WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Грип: збудники, епідемії, профілактика, лікування - Курсова робота

Грип: збудники, епідемії, профілактика, лікування - Курсова робота

вірусами грипу птахів та тварин.
Виявилось, що віруси грипу мають багато "родичів" і найближчий з них - вірус грипу свиней. Цікаво, що в період, коли ще невідомий був вірус грипу, паличці інфлю-енци Афанасьєва - Пфейфера приписували здатність викликати грип усвиней. Докладне вивчення епідемій грипу серед цих тварин показало спорідненість вірусу грипу свиней і вірусу А (Н0N1) людини, хоча це й окремі, самостійні штами вірусу грипу. Вони відрізняються своїм гемаглютиніном, тому збудник грипу свиней увійшов в науку як окремий серотип А(НSWN1), де позначення SW походить від латинського слова "swine" - свиня.
Деякі ветеринари вважають, що свині можуть заражатися від людей. Неодноразово реєструвалися спалахи грипу на свинофермах після того, як захворював обслуговуючий персонал. Зворотнього явища (щоб від свиней заражалися люди) досі не помічено. Незважаючи на це, саме за вірусом свиней визнавали роль збудника під час пандемії іспанки У крові людей, які перехворіли на грип у 1918-1920 рр., були виявлені антитіла до гемаглютиніну типу Н8У, тобто до вірусу свиней. І ще один раз з цим вірусом довелось зустрітися людству. В 1976 р., коли на планеті поширився вірус А(НЗN2), предком якого був вірус А(Гонконг) 68, у таборі для військових в Нью-Джерсі (штат Техас, США) спалах-нула епідемія грипу, і від хворих виділили вірус грипу із гемаглютиніном, спорідненим з гемаглютиніном вірусу А(НSWN1). Обстеження сироваток крові виявило близько 500 інфікованих цим вірусом осіб. Виникло занепокоєння щодо можливості повторення іспанки, і уряд США прийняв рішення про створення профілактичної вакцини. Та сталося неймовірне: далі містечка Нью-Джерсі епідемія не поширилася, і вся виготовлена вакцина виявилась безкорисною. На думку радянських вчених, це був вірус свиней, що не закріпився в організмі людини, в зв'язку з чим поширення його було обмеженим.
ПОХОДЖЕННЯ ЗБУДНИКІВ ЕПІДЕМІЙ
Епідемічні штами вірусів грипу А постійно змінюють один одного. Новий збудник може викликати масові захворювання людей різного віку і в різних країнах, призводячи до розвитку пандемії, або ж він вражає порівняно невеликий прошарок населення: епідемія спалахне і швидко згасне. Така поведінка вірусу грипу пояснюється будовою його поверхневої оболонки. Сучасні методи молекулярної біології дали змогу дослідити всі гени вірусів грипу А людини, тварин і птахів. Встановлено, що антигенний дрейф відбувається внаслідок накопичення так званих точкових мутацій, тобто найдрібніших змін у молекулах амінокислот гена. У період епідемії популяцію циркулюючих вірусів складають варіанти, що відрізняються один від одного саме внаслідок виникнення мутацій. Незначна зміна малої частинки антигена може спонукати нечутливість вірусу до нейтралізуючої дії антитіл і розвитку хвороби. Отже, точкові мутації в генах можна розглядати як один з основних еволюційних шляхів дрейфу.
Висловлюється припущення, що повна зміна одного або обох генів поверхневих антигенів, яка призводить до виникнення пандемії грипу, може бути наслідком рекомбінації (пересортування) генів різних вірусів людини, а можливо, тварин чи птахів. Деякі вчені вважають, що шляхом рекомбінації вірус Н2N2 утворюється від вірусу Н1N1, тоді як НЗN2 є нащадком вірусу Н2N2.
Висока мінливість вірусів грипу дає підставу стверджувати, що переміщення генів між окремими варіантами вірусу А постійно відбувається в природі. Незважаючи на те що більшість підтипів вірусу грипу А знайдено у птахів, все ж їх участь у виникненні нових підтипів вірусу грипу людини не доведено.
Поки що багато питань не знаходять відповіді. Наприклад, чому новий збудник здебільшого з'являється в Китаї, а не в будь-якому іншому місці земної кулі, чому при його появі раніше зникали старі штами, а починаючи з 1976 р. вони не зникають? Де вони зберігаються в міжепідемічний період?
На це запитання частково дає відповідь київський вірусолог А. Ф. Фролов, який з 60-х років працює над проблемою грипу.
В експерименті на клітинах, вирощених у пробірках, а згодом на тваринах було доведено неймовірне: вірус грипу здатний довгий час перебувати у клітинах, не руйнуючи їх. Білі миші, що перенесли грипозну інфекцію і видужали, через 2-4 міс повторно були обстежені. У багатьох з них розвинулась хронічна пневмонія. Спеціально розробленими методами у них вдалося виділити вірус грипу через 2, 4, 6 міс і більше після перенесеної інфекції. Отже, вірус може довго жити в організмі і постійно підтримувати в ньому хворобливий стан. Цікаво, що при цьому організм не реагує активно на збудника, вони взаємодіють, не вбиваючи один одного.
Такий стан характерний для багатьох вірусів і бактерій і носить назву "персистенція" (постійність, збереження). Відкриття здатності вірусу грипу до персистенції спонукало колектив учених під керівництвом-А. Ф. Фролова до роз-робки нової проблеми - можливості персистенції вірусу грипу в тілі людини, яка перехворіла на грип.
Було зроблено спробу виділити вірус грипу від хворої на пневмонію людини. Завдання було надзвичайно складним. Минали роки, змінювали один одного методи дослідження і наукові підходи, а бажаних результатів не було. Нарешті прийшов успіх. Від хворих на хронічну пневмонію та менінгоенцефаліт, які виникли внаслідок перенесеного грипу, виділили віруси грипу і довели, що вони вже довгий час знаходились у тілі людини, а не випадково потрапили туди під час обстеження чи напередодні.
Одержані факти пояснили причину розвитку таких грізних ускладнень грипу, як пневмонія, порушення діяльності нервової системи та ін. Вона полягає в персистенції збудника. Отже, вірус грипу не має потреби в пошуках якогось сховища, місця для переховування від епідемії до епідемії, де він вибирає собі нові гени. Збудник грипу може перебувати в нас самих, у клітинах нашого організму, очікуючи слушного часу для атаки. Час від часу він переходить в активний стан і спричиняє поодинокі випадки захворювання, утворює епідемічний ланцюжок з окремих незначних спалахів хвороби. В цей час відбувається селекція найбільш агресивних варіантів збудника, вірус поступово набирає силу, охоплюючи дедалі більшу кількість сприйнятливих до нього людей. І ось спалахує епідемія.
Поки що такий шлях розвитку інфекції - припущення, але вчені всебічно вивчають цю можливість.
ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНИХ ЕПІДЕМІЙ
Науково-технічний прогрес позначився на характері грипозних епідемій. Якщо раніше вони чергувались, змінювались збудники хвороб, то останнім часом під тиском багатьох причин, серед яких на перше місце виступають різке зростання контактів між" людьми, швидкий розвиток транспорту, урбанізація населення тощо, віруси не зникають після завершення пандемічного циклу і-довше, ніж раніше, залишаються в людському суспільстві. Про це свідчать епідемії останніх років, у розвитку яких брали участь одночасно кілька серотипів вірусів грипу А і В. Вперше
Loading...

 
 

Цікаве