WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Вивчення структурно-функціональних особливостей передміхурової залози людини на етапах онтогенезу - Курсова робота

Вивчення структурно-функціональних особливостей передміхурової залози людини на етапах онтогенезу - Курсова робота

до норми зміст естрогенів. Вчені прийшли до висновку, що стан функції простати є найбільш вірним критерієм, що дає можливість судити про андропаузу і чоловічий клімакс.
З приведених вище даних видно, що в даний час питання про те, чи переважають при аденомі передміхурової залози андрогени чи естрогени не вирішений остаточно. Наявні в літературі дані носять дуже суперечливий характер. Це можна пояснити, з одного боку, тим, що вивчення гормонального балансу значно ускладнюється компенсаторною реакцією кори наднирників і в організмі, за певних умов, андрогени можуть переходити в естрогени і навпаки. З іншого боку, передміхурова залоза сама по собі не є пасивним органом і, цілком ймовірно, вихідний стан останньої багато в чому визначає характер і ступінь зміни гормонального балансу при її гіпертрофії.
Крім того, в екстракті аденоми передміхурової залози знайшли субстанцію, що впливає на розвиток статевого апарата в статевозрілих і статевонезрілих пацюків. Аналіз цієї субстанції дозволив знайти в ній наявність великої кількості мукопротеїдів, а спостереження над хворими з аденомою передміхурової залози показали, що виділення із сечею 17-кетостероїдів і інволюція яєчок знаходяться в прямій залежності від наявності цієї субстанції в аденомі. Це свідчить про те, що функціонально змінена передміхурова залоза може впливати на характер гормональних змін, зв'язаних з віковою перебудовою організму.
Однак для підтвердження даного положення необхідно подальше вивчення не тільки морфологічних, але і функціональних особливостей стану передміхурової залози в старіючому організмі.
Викликає інтерес та обставина, що приблизно однаковий терапевтичний ефект було отримано при лікуванні хворих з гіпертрофією передміхурової залози андрогенами і естрогенами.
Ще більш неясним залишається питання, чому в одних випадках настає атрофія, а в інших гіпертрофія передміхурової залози.
У цьому відношенні заслуговує на увагу концепція що пояснює різний характер вікових змін передміхурової залози особливостями перебігу клімактеричного періоду. На думку вчених, нормальний клімактеричний період у чоловіків характеризується угасанням функції сім'яників з наступною атрофією передміхурової залози й інших залоз полового апарата.
Однак при цьому функції генітальних залоз можуть угасати неодночасно. Як відомо, статеві залози мають дві функції - герментативну і внутрісекреторну. Зміна їх з віком може відбуватися нерівномірно: настає дисфункція полових залоз з наступними змінами в нейрогормональному середовищі організму, у результаті яких відбувається збільшення передміхурової залози.
Таким чином,вікове збільшення простати характерно для патологічного перебігу клімаксу в чоловіків, тоді як фізіологічному клімаксу більш властива атрофія, що наростає з часом. У зв'язку з цим для вивчення функціонального стану передміхурової залози крім визначення шляхом пальпації, застосовують метод кристалізації секрету простати. Варто вказати, що пальпаторне дослідження передміхурової залози не завжди дає результати, що відбивають її - справжній .функціональний стан, і є суб'єктивним.
З огляду на цю обставину, ми обстежували групу чоловіків (103 чоловік) з патологічним перебігом клімаксу, діагноз якого встановлювався на підставі характерної клінічної картини, даних, отриманих при визначенні вмісту гормонів (гонадотропин у сечі), вивченні рецепторно-рефлекторної активності статевих залоз і результатів застосованого в окремих випадках діагностичного терапевтичного тесту.
З клінічної точки зору, стан хворих, характеризувалося поліморфними симптомами, аналіз яких дозволив виділити чотири основних синдроми: загальний (слабість, швидка стомлюваність, болі в м'язах); психоневротичний (нервозність, занепокоєння, безсоння, дратівливість, погіршення пам'яті, утруднення концентрації думки, плаксивість, депресія); серцево-судинний (припливи жару, підвищене потовиділення, почуття оніміння і похолодання кистей і стіп, запаморочення, головні болі, фотопсії, миготливі скотоми, болю в області серця, посилене серцебиття, ангіоспастичні болі в кінцівках) і сечостатевий (частішання сечовипускання, зменшення сили і розмірів струменя сечі, термінальний дриблінг, болі в області паху і сечового міхура, зміна лібідо, зниження потенції, недостатня ерекція і передчасна еякуляція).
Найбільш тяжкими для хворих відчуттями були симптоми з боку серцево-судинної системи, що протікають на тлі загальної слабості і швидкої стомлюваності. В основі суб'єктивних проявів лежали визначені об'єктивні зрушення у функціональному стані апарата кровообігу на різному рівні. Відзначалися підвищення артеріального тиску зі зниженням оптимальності його адаптаційних реакцій на різні рефлекторні впливи, збільшення тонічної напруги периферичних судин, а також зміна функціонального стану артеріол, що полягає в загальному їхньому спазмі і порушенні взаємин між силою і тривалістю реакції артеріол у відповідь на їхнє компресійне знекровлювання.
Крім того, під нашим спостереженням знаходилися практично здорові чоловіки (40 чоловік) того ж віку.
Порушення з боку сечового міхура були дуже частими проявами в хворих, що спостерігаються нами. Такі симптоми, як тупі болі в області сечового міхура й у паховій області, утрата сили сечового струменя, тенденція до утруднення початку сечовипускання, термінальне крапання сечі, спостерігалися без якого-небудь збільшення кількості залишкової сечі, збільшення загального діурезу при відсутності зменшення питомої ваги чи сечі інфекції сечового міхура.
Перераховані вище симптоми характерні для гіпертрофії простати, однак при клімаксі вони носили трохи інший характер.
Якщо при гіпертрофії вони в основному були пов'язані з обстрікцією, то при патологічному клімаксі вони були результатом слабості мускулатури сечового міхура. Це пояснюється, очевидно, недостатністю м'язового метаболізму в зв'язку з втратою чи зменшенням анаболічного впливу статевих гормонів.
Пальцеве дослідження передміхуровоїзалози дозволило одержати - уявлення про величину, форму, консистенцію, рухливості і чутливості простати.
Найбільш характерною і частою пальпаторною зміною передміхурової залози було збільшення її розмірів, що спостерігалося в 60,8% випадків. При цьому згладжувалися її деталі, майже не визначалася подовжня борозна, зникала чіткість границь.
Консистенція передміхурової залози була, як правило, м'якої, в'язкою; що свідчило про зниження її звичайного тонусу.
Отже, за даними пальпаторного обстеження, збільшення і гіпотонія передміхурової залози були найбільш типовими для хворих з патологічним клімаксом.
3.4. Кристалізація секрету простати при клімаксі
На підставі пальпаторного дослідження важко одержати представлення про функціональний стан передміхурової залози. Так, наприклад, незважаючи на тенденцію до збільшення простати в похилому віці, гістологічне в ній найчастіше знаходять ознаки атрофії залозистої тканини. Більш точне
представлення про функцію передміхурової залози дає вивчення її секрету, що відбиває біологічну активність її епітелію в зв'язку з нервовою і гормональною
Loading...

 
 

Цікаве