WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Народжуваність в Україні на порозі нового тисячоліття - Реферат

Народжуваність в Україні на порозі нового тисячоліття - Реферат


Реферат
на тему:
Народжуваність в Україні на порозі нового тисячоліття
Народжуваність - один із двох основних демографічних процесів, які зумовлюють відтворення населення.
На народжуваність впливає багато так званих непрямих детермінант. Це соціальні, економічні, культурні й екологічні чинники. Наявність багатодітних родин в минулому була обґрунтована і соціально-економічними потребами: адже більше дітей - більше працівників у господарстві, більше майбутніх захисників, більше шансів, що буде кому взяти на себе турботу про утримання батьків у старості. Крім того, більшість світових релігій розцінюють народження дітей як благословення шлюбу.
А висока дитяча смертність, поширеність хвороб, особливо інфекційних, менша стійкість дитячого організму до зовнішніх чинників зумовлювали те, що значна частка народжених не доживала до репродуктивного віку. Згодом більшість із цих міркувань перестали бути вирішальними: дітей народжують для задоволення потреби в них батьків, а для цього багатьом сім"ям досить мати одну-дві дитини.
Проте є і специфічні, характерні саме для народжуваності чинники, що визначають, чи відбудеться така подія, як зачаття, і чим вона закінчиться. Це прямі або безпосередні детермінанти народжуваності. Під час обговорення зазначеної проблеми закономірно виникають два основні питання: що впливає на народжуваність і як (підвищує чи знижує).
Безпосередньо рівень народжуваності залежить від таких найважливіших чинників: - шлюбного стану; - контрацептивної практики; - періоду несприйнятливості після пологів; - рівня абортів; - рівня безпліддя. 1. Шлюбний стан характеризується часткою заміжніх жінок репродуктивного віку (15-49 років) або тих, які перебувають у постійному союзі, що передбачає наявність сімейних, зокрема сексуальних, стосунків.
Зазвичай дітей намагаються народжувати в сім"ї. У деяких країнах майже немає позашлюбних дітей (наприклад, в Об"єднаних Арабських Еміратах, де люди сповідують іслам) і, навпаки, на островах Карибського басейну до 70% малят народжуються від батьків, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі. Частка жінок, які живуть у шлюбному союзі, значно варіює в різних країнах. Це залежить від таких причин: - віку вступу в шлюб.
Що він нижчий, то вища частка заміжніх, і навпаки, що пізніше беруть шлюб, то відносно більше жінок, потенційно здатних народити дитину, перебуває поза шлюбом; 84 - рівня розвитку країни і величини валового внутрішнього продукту на душу населення. Якщо жінка фінансово незалежна, то така (на жаль, майже забута для українських жінок!) причина для заміжжя, як забезпечення собі наявності "годувальника" і певного добробуту, перестає бути вирішальною; - освітнього рівня жінок.
Серед жінок із вищою освітою ця частка менша (як через відкладання терміну створення сім"ї до закінчення навчання, так і через більші вимоги до партнера під час вибору майбутнього чоловіка); - ступеня зайнятості в суспільному виробництві. Серед жінок, які працюють, частка заміжніх менша, ніж серед тих, які не працюють; - рівня урбанізації. Частка незаміжніх жінок серед міського населення вища, ніж серед сільського.
Отже, що вищими є всі перераховані рівні, то менша частка жінок, які перебувають у союзі. Таким чином, прогресивні чинники розвитку людського суспільства неминуче призводять до зниження кількості заміжніх жінок. У західних країнах усе більше людей воліють не створювати сімейних союзів. При цьому вони підтримують часом багаторічний сексуальний і емоційний зв"язок, не зв"язуючи себе веденням спільного господарства, народженням і вихованням дітей.
Частка заміжніх жінок (жінок, що перебувають у шлюбному союзі) рідко може бути більшою за 80%. Практично завжди є жінки, які перебувають у тимчасовому проміжку часу до чи після шлюбу, або такі, що взагалі не вступили в шлюбний союз з тієї або іншої причини. Ними можуть бути, наприклад, сповідування релігії, що вимагає обітниці безшлюбності для визначених категорій населення; наявність фізичних недоліків; особисті обставини тощо.
В деяких країнах відбуваються війни, що прирікають частину жінок на самотність або вдівство, в інших - існують традиції, які не схвалюють повторні шлюби. Високий рівень розлучень також зменшує кількість заміжніх жінок через те, що скорочує час перебування в союзі, а певна частина розлучених більше ніколи не вступає в другий і наступні шлюби.
Має значення і відсутність реальної можливості знайти собі партнера за невідповідності кількості жінок і чоловіків у шлюбному віці (через наслідки війни, міграцію з економічних причин, у разі від"їзду переважно чоловічого населення на заробітки тощо). Історія нашої країни має приклади подібних ситуацій. Так, Велика Вітчизняна війна забрала значну кількість чоловічих життів, і, як наслідок, не одна здорова і бажаюча створити родину жінка не змогла знайти собі пари і залишилася бездітною.
Особливістю демографічної ситуації в сучасній Україні є велика частка одиноких жінок і вдів через надсмертність чоловіків у молодому та середньому віці. Смертність чоловіків працездатного віку (який практично збігається з репродуктивним) майже в чотири рази перевищує таку серед жінок - їх одноліток. Статистика свідчить, що вдовам складніше вступити в повторний шлюб, ніж удівцям. За даними соціологічного обстеження, нині в Україні близько 60% жінок репродуктивного віку перебувають у шлюбному союзі.
В селах цей показник на 5% вищий, ніж у містах. Якщо у 1950 р. на 1000 населення було зареєстровано 11,7 шлюбів і лише 0,9 розлучень, в 1960 р.- 10,7 і 1,2, у 1970 р.- 9,8 і 2,9, у 1980 р.- 9,3 і 3,6, у 1990 р.- 9,3 і 3,7, то у 2000 р.- 5,5 і 4,0 відповідно (дані Держкомстату).
У разі Народжуваність в Україні на порозі нового тисячоліття Сучасна загальноосвітня школа та репродуктивне здоров"я 85 збереження подібної тенденції не за горами той час, коли кожний другий шлюб закінчуватиметься розлученням. Це явище, однозначно, супроводжуватиметься зменшенням народжуваності. 2. Контрацептивна практика характеризується показником охоплення контрацепцією - часткою (у %) жінок репродуктивного віку, що мають подружні стосунки і використовують будь-яку форму контрацепції.
Максимальні значення згаданого показника (в середньому 80%) спостерігаються в економічно розвинутих країнах. У Великій Британії в 1999 р. він становив 82%. В Україні забезпечення контрацепцією сягає близько 70% (враховувалися всі види контрацепції, зокрема, і "найпрогресивніший" - перерваний статевий акт). Однак у структурі контрацепції частка високоефективних сучасних методів в нашій країні є нижчою, ніж у європейських країнах.
Так, за даними медико-соціологічного опитування, проведеного в 1999 р., сучасні методи запобігання вагітності (гормональні контрацептиви, внутрішньоматкову спіраль, стерилізацію та ін.) використовує приблизно третина жінок [1]. Найменше охоплення контрацепцією спостерігається в деяких країнах Африки - всього близько 10%.
Існує лінійна залежність міжзабезпеченістю контрацепцією та сумарним коефіцієнтом народжуваності (СКН) - середньою кількістю дітей, що припадає на 1 жінку за весь період репродуктивного віку (від 15 до 49 років). Що вищий показник поширення контрацепції, то нижчий СКН і навпаки.
Було підраховано, що кожне подальше збільшення охоплення на 10% зменшує СКН на 0,7. Окремо виділяють частку жінок, які використовують контрацепцію для припинення дітонародження або
Loading...

 
 

Цікаве