова, реактивність, яка визначається насамперед спадковими факторами і виражає здатність організму реагувати на різноманітні впливи навколишнього середовища (токсини, гіпоксію, радіальне прискорення та ін.) зміною життєдіяльності захисно-пристосувального характеру, її називають ще первинною.
Видові особливості реактивності визначають видовий імунітет проти інфекційних захворювань. Так, видовим імунітетом пояснюється несприйнятливість людини до чуми рогатої худоби. Прикладом видових змін реактивності є зимова сплячка тварин, сезонна міграція риб і птахів. Під час зимової сплячки, що характеризується глибоким пригніченням активності нервової, ендокренної систем, обміну речовин і зниженням у зв'язку з цим температури тіла (до 3-4 °С у прямій кишці), значно знижується реактивність до багатьох факторів. Суслики, заражені в період сплячки на чуму, туберкульоз, не хворіють, а з пробудженням - захворюють і гинуть. Сплячка підвищує стійкість проти стрихніну та інших отрут. Водночас запалення, фагоцитоз, утворення антитіл, загоювання ран пригнічуються. Видова реактивність спрямована на збереження виду в цілому і кожної особини зокрема.
На основі видової реактивності формується групова та індивідуальна. Індивідуальна реактивність зумовлена спадковими і набутими факторами. Вона залежить від тих умов зовнішнього середовища, в яких організм розвивається,- характеру харчування, кліматичного поясу, вмісту кисню в атмосферному повітрі тощо.
Реактивність залежить від статі. Так, реактивність жіночого організму змінюється у зв'язку з менструальним циклом, вагітністю. Жіночий організм більш стійкий проти гіпоксії, крововтрати, радіального прискорення, голодування.
Відома роль віку в реактивності. Ранній дитячий вік характеризується низькою реактивністю. Це визначається незавершеним розвитком нервової, ендокринної та імунної систем, недосконалістю зовнішніх і внутрішніх бар'єрів. Найвища реактивність спостерігається у зрілому віці, поступово знижуючись під старість. Особи похилого і старечого віку дуже сприйнятливі до інфекції, в них часто розвиваються запальні процеси в легенях, піодермія, ураження слизової оболонки. Причина цього полягає в ослабленні імунних реакцій та зниженні бар'єрних функцій у міру старіння організму.
Індивідуальна реактивність може бути специфічною і неспецифічною. Специфічна реактивність виражається у здатності утворювати антитіла на антигенні подразнення. Такі вимоги задовольняє імунологічна реактивність. Вона забезпечує несприйнятливість до інфекційних хвороб, або імунітет в особливому розумінні слова, реакції біологічної несумісності тканин, підвищеної чутливості.
Неспецифічна реактивність виявляється під час дії на організм факторів зовнішнього середовища. Вона реалізується за допомогою таких механізмів, як стрес, зміна функціонального стану нервової системи, парабіоз, фагоцитоз, біологічні бар'єри.
Специфічна й неспецифічна реактивність може бути фізіологічною і патологічною.
Фізіологічна реактивність охоплює реакції здорового організму у сприятливих умовах існування. Прикладом може бути імунітет (специфічна реактивність), реакція організму на дію різних факторів зовнішнього середовища у межах, які не порушують гомеостазу.
Патологічна реактивність виявляється у разі дії на організм хвороботворних факторів. Вона якісно відрізняється від фізіологічної і характеризується незвичайною формою реагування. Загалом патологічна реактивність виражається в обмеженні пристосувальних можливостей організму.
Прикладом специфічної патологічної реактивності є алергія, імунодефіцити та імунодепресивні стани. Прояви неспецифічної патологічної реактивності спостерігаються під час травматичного шоку, наркозу. Під час шоку пригнічується реактивність щодо інфекційних та інших хвороботворнихвпливів. Пригнічується фагоцитоз, змінюється чутливість до лікарських засобів.
За формами прояву розрізняють реактивність підвищену - гіперергію, понижену - гіпергію та спотворену -
Loading...

 
 

Цікаве