WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Інфаркт міокарда (біохімічні маркери). - Курсова робота

Інфаркт міокарда (біохімічні маркери). - Курсова робота

серцевого ішемічного походження, включає детальнеопитування, застосування фізикальних методів дослідження, особливу увагу слід приділяти наявності клапанного серцевого захворювання (аортокоронарний стеноз), гіпертрофічної кардіоміопатії, серцевої недостатності, захворювання легень. Слід зареєструвати ЕКГ і почати моніторування ЕКГ для пошуку аритмій серця. Моніторування ЕКГ у кількох відведеннях дозволяє краще виявити ішемію міокарда. При виникненні нового епізоду болю в грудях слід записати ЕКГ і порівняти її з даними після спонтанного припинення нападу або введення нітратів. Порівняння з попередньою ЕКГ дає особливо цінну інформацію у пацієнтів із супутнім серцевим захворюванням, зокрема, гіпертрофією лівого шлуночка. Лабораторне обстеження включає визначення вмісту гемоглобіну (для виявлення анемії), а також маркерів пошкодження міокарда, бажано серцевого тропоніну Т або І. {C}
Електрокардіографія
Реєстрація ЕКГ у спокої - ключовий елемент обстеження пацієнтів, у яких припускають наявність ГКС. Це інформативний спосіб скринінгу у пацієнтів з атиповими скаргами, який дозволяє виявити ознаки інших захворювань, зокрема, перикардиту, легеневої емболії або кардіоміопатії. Бажано здійснити ЕКГ під час виникнення симптомів і порівняти її графіку з такою після зникнення симптомів. Цінну інформацію дає порівняння з даними попередніх ЕКГ, особливо у пацієнтів із супутніми серцевими захворюваннями, наприклад, гіпертрофією лівого шлуночка або перенесеним раніше ІМ. Виражені зубці Q, які можуть свідчити про попередній ІМ, дозволяють зробити припущення про атеросклероз вінцевих артерій, але не обов'язково свідчать про нестабільність стану в момент обстеження.
Зсуви сегмента ST і зміни зубця Т - найбільш надійні електрокардіографічні показники нестабільної фази перебігу ІХС. Депресія сегмента ST більш ніж на 1 мм у двох відведеннях ЕКГ або більше, що виникає на фоні відповідних клінічних симптомів, з високою ймовірістю свідчить про наявність нестабільної стенокардії, так само як інверсія зубців Т (більш ніж на 1 мм) у відведеннях з домінуючим зубцем R, хоча остання знахідка менш специфічна. Глибока симетрична інверсія зубців Т у передніх грудних відведеннях часто пов'язана з тяжким стенозом проксимального відділу лівої передньої міжшлуночкової артерії. Неспецифічні зміни сегмента ST і зміни зубця Т (менш ніж на 1 мм) не такі характерні. Їх часто виявляють у пацієнтів, коли за результатами інших методів вдалося виключити нестабільну стенокардію. Інколи під час ішемічних нападів виникають епізоди блокади ніжки пучка Гіса. Слід визнати, що повністю нормальна ЕКГ у пацієнтів з типовими ангінозними симптомами не виключає можливості ГКС. Приблизно у 5% пацієнтів, яких виписують із відділень невідкладної допомоги з огляду на відсутність змін ЕКГ, у подальшому діагностують гострий ІМ або нестабільну стенокардію. Крім того, потрібно мати на увазі, що у пацієнтів з вираженим болем у грудях і нормальною ЕКГ можуть бути інші причини больового синдрому.
Елевація сегмента ST свідчить про наявність трансмуральної ішемії, спричиненої оклюзією вінцевої артерії. Персистуюча елевація сегмента ST характерна для формування ІМ. Минущу елевацію сегмента ST спостерігають при ГКС і, особливо, при стенокардії Принцметала.
Для виявлення або виключення змін сегмента ST під час повторних епізодів болю в грудях або при "німій" ішемії міокарда корисно здійснити моніторування сегмента ST у кількох відведеннях. {C}
Ехокардіографія
Систолічна функція лівого шлуночка - важливий параметр для оцінки прогнозу, який можна легко і точно оцінити за допомогою методу ехокардіографії. Під час ішемії виявляють ділянки минущої гіпокінезії або акінезії сегментів стінки лівого шлуночка, функція яких відновлюється після відновлення нормального кровотоку. Фонова дисфункція лівого шлуночка, а також інші стани, такі, як аортальний стеноз чи гіпертрофічна кардіоміопатія, відіграють важливу роль у прогностичній оцінці та веденні хворих. {C}
Коронарна ангіографія
Коронарна ангіографія - єдиний метод дослідження, який дозволяє оцінити наявність та ступінь тяжкості ураження ВА. Рішення про необхідність втручання приймають, базуючись на даних коронарної ангіографії. Виконання коронарної ангіографії не потребує особливих пересторог. Лише у хворих з набряком легень, гіпотензією, тяжкими життєво небезпечними аритміями інколи бажано застосовувати внутрішньоаортальний балонний насос, зменшувати кількість коронарних ін'єкцій і не виконувати вентрикулографію, яка може спричинити дестабілізацію порушеного стану гемодинаміки.
Оцінка змін ЕКГ під час госпіталізації хворого допомагає встановити ураження, яке ймовіро зумовило виникнення ГКС. Для вибору стратегії лікування надзвичайно важливо визначити характер ушкодження. Маркерами високого ризику є ексцентричність, нечіткі межі вираження, нерізкість зображення, дефекти наповнення. На відміну від ангіоскопії, коронарна ангіографія характеризується високою специфічністю та низькою чутливістю щодо виявлення тромбів. Важливі знахідки, які виключають можливість виконання коронарного втручання з імплантацією стента - надмірна звивистість судини, кальцифікація та стеноз у місці згину. {C}
Постановка діагнозу
Для діагностики цього захворювання використовують різноманітні методи: скарги, ЕКГ, ЕхоКГ, коронарна ангіографія, компютерна томографія, радіонуклідні методи, ШОЕ, сцинтиграфія, а також перспективний метод діагностування ІМ , повязаний з інфаркт-маркерами. До них належать аутогенні субстанції , які відносно легко розпізнаються при ІМ. Одна з найбільших переваг цього методу у порівнянні з іншими типами діагностування за допомогою апаратів полягає у тому , що матеріалом, який необхідний для лабораторних досліджень , є кров. При дослідженнях якої використовують нові знання біохімії і мікробіології: специфічним лабораторним показником ІМ є підвищення активності єнзимів, які знаходяться в кардіоміоцитах, і при некрозі останніх, ч/з їх мембрану потрапляють у кров`яне русло, що і дає можливість діагностувати ІМ.
Серед досліджень представників різних вікових категорій, було встановлено певну градацію серед тих ензимів, які найчастіше зустрічаються у пацієнтів. Один з них - "золотий стандарт", що використовується у Західній Єввропі - це креатинкіназа МВ. Динаміка його вмісту у крові: початок-підвищення кількості на 50% випадків ч/з 3 години; у 90% ч/з 6 годин.
Сучасніший маркер-це тропонін-1, великий вміст якого реєструється лише ч/з 4-6 год.; тому цей ензим не можна віднести до ранніх діагностикумів, проте тропонін-1 має істотні переваги:
1. якщо вміст ензиму у крові збільшуується, це вагоме підтвердження пошкодження саме серцевого м`язу, і у цій формі його можна знайти лише у кардіоміоцитах. Саме ця властивість вирізняє його з-поміж інших, до цього часу відомих, маркерів ІМ.
2. Тропонін-1 володіє тривалим, так званим, "часовим вікном" застосування при ІМ.
Значні сподівання
Loading...

 
 

Цікаве