WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Хронічні гепатити та цирози печінки, гепатолієнальний синдром . - Реферат

Хронічні гепатити та цирози печінки, гепатолієнальний синдром . - Реферат


РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
Хронічні гепатити та цирози печінки, гепатолієнальний синдром .
?
Серед захворювань гепатобіліарної системи велику частину складають хронічні гепатити та цирози печінки.
Серед хронічних гепатитів 50-60%, а за деякими авторами (Возіанова) і 80% складають саме вірусні гепатити.
Досить часто хронічні гапатити перебігають латентно, без специфічних симптомів (тобто характерних для гострого гепатиту) і цим самим складають угрозу для хворого, так як із-за його не можуть бути своєчасно діагностовані.
Довготривалий безсимптомний перебіг хронічного гепатиту з часом трансформується у цироз печінки, а то навіть у гепатоцелюлярну карциному.
Тепер нам зрозуміло важливість даної патології.
Відомо такі віруси, що здатні викликати гепатит: А,В,С,D,E,F,G,TTV,SEN. Серед них такі віруси як А і Е - передаються фекально-орадльним шляхом, через продукти харчування, питну воу, тісний побутовий контакт з хворими.
Небезпеку створює вірусний гепатит А, через свою масивність, так як легко передається серед дітей дошкільних та шкільних колективів.
Вірусний гепатит Е для нашого регіону не є характерний, так як біологічні властивості вірусу такі, що він розмножується при високих температурах і тому зустрічається в країнах з жарким кліматом. Але при інфікуванні вагітних жінок у 50-60% випадків призводить до летального кінця.
Ні гепатити А, ні Е хронічних форм не мають. Гепатити F, G, TTV,SEN - є гепатитами трансфузійними, але вони ще мало вивчені і представляють інтерес більший для науковців, а ніж для лікарів практичних.
Особливий інтерес для нас представляють вірусні гепатити В,С, D так як вони мають досить часто несприятливі наслідки у вигляді хронічного гепатиту, цирозу печінки чи гепатоцелюлярної карциноми.
Всі три віруси передаються парентерально, через кров при переливанні, при хірургічних маніпуляціях (стоматологічні процедури, гінекологічні, лабораторні, вв, вм ін'єкції). Треба пам'ятати, що вірусний гепатит В передається статевим шляхом, та від матері дитині через плаценту чи грудне молоко, чого поки що не маємо на 100% сказати про гепатит С. Тобто стає зрозумілим, що вірус гепатиту В міститься у всіх біологічних рідинах: у крові, спермі, вагінальних секретах, менструальной крові, молоці матері поті, сльозі.
Також маємо пам'ятати, що існують вакцини від гепатиту А, В, але не має вакцини від гепатиту С. Тому всіх дітей новонароджених від матерів носіїв НВsAg щеплять у половому будинку від гепатиту В.
Вся донорська кров тестується на присутність вірусу гепатиту В і С, так як і СНІДу
Лабораторна діагностика вірусних гепатитів проводиться методом імуноферментного аналізу, ІФА (або ELISA - у всіх країнах світу). Це є скринінговий метод, а в подальшому проводиться реакція полімеразна ланцюгова, яка дає можливість визначити ДНК чи РНК віруса.
Цінність серологічного методу ІФА в тому, що дає нам можливість визначити маркери вірусних гепатитів і оцінити перебіг захворювання, встановити біологічну фазу розвитку віруса. Щоб зрозуміти маркерну діагностику вірусних гепатитів зупинимось на будові вірусу гепатиту В, так як він найскладніший.
Складається з трьох антигенів: НВsAg, НВеAg, НВcorAg, та в середині віруса знаходиться ДНК.
У крові вільно циркулюють НВsAg, НВеAg. НВcorAg знаходиться тільки в гепатоциті, у крові його не виявлено. Тілбки біопсією печінки ми маємо виявити його.
Але відомо, що вірус гепатиту В є сильним стимулятором імунної системи. У тому на кожний антиген у організмі хворої людини виробляються антитіла (специфічні білки, які ми називаємо імуноглобулінами Ig).
Імуноглобуліни є двох класів М і G. Це для всіх збудників: і вірусів, і мікробів і паразитів.
Запам'ятайте: IgM - характеризують гострий процес, первинне вторгнення збудника в організм, а IgG - це хронічна інфекція, або перенесена.
Таким чином є наступні види антитіл при НВV - НВcorIgM, НВcorIgG, антиНВеIgM, антиНВеIgG, антиНВs - в цілому.
У 100% хворих на гострий гепатит В виявляють НВsAg, у 50% НвеAg. Він є маркером інфекційності або реплікації (розмноження) віруса.
Антитіла до НВsAg - перенесена інфекція або після вакцинації (сформований імунітет).
D - вірус - дефектна частина. Розмножується тільки при присутності НВsAg. Сам по собі не дає початок захворюванню. Можливе як одномоментне інфікування HDV, так і нашарування на HBV. Виявляють тільки антитіла до HDV М та G.
Вірусний гепатит С.
Відкритий у 1989 році, коли почали реєструвати випадки геатитів у осіб, яким була перелита кров. При досліджені не вдалось виявити ні віруса А, ні В. Тому перші 10 років його називали гепатитом "ні А ні В". У подальшому цей вірус вивчили і дали йому назву "С".
Здатний у 70-80% випадків викликати безсимптомний перебіг захворювання із подальшим формуванням хронічного процесу, цирозу і ГЦК. Тому його називають "лагідний вбийця". У крові виявляють тільки антитіла до цього вірусу, антигенів він немає. Є структурні та неструктурні білки, які до цього визначити у крові не можливо. Але IgM та IgG завжди вдається виявити.
Визначають РНК віруса - методом ПЛР, який є найбільш чутливим, дає можливість визначити 10…… віруса.
Можливі варіанти мікст-гепатитів: А+В, В+С, В+D, А+С. Тому тільки з допомогою маркерної діагностики нам вдається це визначити.
І треба пам'ятати, що 10% хворих на гострий гепатит В є НвsAg негативними. І в цьому разі тільки наявність корових антитіл IgM, дає нам підставу поставити діагноз гострого гепатиту В. Цей період називають "екоровим вінкном". Також клінічно, без лабораторного методу, неможливо визначити вірусний гепатит В, чи вірусний гепатит С.
Таким чином направляють хворого на дослідження, ми просимо відразу визначити принаймі два маркери: НвsAg та антиHCV. А якщо вік молодий і є епіданамнез відповідний то і антиHBV IgM.
Збільшення селезінки спостерігається при лейкозі, лімфогранулематозі, гемолітичній та перніціозній анемії, еритремії, цирозі печінки, малярії та деяких інших інфекційних та паразитарних захворюваннях. Треба визначити не лише ступінь збільшення органа, а й консистенцію його, наявність болючості, ступінь рухливості при диханні. Велику та щільну селезінку зна-ходять при хронічному лейкозі, лімфогранулематозі, ізольованому туберкульозі її (зустрічається рідко), хворобі Гоше, лейшманіозі, малярії, тромбозі лієнальної вени. При гемолітичній і перніціозній анемії, еритремії, цирозі печінки збільшення органа менш значне і
Loading...

 
 

Цікаве