WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Фармакологічні властивості препарату Глутаргін - Реферат

Фармакологічні властивості препарату Глутаргін - Реферат


Реферат на тему:
Фармакологічні властивості препарату Глутаргін
На основі даних про молекулярні механізми патогенезу обмінних та тканинних порушень при отруєннях та виходячи з широковідомої ролі аргінін}' та глутамінової кислоти в фармакологічній корекції цих порушень в ДНЦЛЗ розроблено препарат антитоксичної та гепатопротекторної дії на основі солі аргінінх та глутамату, який отримав назву Глутаргін.
В патогенезі багатьох видів гострих та хронічних отруєнь важливе значення має порушення детоксікаційної функції печінки, спрямованої . перш за все. на утилізацію ендогенного аміаку. В нормі аміак включається в орнітиновий цикл мочевиноутворення, кінцевим продуктом якого є мочевина. Аміак, який не включився в цикл мочевини захоплюється невеликою популяцією перивенозних гепатоцитів. в яких з різних аміно- і кетокислот (глутамат. аспартат. альфа-кетоглутарат та ін.) та аміаку під впливом глутаматсинтетази утворюється глутамін. Ці два шляхи утилізації аміаку запобігають надходженню його в системний кровоток. При пошуку нових лікарських антитоксичних засобів найбільш перспективним напрямком вважається використання біологічно активних сполук, які приймають участь в природних процесах детоксикації ксенобіотиків та регуляції фізіологічних функцій організму при отруєннях. Клінічний досвід засвідчує, що неможливо назвати один специфічний засіб для лікування токсичних уражень печінки.
Кожний з існуючих гспатопротскторних засобів впливає, в основному, на окремі ланки патологічного процесу.
З врахуванням амонієвотсннтеорії застосовують препарати, дія яких спрямована на послаблення токсичного впливу аміаку, або підсилення метаболізму та утилізації аміаку. Здійснення останнього можливо декільками механізмами: на шляху синтезу цитруліна. Стимуляцією карбомоілфос-фатсинтетази (першого ферменту циклу мочевини) орнітином на етапі синтезу аргінін-сукцинату або на етапі синтезу глутаміну. Відомо, що знешкодження аміаку в циклі синтезу мочевини потребує його конденсації з іоном бікарбонату, що утворює карбамоілфосфат. Але при зміщенні рН в кислу сторону підвищується потреба в бікарбонатному іоні, як важливому компоненті буферної системи крові, який зв'язує надлишкову кількість іонів водню з утворенням слабо дисоційованої карбонатної (вугільної) кислоти. Це є однією з причин зниження мочевиноутворення при ацидозі. На фоні пригнічення уреогенезу зростає роль глутамінсинтетазної реакції нейтралізації аміаку. Для підвищення потужності цієї реакції необхідно додаткове надходження субстрату - глютамінової кислоти. L-аргініну L-глутамат, внаслідок субстратної індукції, активує глутамінсинтетазну реакцію і зв'язує аміак в нетоксичний глутамін. Глутамін з кров'ю надходить в нирки і є основним постачальником NH4 для процесу амоніогенезу. Завдяки підвищенню амоніогенезу з організму виводиться надлишок Н+ іонів і нормалізується кислотно-лужний стан крові. Одночасно, L-аргініну L-глутамат стимулює знешкодження аміаку в циклі синтезу мочевини. Окрім цього, L-аргініну L-глутамат, який містить глутамат, може стримувати розвиток аміак-індукованого лактат-ацидозу. Відомо, що глутамінова кислота сприяє збільшенню концентрації а-кетоглутарату з наступним накопиченням в тканинах щавелевої кислоти, що створює умови для залучення в цикл Кребса молочної кислоти та інших недокислених продуктів. Очевидно, що реалізація аміакнейтралізуючих ефектів L-аргініну L-глутамату в умовах ацидозу сприяє збереженню кислотно-лужного (КЛС) гомеостазу організму.
Результати зарубіжних досліджень засвідчують позитивні ефекти при гіперамоніємії амінокислотних препаратів, які обов'язково містять в своєму складі напівзамінювану амінокислоту аргінін або проміжні продукти її синтезу-орнітин та цитрулін. Названі амінокислоти, як і глутамінова, приймають безпосередню участь в знешкодженні аміаку в циклі уреогенезу (орнітіновий цикл). За кордоном відома більшість препаратів, які сприяють утилізації аміаку, містять аргінін (або продукти його обміну) синтез якого може блокуватися при захворюваннях печінки та інших органів, в зв'язку з чим він є обов'язковим компонентом інфузійних розчинів для парентерального живлення. В останній час виявлено, що L-аргінін являється ендогенним джерелом N0 (оксид азоту), який є між- та внутрішньоклітинним вторинним месенджером і регулює різні функцій організму. Відомо також, що під впливом аргініну зменшується перекисне окислення ліпідів та проявляється захисна дія при гіпероксії. Він викликає структурні перебудови мембран, знижує в'язкість зон білково-ліпідного контакту і підвищує активність мембрано-зв'язаного ферменту мікросомальної системи печінки- цитохрому Р-450; активуючи глутаматдекарбоксилазу підтримує цим рівень ГАМК, який є одним з тестів ступеня гіпероксії. Фармакологічні ефекти аргініну включають як пряму дію на активність ряду ферментів (Na, К-АТФ-ази, каталази, ацетил-глутаматсинтетази), гормонів (соматотропногб.інсуліну) так і вплив на метаболізм продуктів перетворення аргініну в оргіназній реакції - мочевину та орнітин.
Механізм гіпоамоніємічної дії суміші аргініну гідрохлориду та глутамінової кислоти і L-аргініну L-глутамата схожі. Однак, на фоні МН4СІ-індукованого зниження лужного резерву крові, надходження в організм аргініну гідрохлорида, який є носієм хлору і маючи кислоутворюючі властивості може поглибити патологію та спровокувати розвиток гіперхлоремічного ацидозу. Це може бути причиною посилення конкурентних взаємовідносин між циклом мочєвиноутворення і буферними системами крові в відношенні до бікарбонатних іонів, що знизить ефективність застосування цієї суміші при порушеннях КЛС. Створений на їх основі Глутаргін корегує порушений при отруєннях обмін внутрішньоклітинних регуляторів. покращує енергозабезпечення гепатоцитів і стабілізує їх клітинні мембрани, нормалізує обмін білків, вуглеводів і жирів та проявляє антиоксидантні, антигіпероксичні і гіпоамоніємічні властивості.
Основні патогенетичні механізми гострих токсичних уражень печінки
Детоксикаційна система печінки виконує біотрансформацію в основному середньомолекулярних ксенобіотиків та ендогенних токсинів з гідрофобними властивостями шляхом включення їх в окислювальні, відновлювальні, гідролітичні та інші реакції, які каталізуються відповідними ферментними системами. Оскільки детоксикація
Loading...

 
 

Цікаве