WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Фармакологічні властивості препарату Глутаргін - Реферат

Фармакологічні властивості препарату Глутаргін - Реферат

відбувається в біомембранах. обов'язковою умовою її ефективності є їх цілісність. Метаболічна адаптація є головним механізмом детоксикації. В основі токсичного дисгомеостазу лежать порушення молекулярних механізмів функціонування біохімічних систем (рецепторів, ферментів, біомембран), що визначає одну з головних особливостей патогенез}' гострих екзотоксикозів. Досягнення останніх років в галузі біохімічної токсикології дозволили дійти важливого висновку, що в основі розвитку молекулярної патології клітин при дії на живі організми різноманітних по хімічній структурі ксенобіотиків лежить утворення вільних радикалів різної молекулярної природи. Донайбільш важливих біохімічних механізмів утворення вільних радикалів в умовах інтоксикації різними ксенобіотиками відносяться реакції їх біотрансформації, які протікають з участю цитохром Р-450-залежних монооксигеназ гепатоцитів та клітин деяких інших тканин. До числа ксенобіотиків. здатних утворювати в якості метаболітів високотоксичні вільні радикали, які викликають некрозодистрофічні ушкодження клітин печінки, міокарду, головного мозку, нирок, легень та ін., відносяться деякі лікарські засоби , що широко застосовуються (галоман, метоксіфлуран, енфлуран, барбітурати, парацетамол. фурассмід, циклофосфамід та ін.) та особливо хлор- і фосфорорганічні сполуки, токсини блідої поганки, важкі метали. Встановлено також, що активність утворення цитотоксичних та канцерогенних метаболітів в печінці різко посилюється в умовах індукції мікросомальних монооксигеназ фенобарбіталом. В умовах отруєнь ксенобіотиками важливе місце посідають реакції перекісного окислення ліпідів, які найбільш інтенсивно здійснюються в мембранах ендоплазматичного ретикулюму та мітохондріях печінки. Ушкодження ліпідного матриксу біомембран супроводжується модифікацією його фізико-хімічних властивостей та порушенням біофізичних властивостей мембранних білків, що в свою чергу, призводить до значних змін ферментативних та іон-транспортуючих властивостей мембран , найбільш критичним серед яких є порушення мембранного транспорту кальцію.
Клініцисти виділяють два основних патогенетичних механізми токсичного ураження печінки та нирок: специфічний, пов'язаний з порушенням їх видільної знешкоджуючої функції та неспецифічний, який залежить від участі цих органів в підтримці гомеостазу.
Ряд хімічних препаратів, тваринних та рослинних отрут токсично діють на паренхіму печінки і нирок ( вибіркова токсичність), а неспецифічні токсичні ураження розвиваються вторинно, часто внаслідок порушень регіонального кровотоку з ішемією в органах при екзотоксичному шоку та токсико-гіпоксичних комах. В таких випадках багато хімічних препаратів (барбітурати, аміназін, нейролептики та інші нейротропні речовини) набувають нетипові для них гепато- та нефротоксичні властивості, що призводить до розвитку білкової та жирової дистрофій, некробіозу клітин печінки на тлі надмірної ферментної індукції внутрішньоклітинних оксидаз змішаної функції. Речовини з високою жиророзчинністю дають гепатотоксичний ефект, а з високою водорозчинністю - нефротоксичний ефект.
Найбільш важкі ураження печінки, нирок, шлунково-кишкового тракту спостерігаються у потерпілих, які вживали отруйні гриби. особливо бліду поганку. Дія гспатонефротоксичних грибів, які містять аманітини та фаллоідини (циклопептиди) переважно спрямована на фосфодіестеразні зв"язки і розщеплення молекул РНК. ушкодження мембрани клітин та ендоплазматичного ретикулюму, пригнічення окислювшіьного фосфорилювання, синтезу глікогену, зниження рівню АТФ-ази. Фаллотоксини діють через 6-8 годин і ушкоджують тільки гепатоцити при умові попереднього значного ураження слизової кишечника. Аманітини добре всмоктуються з кишечника, діють через 24-48 год і навіть пізніше, але їх токсичність вища в 15-20 разів. Найбільша концентрація аматоксину визначається в сечі і близько 80% аматоксинів, що всмокталися з кишечника, виділяється з сечею. 10% - з калом. Токсини блідої поганки з печінки виділяються жовчю в кишечник, а потім знову всмоктуються в кров і визначаються в ній до 36 годин з моменту отруєння, а в сечі - до 96 год.
При гострих отруєннях гемолітичними речовинами в патогенезі ушкоджень печінки та нирок беруть участь специфічні і неспецифічні механізми.
Використання вчення про гомеостаз в якості загальної концепції хімічної травми дозволяє з одних позицій розглядати специфічне та неспецифічне, вибіркове та загальне в механізмах дії токсичних речовин. Що стосується фармакологічних засобів, то при такому підході вони виступають в якості коректорів гомеостатичних процесів та передбачається можливість і необхідність поєднувати речовини медіаторної та метаболічної спрямованості в комплексній корекції цих станів.
Методичні підходи до застосування препарату Глутаргін при гострій токсичній гепатопатії
Препарат Глутаргін застосовувався при токсичній гепатопатії середнього та важкого ступеню в токсикогснній та соматогенній стадіях гострих отруєнь. Основною причиною токсичної гепатопатії були тяжкі отруєння нейротропними речовинами, переважно пригнічуючими ЦНС, та грибами, в тому числі блідою поганкою. На основі клініко-лабораторних даних оцінювали ступінь гепатопатії. виходячи з чого визначався режим дозування препарату в комплексі інтенсивної терапії.
При збереженій сечовидільній та концентраційній функції нирок спочатку проводили корекцію водно-електролітного та кислотно-лужного стану, порушення яких, як правило, супроводжує гострі важкі отруєння.
При екзотоксичному шоку (ЕШ )та токсикоіпоксичних комах спочатку досягали відновлення ефективної гемоциркуляції (САТ> 80 мм. рт. ст. а ЦВТ 5-10 мм. рт.ст.) та мозкового перфузійного тиску (МПТ 65-70 мм.рт.ст.) з наступною за показаннями) оксигенацією. в тому числі ентеральною, і профілактикою реперфузійних ускладнень. Виведення з ЕШ слугувало показанням для проведення одного з доступних та ефективних методів детоксикації , призначення при відповідних отруєннях препаратів- антагоністів та антидотів. Після ефективної базисної терапії розпочинали метаболічну корекцію, в якій одне з головних місць посідає Глутаргін. Така послідовність помітно підвищує його ефективність. Режим дозування залежав від ступеня гепатопатії. Так. при середній важкості
Loading...

 
 

Цікаве