WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Інтерстиціальний нефрит. - Реферат

Інтерстиціальний нефрит. - Реферат


Реферат на тему:
Інтерстиціальний нефрит.
Визначення. Інтерстиціальний нефрит - це абактеріальне запальне захворювання проміжної тканини інтерстицію нирок з ураженням канальців і кровоносних судин органа та наступним поширенням запального процесу на всі структури нирковової тканини (Л.А. Пиріг, І.І. Лапчинський, 1995).
Світова загальноприйнята назва ІН - тубулоінтерстиціальна нефропатія.
Тубуло-інтерстиціальна нефропатія - це мультифакторне (але не бактеріальне) дифузне захворювання нирок з переважним ураженням тубуло-інтерстиціальної тканини, яке відрізняється від гломерулонефроту й пієлонефриту. Інтерстиціальний нефрит - це окрема нозологічна форма нефропатії. Від гломерулонефриту він відрізняється первинним тубуло-інтерстиціальним ураженням з вторинним втягненням клубочків. Від пієлонефриту - дифузним характером процесу й абактеріальним походженням (Б.І. Шулутко, 1995).
Тубуло-інтерстиціальний нефрит - це імунне запалення в стромі нирок з деструкцією канальців у відповідь на первинне пошкодження тубулярної базальної мембрани. За В.В. Сєровим (1983) поняття тубулоінтерстиціального нефриту структурно обмежується первинним ураженням тубулярної базальної мембрани, морфогенетично - вторинним ураженням строми, судин, нефроцитів, патогенетично - проявами реакцій гіперчутливості, загально-патологічно - розвитком імунного запалення.
В МКХ Х перегляду ІН перебуває під шифром N10-16.
Гострий інтерстиціальний нефрит (ГІН).
Еіологія.
1) Препарати з нефротоксичною дією:
а)антибіотики (пеніцилін, цефалоспорини, гентаміцин, тетрацикліни, рифампіцин, доксициклін, лінкоміцин та інші);
б) сульфаніламіди;
в) нестероїдні протизапальні ;
г) протисудомні препарати;
д) антикоагулянти (варфарин);
е) діуретики: тіазиди, фуросемід, триамтерен;
є) імунодепресанти: азатіоприн, сандимун;
ж) інші: алопуринол, каптоприл, клофібрат, аспірин.
2) Інфекції:
а) пряма ушкоджуюча дія: -гемолітичний стрептокок, лептоспіроз, бруцельоз, кандидоз;
б) непряма ушкоджуюча дія: сепсис будь-якої етіології.
3) Системні хвороби:
а) імунні захворювання (СЧВ, криз відторгнення трансплантату, синдром Шегрена, змішана кріоглобулінемія, гранулюматоз Вегенера);
б) метаболічні зрушення (підвищення концентрації в крові: уратів, оксалатів, Са, К);
в) інтоксикації важкими металами, етиленгліколем, оцтовою к-тою, аніліном;
г) лімфопроліферативні хвороби та плазмоклітинні дискразії;
д) інтоксикації: гепатотоксинами (отрутою блідої поганки), формальдегідом, хлорованими вуглеводнями.
4) Ідіопатичний гострий інтерстиціальний нефрит.
Патогенез. В основі патогенезу ГІН лежить імунне запалення у стромі нирок з руйнуванням канальців у відповідь на первинне пошкодження тубулярної базальної мембрани. Запалення проміжної тканини стискає канальці та судини, що спричинює підвищення внутрішньоканальцевого тиску і зменшення клубочкової фільтрації. В наслідок дистрофії канальців порушується їх концентраційна функція.
Патогенез ГІН залежить від його етіологічного чинника. Існує 5 основних механізмів нефротоксичності, а саме:
- Перерозподіл ниркового кровотоку та його зниження;
- Ішемічне ураження гломерулярної та тубулярної базальних мембран;
- Реакція гіперчутливості сповільненого типу;
- Пряме ураження клітин канальців ферментами в умовах аноксії;
- Селективна кумуляція препарату в нирках.
Морфологічний субстрат. При ГІН патологічний процес починається з набряку інтерстицію з наступною інфільтрацією його плазмоцитами, еозинофілами. Зрідка навколо канальців утворюються інфільтрати з великих мононуклеарів, епітелій канальців вакуолізований. Ураженішими є дистальні канальці. При електронній мікроскопії виявляють деструкцію малих паростків подоцитів, у епітелії канальців - набряк мітохондрій та фрагментації крист. Зміни клубочків нерегулярні і вторинні.
Морфологічними ознаками ГІН є інфільтрація лімфоцитами і плазмоцитами інтерстицію нирок, тубулярна атрофія, фіброз, ділянки тубулярної атрофії та дилятації, наявність у просвіті канальців колоїдних мас з утворенням тиреоподібної нирки. Головні клітини інфільтратів - Т-лімфоцити, деякі з них - активовані; до 20 % клітин становлять плазмоцити.
У процесі захворювання в зоні ниркових сосочків розвиваються зміни, що поширюються потім на всю паренхіму. Типовим є розвиток сосочкового склерозу. Папілярні ураження можуть бути причиною розвитку канальцевої атрофії і хронічного запалення інтерстицію. Велику роль у розвитку ГІН відіграє спадковість.
Класифікація. В МКХ Х перегляду гострий інтерстиціальний нефрит знаходиться в рубриці N10
Гострий:
- інфекційний інтерстиціальний нефрит
- піеліт
- пієлонефрит
В клінічній практиці прийнята ще така класифікація:
1) Клінічна:
а) первинний ГІН (виникає в інтактній нирці);
б) вторинний ГІН (виникає на тлі будь-якого ниркового захворювання).
2) Патогенетична:
а) переважно з гуморально-імунним механізмом ураження нирок;
б) з клітинними імунними реакціями, що викликані аутологічними і екзогенними антитілами.
Приклади формулювання діагнозу.
Гострий вторинний інтерстиціальний нефрит, розгорнута форма. ХНН І.
Клінічна картина ГІН: на 2-3-ий день після початку прийому вищенаведених ліків з'являється біль у попереку, біль голови, в'ялість, адинамія, сонливість, нудота, погіршення апетиту, пітливість, гарячка, висипання на шкірі, свербіння шкіри, артралгії, підвищення артеріального тиску, зменшення діурезу, можливий розвиток гострої ниркової недостатності.
Клінічні варіанти перебігу ГІН:
1) Розгорнута форма;
2) "Банальна" форма (тривала анурія з підвищенням креатинінемії);
3) Нефрит на тлі іншого ниркового захворювання;
4) "Абортивна" форма (анурії немає, рано з'являється поліурія, азотемія невисока, короткочасна, концентраційна функція нирок поновлюється через 1,5-2 міс.);
5) "Вогнищева форма" із стертою симптоматикою.
В окремих випадках з самого початку може розвинутись нефронекроз, що приводить до гострої уремії з летальним наслідком до 2-ох тижнів.
Діагностичні критерії ГІН. Загальний аналіз крові: невеликий лейкоцитоз з помірним зсувом вліво, еозинофілія, прискорення ШОЕ. Загальний аналіз сечі: еритроцитурія (в 100% випадків), протеїнурія до 1,5-3,0 г на добу, непостійна невелика лейкоцитурія,
Loading...

 
 

Цікаве