WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Грип: збудники, епідемії, профілактика, лікування - Курсова робота

Грип: збудники, епідемії, профілактика, лікування - Курсова робота

так звані оболонкові антигени вірусу грипу гемаглютинін (ГА) та нейрамінідаза (НА). Співвідношення між ними на поверхні вірусустановить 3:1. Тепер науково доведено, що вирішальна роль у розвиткові інфекції та епідемічному її поширенні належить білкові гемаглютиніну.
Зовнішня оболонка захищає центральну частину вірусу - нуклеокапсид, представлений скрученим у спіраль ланцюжком рибонуклеїнової кислоти (РНК) і покритій внутрішнім шаром білкових молекул. Це геном вірусу, його відтворюючий механізм, який передає за спадковістю всі властивості вірусу-збудника хвороби. Геном складається з 8 фрагментів, окремих ділянок РНК, котрі програмують утворення вірусної частинки. Кожен ген відповідає за синтез відповідного білка. Гени і білки вірусу мають однакові назви і позначаються латинськими літерами, тому в спеціальній науковій літературі оперують такими символами:
гени РВ1, РВ2, NА, NР, НА, М, NS . Кожен з них виконує певну функцію, пов'язану з побудовою РНК та білків.
Незважаючи на таку складну будову, вірус грипу надзвичайно малий за розміром, його можна побачити лише під електронним мікроскопом при збільшенні в 300-500 тис. разів.
Здавалось, будова вірусу і функції окремих його складових частин вивчені достатньою мірою. Що відбувається в організці після проникнення вірусу в клітини - також відомо, однак таємниць, пов'язаних з природою вірусу грипу, не зменшилось. У чому ж річ? Справа в тому, що цей вірус має одну, надзвичайно унікальну властивість - він постійно змінюється. До речі, змінюються не всі його компоненти, а лише поверхневі білки-антигени ГА і НА.
Щоб краще зрозуміти природу мінливості вірусу грипу, розглянемо схему його еволюції за роки, що минули з часу відкриття збудника.
У 1933 р. був виділений перший вірус грипу, позначений символами своїх антигенів-білків: вірус А(НОN1), де НО - гемаглютинін нульового типу, N1 - нейрамінідаза першого типу.
Наступне поглиблене вивчення збудників, виділених у різні роки в різних країнах, виявило, що віруси грипу відрізняються за складом гемаглютиніну і нейрамінідази. Встановлено, що існує 11 типів гемаглютиніну та 8 типів нейрамінідази. Віруси грипу людини містять гемаглютинін першого, другого та третього типів, нейрамінідазу тільки першого і другого типів. Віруси грипу птахів мають гемаглютинін четвертого - шостого, восьмого - одинадцятого типів, а нейрамінідазу-третього-шостого типів; віруси грипу тварин мають гемаглютинін сьомого типу, нейрамінідазу - сьомого і восьмого типів.
Тепер доведено, що зміна типу гемаглютиніну чи нейрамінідази (з першого на другий чи третій) супроводиться розвитком пандемії. Саме явище такої різкої зміни анти-гена носить у науці назву "шифт". Отже, перша пандемія XX сторіччя була обумовлена вірусом А(НОN1), друга (1947-1948 рр.) мала вже зміненого збудника, у якого гемаглютинін нульового типу був замінений на гемаглютинін першого типу; третя пандемія (1957-1958 рр.) була викликана новим типом вірусу, що мав нові обидва антигени: і гемаглютинін, і нейрамінідазу,- А (Н2N2); остання пандемія (1968-1969 рр.) була спричинена знову новим збудником - вірусом А(НЗN2).
Таким чином, за 50 років, які минули від дня відкриття вірусу грипу, відбулося 4 повні зміни збудника грипу. З появою нового його покоління всі попередники, як правило повністю зникали із епідемічного циклу, але залишалися у вигляді так званих "реліктових" форм, які викликали поодинокі захворювання або невеликі спалахи хвороби.
У період між пандеміями майже щорічно зароджувалися й гасли епідемічні хвилі грипу, викликані вірусом, який був причиною пандемії. Проте помічено, що кожну епідемію обумовлює вірус, який частково відрізняється від свого попередника, але в цілому не виходить за рамки шифтового варіанту, названого серотипом вірусу.
Явище часткової зміни гемаглютиніну та нейрамінідази носить назву "дрейф". Наприклад, у 1969 р. на планеті з'явився вірус А(НЗN2). Він прийшов із Південно-Східноі Азії (з Китаю), хоча вперше збудник був виділений у Гонконзі. У зв*язку з цим вірус одержав назву, що відбиває його походження: вірус грипу А (Гонконг) 68 (Н3N2). З цієї назви видно: який вірус (вірус грипу А), де виділений (у Гонконзі), яку має будову (НЗN2), рік виникнення (68). Цей вірус циркулює і в наші дні. Він зазнав ряд змін. утворивши окремі серопідтипи, які мають у своїх обЬлонках схожі антигени. Вірус А (Гонконг) 68 без видимих змін циркулював до 1972 р., за ним прийшов вірус А (Англія) 72, потім А (Порт-Чалмерс) 73, А (Вікторія) 75, А (Техас) 77, А (Бангкок) 79. У наш час поширений вірус з тією ж антигенною будовою філіппінської різновидності-А(Філіп-піни)83. Що ж примушує вірус грипу постійно змінюватися, в чому тут причина?
Виявилося, що вірус грипу в епідемічному процесі змінює антигенну будову гемаглютиніну та нейрамінідази, щоб вижити як біологічному виду. Оскільки вірус грипу одночасно вражає величезну кількість населення і в перші роки після пандемії, як правило, у кожного формується імунітет, тобто в крові з'являються антитіла, які захищають організм від дії вірусу. Тому збудникові грипу доводиться пристосуватися до антитіл таким чином, щоб вони не перешкоджали розвиткові інфекції в організмі людини. Для цього йому досить дещо змінити будову своєї оболонки. Незважаючи на наявність у крові антитіл, збудник знову стає здатним викликати хворобу.
Механізми дрейфу і шифту до кінця не вивчені, тому передбачити кожну наступну зміну віруоу поки що неможливо, через що й боротьба з грипом до цього часу не дала бажаних наслідків.
Треба сказати, що серед усіх вивчених збудників грипу вірус А-найбільш активний, вірус С-найменш активний {викликає хворобу переважно у дітей молодшого віку). Природа мінливості вірусу грипу стала, по суті, однією з найактуальніших у проблемі боротьби з цією хворобою, і її вирішення дасть ключі до розгадки основної таємниці збудника грипу - механізму, який призводить до часткової чи повної зміни поверхневих антигенів його о'болонки.
Невідомо також, де зберігаються віруси грипу в період між епідеміями (навесні, влітку, восени), коли немає хворих на грип. Це питання давно хвилює епідеміологів, бо відповідь на нього дасть змогу з'ясувати й інші, не менш важливі питання: як утворюються пандемічні віруси грипу, чому формуються нові варіанти збудника.
Сьогодні існують дві точки зору вчених щодо місця зберігання вірусу грипу. Одні вважають, що тільки людина може бути постійним джерелом (резервуаром) його. При безпосередній взаємодії вірусу і людини, в крові якої містяться протигрипові антитіла, відбувається відбір, селекція тих вірусів, які, пристосувавшись, змінили якість своїх антигенів і знову стали агресивними І все це відбувається тільки в організмі людини. Прихильники цього погляду вважають, що віруси грипу людини являють собою самостійну родину вірусів, споріднених за своїми властивостями з
Loading...

 
 

Цікаве