WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Грип: збудники, епідемії, профілактика, лікування - Курсова робота

Грип: збудники, епідемії, профілактика, лікування - Курсова робота

організм через рот, дорослим - закапують в ніс.
За даними радянських вчених, щеплення живими грипозними вакцинами в 1,5-3 рази зменшує кількість випадків захворювання на грип в період епідемії. Крім того, захворювання у вакцинованих протікає значно легше: скорочується період клінічних проявів хвороби, рідше розвива' ються ускладнення її.
Зрідка щеплення живою грипозною вакциною може супроводитися легким хворобливим станом (невеликий головний біль, нежить), який швидко минає, після цього організм здатний протидіяти збудникові грипу.
Однак найбільший при такому щепленні ефект спостерігається після першої імунізації, повторне введення того ж препарату, але в інший епідемічний сезон, вже перестає захищати організм від захворювання.
Таким чином, живі грипозні вакцини не виправдали на-
дій вчених, іпочалися пошуки нових технологій виготовлення їх.
Було розроблено принципово нові методи конструювання вакцин із інактивованих, убитих вірусів грипу. Дослідники вважали, що оскільки при цьому інактивовані вакцини готують із концентрованих вірусних матеріалів, то вони повинні викликати посилену імунну відповідь. Проте на практиці виявилось, що Інактивовані вакцини дають іноді небажані реакції: підвищення температури тіла, погане самопочуття.
Щоб зменшити негативні наслідки щеплення, інактивовані вакцини старанно очищають від білкових домішок шляхом хроматографії (і тоді одержують так звану хроматографічну вакцину АГХ) або спеціальним центрифугуванням (одержують центрифужну вакцину). Все це значно ускладнює виготовлення вакцини І підвищує її вартість.
Інактивовані вакцини вводять один раз або двічі в шкіру плеча спеціальним гнструментом (інжектором), рідина з нього під тиском впорскується без голки, що полегшує і значно прискорює процес щеплення.
Послідовне удосконалення вакцини привело до створення субодиничних вакцин їх готують із очищених поверхневих білків вірусу - гемаглютиніну і нейрамінідази. Вони не викликають ускладнень, але їх імунна дія слабша, ніж в інших вакцин.
Дуже перспективні синтетичні вакцини на полімерній основі, поєднаній з частинками гемаглютиніну. Вважають, що такі препарати матимуть посилену дію.
В лабораторіях вчені проводять досліди по створенню генноінженерних вакцин, побудованих на використанні дріжджових клітин.
Сьогодні важко сказати, яка із сучасних розробок зможе забезпечити дійовий захист населення від грипу Безсумнівно одне: з масовою інфекцією потрібно боротись "масовою зброєю", і нею повинна стати вакцинопрофілактика грипу, яка в своєму арсеналі матиме засоби проти всіх збудників грипу А і В.
Останнім часом ведуться пошуки синтетичних сполук, які б пригнічували розвиток вірусу в чутливих клітинах організму і не справляли шкідливого впливу на людину. Сьогодні відомі і широко використовуються два близькі за хімічною будовою препарати - амантадин, синтезований за кордоном, і ремантадин вітчизняного походження. Ці препарати зарекомендували себе позитивно під час епідемій грипу. Обидві сполуки пригнічують розмноження вірусів грипу А і не діють на віруси грипу В. Тому приймання ремантадину (мідантану) особливо показане з метою захисту груп людей широких контактів (робітників транспорту, працівників громадського харчування, торгівлі, медичних працівників і т. п.). Курс профілактичного прийому препарату - 20-30 днів.
Нові досягнення в галузі вірусології, імунології та молекулярної біології дали практичній медицині такий ефективний засіб боротьби з вірусною інфекцією, як інтерферон.
ГРИПОПОДІБНІ ЗАХВОРЮВАННЯ.
Серед хвороб дихальних шляхів значне місце займають так звані гострі респіраторні вірусні захворювання, які викликаються головним чином вірусами і за перебігом дуже подібні до грипу. Збудниками цих хвороб можуть бути віруси парагрипу, аденовіруси, респіраторно-синцитіальні, рео-рино- та ентеровіруси. У розвитку грипоподібних хвороб беруть участь також особливі види мікроорганізмів - хла-мідії та мікоплазми.
Парагрипозні хвороби. Вірус, що викликає парагрипозні хвороби, відомий з 1956 р. Розрізняють чотири типи цього вірусу. Вони спричиняють захворювання не тільки людей, а й тварин: на парагрипозні недуги хворіють телята, мавпи, миші, хом'яки. Хвороба передається від однієї людини до іншої повітряно-краплинним шляхом. Джерело ін-фекції-хворий. В його організмі вірус знаходиться 4-6 днів, тож саме цей період хворий - заразний. Перші ознаки хвороби з'являються через 2-6 днів.
За клінічною картиною парагрип дуже схожий на грип. У більшості випадків хвороба розвивається гостро, особливо в маленьких дітей. Підвищується температура тіла, з'являються ознаки загального отруєння організму та запальні зміни у верхніх дихальних шляхах. Хворий скаржиться на головний біль, ломоту в м'язах, руках та ногах, нежить, кашель, загальне нездужання, дряпання та біль у горлі. Погіршання загального самопочуття при парагрипІ зустрічається рідше і воно менше виражене, ніж при грипі, особливо в дорослих. Температура тіла також рідко досягає високих цифр, частіше вона буває невисокою (37,5-37,8 °С). У маленьких дітей перебіг хвороби значно тяжчий: може бути висока температура, їх більше турбує запалення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, що утруднює процес ссання. Спочатку в дитини з'являється хрипкий голос або вона його зовсім втрачає. Потім утруднюється дихання і, якщо своєчасно не втрутиться лікар, дитина може задихнутись, бо розвивається круп. До цього часто приєднується запалення легенів, особливо у маленьких дітей та старих людей. Аденовірусні хвороби. ЦІ хвороби викликаються групою аденовірусів, до складу якої входять понад ЗО аденовірусів. Крім аденовірусів людини бувають аденовіруси мавп, великої рогатої худоби, собак тощо. Аденовірус людини був відкритий в 1953 р.
Аденовірусні захворювання, як і парагрипозні, поширені серед населення всього світу. Вони зумовлюють поодинокі випадки хвороби, невеликі спалахи, рідко - епідемії, їм також властивий повітряно-краплинний спосіб передачі, як, до речі, й усім збудникам респіраторних інфекцій. Ра-зом з тим, ці віруси можуть передаватися через посуд, рушник, постіль, брудні руки. Відомі випадки зараження аденовірусною хворобою під час купання в басейні.
Аденовірусні захворювання найчастіше спостерігаються у дітей, зокрема першого року життя. Інкубаційний період їх триває 7-14 днів. Залежно від способу зараження прояви хвороби дещо відрізняються. Ураження верхніх дихальних шляхів призводить до запалення слизової оболонки носа, тоді хворий скаржиться на нежить з рясними слизовими виділеннями, вологий кашель, у нього з'являється біль у горлі, підвищується температура. Загальна кволість та головний біль не набувають такої вираженості, як при грипі. Іноді розвиваються ларингіт, бронхіт і навіть пневмонія.
Досить типовим для аденовірусних захворювань є ураження одночасно і глотки, і
Loading...

 
 

Цікаве