WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Cучасні погляди на патогенез сепсису, особливості клініки, перебігу, діагностики і диференційної діагностики локальних та генералізованих форм гнійної - Реферат

Cучасні погляди на патогенез сепсису, особливості клініки, перебігу, діагностики і диференційної діагностики локальних та генералізованих форм гнійної - Реферат

віці залежно від умов виникнення поділяємо на позалікарняний і госпітальний (нозокоміальний), на фоні імунодефіцитних станів (ІДС). Такий поділ визначає спектр найбільш вірогідних збудників сепсису.
Класифікація сепсису у дітей передбачає наступне (таблиця 2).
Таблиця 2.
Класифікація сепсису у дітей.
Час і умови розвитку Вхідні ворота Клінічніформи Прояви ПОН
Сепсис новонароджених:
- ранний
- пізній
Негоспітальний сепсис
Госпітальний (нозакоміальний) сепсис
Сепсис на фоні ІДС Пупковий
Легеневий
Кишковий
Шкірний
Рино-
фарінгіальний
Рино-
кон'юнктивальний
Отогенний
Урогенний
Абдомінальний
Посткатетери-заційний Септицемія
септикопіємія " Септичний шок
" Гостра легенева недостатність
" Гостра серцева недостатність
" Гостра ниркова недостатність
" Гостра кишкова непрохідність
" Гостра наднирникова недостатність
" Набряк мозку
" Вторинна імунна дисфункція, ін.
Етіологія сепсису. Сепсис представляє собою генералізоване інфекційне захворювання бактеріальної природи, при чому зумовлений виключно умовно патогенною флорою. В окремих випадках (ІДС) сепсис м.б. складовою генералізованої інфекції - бактеріально-вірусної, вірусно-бактеріально-грибкової. Причиною сепсису у дітей м.б. більше 40 видів умовно патогенних організмів. З часом відбувається повна еволюція етіологічної структури захворювання, пов'язана зі зміної об'єму і характеру медичної активності, преморбідного стану пацієнтів (ріст числа недоношених дітей, збільшення кількості пацієнтів з імунодепресією, ін). На протязі останніх 10 років роль грампозитивних і грамнегативних умовно патогенних мікроорганізмів в етіології сепсису стала практично рівнозначною. Це змовлено ростом з початку 90-х років ХХ сторіччя, ростом ролі стрептококу, стафілококу, ентерококу.
Етіологічне значення мають мікроорганізми, виділені із стерильних в нормі біологічних середовищ і тканин (ліквор, кров, ексудат, біоптати) або із гнійно-запальних вогнищ. Потенційно патогенними є мікроорганізми, які колонізують ротову порожнину, слизові оболонки кишківника, верхніх дихальних шляхів.
Серед збудників гнійної інфекції в останній час привертають увагу грам-негативні мікроорганізми сімейства ентеробактерій, які входять до складу нормальної кишкової мікрофлори. Під впливом антибактеріальної терапії (АБТ) все частіше спостерігаються випадки елімінації зі складу кишкової мікрофлори.
В сімействі ентеробактерій заслуговують особливої увага поєднання клебсієли, ентеробактер, серрації, так як їм властива найвища антибіотикорезистентність і часто викликають тяжкі форми захворювань, зокрема у пацієнтів з ВАІТ.
P. aeruginosaе, Acinetobacter (грамнегативні бактерії) складають найскладнішу проблему нозокоміальних інфекцій завдяки високій полірезистентності до антибактеріальних препаратів. На впровадження нових груп протимікробних препаратів появляються з особливо високою резистентністю бактерій - P. maltophilia, P. cepacia, Flavobacterium meningosepticum. Серед збудників гнійної інфекції домінує Staphylocoсcus epidermalis. Доля S. аureus зменшилась. Поступово особливо резистентний Enterococcus faecium витісняє E. faecalis з крові, ліковору.
В розвитку найважчих гнійно-запальних захворювань зростає роль анаеробів, які за останні роки складають до 155 усіх гемокультур. Вхідними воротами для бактероїдів і клостридій є шлунково-кишковий тракт і статеві шляхи, для анаеробних коків - дихальні шляхи. Часто при анаеробній септицемії висівається B. fragilis. Клінічними особливостями цієї інфекції є жовтяниця, септичний тромбофлебіт і метастатичні абсцеси. Серед анаеробів легеневі інфекції частіше викликають превотелла, фузобактерії, пептострептококи і бактероїди, причому більшість з них продукує ?-лактамазу. B. fragilis властива здатність самостійно викликати патологічний процес (формувати абсцес), а іншим необхідний синергізм бактерій - мікст інфекція.
Трактування бактеріємії на даний час є дискусійним. Транзиторна бактеріємія може розвинутись у відповідь на стрес, після операції (в тому числі екстракція зуба, аденоїдектомія), навіть після чищення зубів здорових дітей при відсутності клініко-лабораторних ознак інфекційного процесу - як результат транслокації бактерій. В той же час у хворих з явними клініко-лабораторними ознаками інфекційного вогнища у більшості випадків (60%) виявляємо від'ємні гемокультури. При цьому доказано, що наявність бактерій в крові не є патогенетичним симптомом і умовою септичного стану.
Серед бактеріємії, що розвинулась в домашніх умовах, найчастіше збудником є S. Аureus. При цьому і висока летальність. За даними Leoy I. D в останні роки бактеріємію частіше викликають K. Pneumonia, E. coli, а також росте роль ентерококу (E. faecialis, E. faecium). Останні часто є причиною госпітальних інфекцій, як і S. aureus. Отже, бактеріємія може бути зумовлена любими умовно патогенними мікроорганізмами. Бактеріальний пейзаж збудників сепсису у дітей представлений в таблиці 3.
Таблиця 3.
Найбільш ймовірні збудники сепсису у дітей залежно від локалізації первинного вогнища інфекції.
Локалізація первинного вогнища Найбільш ймовірні збудники
Пупкова рана S. aureus et epidermidis
E. coli
Легені,
в т.ч. ШВЛ-асоційований сепсис S. pneumoniae
K. pneumoniae
H. influenzae тип b
S. aureus et epidermidis
Ps. aeruginosis (при ШВЛ)
Acinetobacter spp. (при ШВЛ)
Шлунково-кишковий тракт Enterobacteriaceae spp.
Enterococcus spp.
Черевна порожнина (хірургічний) Enterobacteriaceae spp.
Enterococcus spp.
Ps. aeruginosis
Анаероби
Шкіра
Ринокон'юнктивальна область S. aureus et epidermidis
S. pyogenes et viridans
Ротоносоглотка
Середнє вухо S. aureus et epidermidis
S. pyogenes et viridans
E. coli
H. influenzae
Сечові шляхи E. coli
K. pneumoniae
Enterococcus spp.
Внутрішньовенний катетер S. aureus et epidermidis
У дітей з патологією імунної системи частіше розвивається генералізована вірусна, грибкова або змішана інфекція. Частіше у дітей сепсис розвивається на фоні набутих дисфункцій імунної системи (вторинної імунологічної недостатності), медикаментозної імуносупресії внаслідок використання цитостатиків і глюкокортикоїдів (таблиця 4).
На основі викладеного бактеріємію розцінюємо як циркуляцію в крові тих мікроорганізмів, які на даний час є в організмі в достатній кількості. При істинно інфекційному процесі бактеріємія розвивається в результаті використання патогенними бактеріями своїх численних факторів патогеності.
Таблиця 4.
Найбільш ймовірні збудники генералізованих інфекцій при ІДС у дітей.
Характер ІДС Найбільш вірогідні збудники
Вторинні імунні дисфункції, включаючи
Loading...

 
 

Цікаве