WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Захворювання плеври - Реферат

Захворювання плеври - Реферат


Реферат на тему:
Захворювання плеври
Визначення: Хвороби плеври включають плеврити, новоутворення, паразитарні захворювання і травми плеври. Найбільше значення в практиці терапевта мають плеврити, власне первинні захворювання плеври зустрічаються рідко (вади розвитку, мезотеліома, туберкульоз плеври). Частіше плеврит є ознакою пораження грудної клітки, легень і судин легень, серця, а в ряді випадків - печінки, підшлункової залози, нирок і т. д.
Етіологія. Виділяють дві причини захворювань плеври: інфекційні та неінфекційні (асептичні).
Інфекційні причини:
1. Бактеріальна інфекція (пневмокок, стрептокок, грампозитивні бактерії (ін.).
2. Вірусні, рікетсіозні і мікоплазменні збудники.
3. Грибкові (кандидомікоз, кокцидіоідоз, бластомікоз).
4. Туберкульоз (25%).
5. Сифіліс, бруцельоз, черевний і висипний тифи, туляремія. Слід відмітити, що інфекційні плеврити спостерігаються при пневмоніях різної етіології (пара- і метапневмонічні плеврити) туберкульозі, рідше - при абсцесі легень, нагноєних бронхоектазах, піддіафрагмальному абсцесі.
Неінфекційні причини:
1.Пухлини (40%). 2.Системні захворювання сполучної тканини (2%). 3.Системні. васкуліти. 4. Травма та операційні втручання. 5.Тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт легень (7%).6.Інші причини: панкреатит (ферментний плеврит), лейкози, геморагічні діатези, постінфарктний синдром Дреслера, періодична хвороба і ін (13%).
Патогенез.
1. Безпосереднє ураження плеври збудником, який проникає в неї контактним шляхом з субплеврально розташованих вогнищ (пневмонія, абсцес, бронхоектази, нагноєна кіста, травми, операції), гематогенне або лімфогенне занесення інфекції та інфекційно-алергічне ( мікоз, туберкульоз, дифузні захворювання сполучної тканини).
2. Підвищення проникливості кровоносних і лімфатичних судин як прояв системного васкуліту і під впливом токсичних продуктів (ендотоксини, пухлинний процес), протеолітичних ферментів (гострий панкреатит).
3. Порушення циркуляції лімфи в результаті блокади шляхів її відтоку.
4. Розвиток місцевих і загальних алергічних реакцій, зміна загальної реактивності організму.
Патологічна анатомія. Зміни плевральних листків носять або специфічний, або неспецифічний характер, що відповідає захворюванню, що привело до ураження плеври.
Класифікація. В міжнародній класифікації хвороб, травм і причин смерті (X перегляд, 1992) хвороби плеври знаходяться в рубриці J 90 - J 94.
J90 - Плевральний випіт, не класифікований в інших рубриках
Ексудативний плеврит
Згідно цієї класифікації хвороби плеври поділяються:
1.Плеврити неспецифічні: сухі (фібринозні); випітні: серозно-фібринозні, геморагічні, адгезивні (осумковані).
2.Гнійний плеврит (емпієма плеври): серозно-гнійний, гнійно-фібринозний, осумкований (гнійно-адгезивний).
3.Туберкульозний плеврит: а)інфекційно - алергічного типу; б) туберкульоз плеври; в) туберкульозна емпієма.
4.Незапальні форми накопичення рідкого вмісту в плеврі; гемоторакс, гемопневмоторакс, гідроторакс, гідропневмоторакс, хілоторакс.
5.Пневмоторакс спонтанний (в тому числі напружений), травматичний, штучний
- гострий
- хронічний.
6.Пухлини плеври: первинні - доброякісна і злоякісна мезетеліоми; вторинні - раки, саркоми, лімфоми.
7.Паразитарні ураження плеври.
8.Фіброторакс.
9.Аномалії розвитку і кисти плеври.
Неспецифічні плеврити і наслідки плевритів ділять по клініко - морфологічних ознаках на дві групи:
1. Без рідкого випоту: а)гострий, сухий (фібринозний) плеврит, б)адгезивний (злиплий) плеврит, в) злуки легень або плеври, г) звапнені плеврити, д) фіброторакс.
2. З випотом (ексудативний плеврит): а) серозний, б) серозно-фібринозний або геморагічний, в) гнійний (емпієма плеври).
Згідно класифікації Н.П. Путова, (1984) плеврити поділяють:
І По етіології на:
1. Інфекційні: а) пневмококовий, б) стафілококовий, в) стрептококовий, г) іншої бактеріальної природи, д) вірусний, е) грибковий.
2. Неінфекційні (асептичні): а) карциноматозний, б) ревматичний, в) панкреатичний, г) при емболії легеневої артерії, д) при паразитарних захворюваннях, е) алергічний.
ІІ По характеру ексудату:
1. Фібринозний. 2. Серозний. 3. Серозно-фібринозний. 4. Гнійний. 5. Гнильний. 6. Геморагічний. 7. Еозинофільний. 8. Холестериновий. 9. Хілусний.
ІІІ По перебігу:
1. Гострий. 2.Підгострий. 3.Хронічний.
ІV За локалізацією випоту:
1. Дифузний.
2. Осумкований: а) верхівковий (апікальний); б) пристіночний (паракостальний); в) костодіафрагмальний; г) діафрагмальний (базальний); д) парамедіастінальний; е) міждольовий (інтерлобарний).
Приклад формулювання діагнозу:
1. Пневмококова вогнищева пневмонія з локалізацією в нижній долі лівої легені, ускладнена обмеженим парапневмонічним лівобічним плевритом.
2. Мезотеліома плеври. Правобічний геморагічний плеврит, підгострий перебіг.
3. Правобічна нижньодольова пневмонія, важка форма. Правобічний пневмококовий, серозно-фібринозний плеврит, гострий перебіг. ДН ІІ.
Клініка.
Гострий фібринозний плеврит проявляється загальним недомаганням, болями в грудній клітці, які посилюються при диханні, кашлі. При діафрагмальному плевриті біль іррадіює у верхню половину живота або по ходу діафрагмального нерва - в ділянку шиї. Температура тіла підвищується до субфебрильних цифр. При верхівкових плевритах є болючість при пальпації трапецієвидних і великих грудних м'язів (симптом Штернберга і Потенджера). Дихальна рухомість легень обмежена, при аускультації - шум тертя плеври. При лабораторному обстеженні хворих виявляють збільшення ШОЕ, невеликий лейкоцитоз, підвищення вмісту фібрину, серомукоїду, сіалових кислот. Рентгенологічно "ізольований" сухий плеврит не розпізнається, але можуть бути встановлені ознаки основного захворювання (пневмонія, туберкульоз, пухлина і т. д.).
Випітний плеврит. В одних випадках виникає вслід за фібринозним плевритом, в інших - розвивається первинно і проявляється такими симптомами: загальна слабість, задуха, висока температура тіла з ознобом (емпієма плеври), пітливість, відсутність апетиту, відставання відповідної половини грудної клітки при диханні і згладженість міжреберних проміжків; при медіастінальному осумкованому плевриті - дисфагія, набряк обличчя, шиї, охриплість голосу; при перкусії - масивний тупий звук; аускультативно - відсутність дихання, тахікардія, приглушеність тонів серця. Лабораторно у всіх хворих виявляють ознаки анемії, лейкоцитоз, збільшення ШОЕ, токсична зернистість нейтрофілів, підвищення вмісту сіалових кислот, фібрину, серомукоїду, 2 і - глобулінів. При дослідженні плевральної рідини виявляють: вміст білка більше на 3%, відносна щільність 1018, вміст ЛДГ більше 1,6 ммоль/л год., позитивна проба Рівальта, в осаді переважають нейтрофіли, колір солом'яно - жовтий , при емпіємі - гній. Рентгенологічне дослідження показує інтенсивнезатемнення з косою верхньою границею, зміщення середостіння у протилежну сторону. Ультразвукове дослідження: рідина в плеврі.
Диференціальна діагностика різних видів випітного плевриту ґрунтується на їх клінічних і лабораторних особливостях. Розвиток плевриту при крупозній пневмонії, обумовлений переходом запального процесу на плевру, буває раннім і закономірним. Вогнищеві пневмонії ускладнюються плевритом не постійно в пізні терміни, частіше зустрічаються в дитячому і юнацькому віці. Парапневмонічні плеврити звичайно маскуються симптоматикою гострої пневмонії і характеризуються невеликим випотом. Приєднання плевриту погіршує стан хворого, призводить до появи болю, посилення інтоксикації, наростання дихальних порушень. Метапневмонічний ( постпневмонічний) плеврит проявляється через деякий час після початку зворотнього розвитку пневмонії і зникнення температури. Він протікає з повторним підвищенням температури тіла до фебрильних цифр і набуває характер самостійного захворювання. Виявлення серозно - фібринозного плевриту потребує настороженості лікаря і особливого виключення активізації туберкульозної інфекції. Сприятливий перебіг і швидке розрішення захворювання характерне для плевритів не туберкульозного генезу. При специфічному характері процесу після поступового початку захворювання протягом 2-4 тижнів наступає дальніше погіршення стану хворого, наростають симптоми інтоксикації, появляється випіт у плевральній порожнині.
Туберкульозний плеврит діагностується на основі: 1) виявлення туберкульозної мікобактерії в харкотинні або в плевральній рідині; 2) високих
Loading...

 
 

Цікаве