WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Інфаркт міокарда (біохімічні маркери). - Курсова робота

Інфаркт міокарда (біохімічні маркери). - Курсова робота


" Гіпотіреоз*.
" Вторинна токсична міоглобінурія (хвороба Хаффа).
* В окремих випадках
{A}
Надання невідкладної допомоги
У нас в країні на початковому, як правило, догоспітальному етапі кваліфікаційне лікування здійснюється спеціалізованими кардіологічними бригадами станції швидкої допомоги / представлено в таблиці 14/.
Одна із схем втамування больового синдрому в найгострішому періоді ІМ представлена в таблиці 15.
Таблиця 14
ПЕРШІ ТЕРАПЕВТИЧНІ ЗАХОДИ ПРИ ІНФАРКТІ МІОКАРДА
- Втамування больового нападу шляхом внутрішньовенного введення /нерідко повторно/ наркотичних препаратів, бета-адреноблока-торів або нітрогліцерину
- Стабілізація гемодинаміки
- Активне лікування шлуночкових аритмій
- Седативна терапія
- Екстрена госпіталізація хворого
Таблиця 15
СХЕМА ВТАМУВАННЯ БОЛЬОВОГО СИНДРОМУ ПРИ ГОСТРОМУ ІНФАРКТІ МІОКАРДА
1. Фентаніл 12 мл 0, 005% р-ну/ + дроперідол /якщо не знижений АТ o 1-4 мл/ або Морфін /1 мл 1% р-ну/ + атропін /0,5 мл 0,1% р-ну/ в/в
2. Нітрогліцерин 1 таб. під язик, повторно через 5-7 хвилин або Нітрогліцерин в/в крапелько під контролем АТ/середній АТ, який рівний сумі діастолічного і 1/3 пульсового АТ, має бути не нижчий 80 мм рт. ст. /;
3. При тахікардії і підвищеному АТ - пропранолол в /в поволі в дозі 5-10 мг /зі швидкістю 1 мг/хв/, атенолол /5 10 мг в/в, після цього по 100 мг 1 раз на добу/, метопролол /5 мг в/в тричі з інтервалом 2-3 хвилини, після цього всередину по 50-100 мг рази на добу/
4. 0ксигенотерапія
5. Постільний режим
Хворому дають нітрогліцерин сублінгвально по 1-2 таблетки кожні 10-15 хвилин. За відсутності ефекту проводиться нейролепта-нальгезія: в/в введення 1-2 мл 0, 005% р-ну фентанілу в поєднанні з 1-2 мл 0, 25% р-ну дроперідолу. За відсутності даних препаратів можна вводити інші наркотичні анальгетики - морфін, омнопон. Проте треба пам'ятати, що вони пригноблюють дихальний центр і знижують АТ, можуть викликати блювоту і парез шлунково-кишкового тракту.[2]
Від ефективності втамування ангінозного нападу, першочергового попередження існуючих і можливих ускладнень, а також своєчасної госпіталізації хворого багато в чому залежить його подальша доля. Тому в можливо більш ранні терміни хворий повинен бути транспортований в блок інтенсивної терапії і реанімації спеціалізованого стаціонару.[2]
8 Лікування
Пацієнти з ознаками нещодавньої оклюзії великої вінцевої артерії
Пацієнтам зі стійкою елевацією сегмента ST, негативні зубці Т, псевдонормалізація Т або зміни на ЕКГ відсутні, проводять початкове лікування, яке включає аспірин від 250 до 500 мг, гепарин, бета-блокатор, а також внесення всередину чи внутрішньовенно нітратів за наявності стійкого чи зворотного болю в грудях. Антагоністи кальцію можна призначати замість бета-блокаторів пацієнтам, яким протипоказані бета-блокатори чи вони їх не переносять. Протягом 8-12 год слід контролювати появу повторних епізодів болю в грудях, під час яких потрібно записати ЕКГ. Ретельно відстежують та коригують ознаки гемодинамічної нестабільності (гіпотензія, хрипи у легенях). Рекомендують проводити тривале моніторування ЕКГ у кількох відведеннях, визначати рівень тропоніну. На основі аналізу даних клінічних, електрокардіографічних та біохімічних методів дослідження здійснюють оцінку ступеня ризику та вибір подальшої стратегії лікування (рис. 5).
Рис. 5. Рекомендована стратегія ведення пацієнтів з ГКС.
Пацієнти з високим ризиком прогресування нестабільної стенокардії до інфаркту міокарда або смерті
До групи високого ризику належать пацієнти:
А) З повторною ішемією (повторними епізодами болю в грудях або динамічними змінами сегмента ST, зокрема, депресією сегмента ST або минущою його елевацією).
В) З підвищеним рівнем тропоніну.
С) З нестабільними показниками гемодинаміки протягом періоду спостереження.
Д) З тяжкими порушеннями ритму (повторні епізоди шлуночкової тахікардії, фібриляція шлуночків).
Е) З ранньою постінфарктною НС.
У цих пацієнтів рекомендують таку стратегію.
1. Призначення блокатора рецепторів GP IIb/IIIa. Під час підготовки до виконання ангіографії слід продовжувати введення гепарину. Блокатор рецепторів GP IIb/IIIa призначають протягом 12 (абсиксимаб) або 24 (тирофібан, ептифібатид) год після виконання ангіопластики.
2. Коронарну ангіографію слід проводити під час першої госпіталізації та якомога раніше у пацієнтів з тяжкими аритміями, нестабільністю показників гемодинаміки після ІМ, при НС, після здійсненого раніше АКШ. За наявності пошкоджень, анатомія яких дозволяє виконати реваскуляризацію міокарда, після ретельної оцінки поширеності абоособливостей пошкодження обирають найбільш адекватну процедуру. Загалом, рекомендації щодо вибору процедури реваскуляризації при НС аналогічні таким при виборі процедур вибіркової реваскуляризації. Якщо вирішують виконувати ангіопластику зі стентуванням, або без нього, можна здійснювати негайно після ангіографії. У пацієнтів з ураженням однієї ВА методом першого вибору є черезшкірне втручання на "причинній" судині, зі стенозом стовбура лівої ВА або ураженням трьох ВА - АКШ. Це особливо стосується пацієнтів із дисфункцією лівого шлуночка, за відсутності тяжких супутніх захворювань, які є протипоказаннями до виконання хірургічного втручання. При ураженні двох ВА та у деяких хворих - трьох ВА можна здійснити черезшкірне втручання або АКШ. У деяких пацієнтів обирають тактику поетапних процедур, яка передбачає негайну ангіопластику і стентування "причинного" ураження з подальшою оцінкою потреби у корекції інших пошкоджень шляхом черезшкірної процедури або АКШ.
3. Якщо реваскуляризацію вважають недоцільною, рекомендують продовжувати застосування гепарину (НМГ) протягом другого тижня.
Якщо під час ангіографії не виявляють вираженого стенозу ВА, виконання інвазивного втручання недоцільне. Слід переглянути діагноз ГКС і звернути особливу увагу на інші причини виникнення симптомів. Втім відсутність тяжкого стенозу не виключає наявності ГКС. У деяких пацієнтів під час проведення тесту з ергоновіном виявляють або виключають надмірну коронарну вазоконстрикцію.
Пацієнти з низьким ризиком швидкого прогресування нестабільної стенокардії до інфаркту міокарда або смерті
До груп низького ризику належать пацієнти:
" без повторних епізодів болю в грудях протягом періоду спостереження;
" без підвищення рівня тропоніну або інших біохімічних маркерів пошкодження міокарда;
" без депресії або елевації сегмента ST, але з негативними зубцями Т, пласкими зубцями Т або без змін на ЕКГ.
У пацієнтів цих груп рекомендують призначати пероральні форми препаратів, зокрема аспірин, бета-блокатори, можливо нітрати і антагоністи кальцію. Слід розпочати проведення заходів з вторинної профілактики. Лікування НМГ можна відмінити, якщо по закінченні періоду спостереження немає змін на ЕКГ і в двох аналізах не виявлене
Loading...

 
 

Цікаве