WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Вивчення структурно-функціональних особливостей передміхурової залози людини на етапах онтогенезу - Курсова робота

Вивчення структурно-функціональних особливостей передміхурової залози людини на етапах онтогенезу - Курсова робота

кастрацію, ніж коагуляційні залози і дорсальні частки . Такі дані підтверджують необхідність досліджень всіх часток передміхурової залози щура.
Передміхурова залоза - це багатотканинна система, що складається з м'язових та еластичних волокон, які формують її м'язово-еластичну строму, і чисельних простатичних залозок, згрупованих у залозисті часточки. Залозисті утворення коливаються за своїми розмірами від 60 до 200 мкм і мають грушеподібну або овальну форму з фестончастими стінками, які виступають у їх просвіт. Кінцеві секреторні відділи вистелені залозистим епітелієм, який лежить на базальній мембрані. Вона, в свою чергу, місцями утворює складки та звивистості, що й забезпечує ІМР зазначену рельєфність стінок. Залозистий епітелій кінцевих секреторних відділів представлений секреторними (люменальними) та базальними клітинами, розміщеними біля основи перших, при цьому їх співвідношення у передміхуровій залозі людини становить 1:1, в той час, як у щура - 7:1 відповідно . Високі циліндричні секреторні (люменальні) клітини на апікальній поверхні містять велику кількість мікроворсинок, спрямованих у просвіт кінцевих секреторних відділів. Ядро цих клітин округлої або овальної форми, знаходиться ближче до базальної частини клітини. Люменальні клітини мають добре виражені секреторні потенції. Ближче до апікального полюса, в їх цитоплазмі знаходяться секреторні вакуолі та гранули, інколи спостерігаються зв'язані з апікальною поверхнею поліморфні гладкі структури. Таким чином, поряд з класичним мерокриновим типом секреції, присутній і альтернативний апокриновий тип, при цьому останній у щура більше характерний для його коагуляційних залоз Ядро базальних, веретеноподібної форми, клітин, розташованих на базальній мембрані, овальне, містить велику кількість гранул хроматину. Базальні клітини характеризуються високим вмістом рибонуклеопротеїдів, глікоген у них, на відміну від секреторних люменальних клітин, не виявляється, що пов'язано з інтенсивним синтезом у них нуклеїнових кислот з використанням глюкози через пентозний цикл. На сьогоднішній день питання про роль базальних клітин, які ще називаються резервними або міоепітеліальними, залишається відкритим, хоча й відомо, що вони є камбіальними елементами, володіють широкими потенціалами диференціювання і знаходяться під контролем нейрогуморальної системи організму; в них утворюється інтрапростатичний дигідротестостерон. Окрім того, базальним клітинам відводиться роль у формуванні гематопростатичного бар'єру .
Встановлено також, що серед клітин залозистого епітелію на базальній мембрані знаходяться клітини APUD-системи, які виконують паракринну функцію і регулюють простатичну секрецію. Вони є поліморфними, мають цитоплазматичні відростки, які, переплітаючись, утворюють сітку. Виділяють від
2-х до 9-ти ультраструктурних варіантів таких клітин. Переважають клітини, що містять імунореактивні серотонін. Рідше зустрічаються клітини із серотоніном і кальцитоніном. Малочисельна група клітин містить тільки соматостатин. При цьому, деякі нейропептиди, які є продуктом секреції нейроендокринних клітин, можуть діяти як фактор росту в аутокринно-паракринному режимі . В той же час, є повідомлення про те, що клітини APUD-системи в передміхуровій залозі щура відсутні або наявні в дуже мізерній кількості.
М'язово-еластична строма оточує залози простати і представлена великою кількістю еластичних, в меншій кількості - колагенових волокон, та радіально розміщеними пучками гладких міоцитів. Окрім того, строма багата кровоносними судинами і нервовими закінченнями. Чисельні нервові волокна, переважно безмієлінові, утворюють сплетення, які містять гангліонарні клітини. Термінальні волокна адренергічних сплетень сконцентровані переважно саме в місцях розміщення судин та гладком'язових елементів і усть проток залози. Присутні і холінергічні волокна, однак, кількість їх набагато менша. Завдяки стимулюючому впливу симпатичної частини нервової системи під час еякуляції відбувається скорочення гладких міоцитів, що сприяє викиду секрету залози. На противагу будові строми передміхурової залози людини, у щурів вона є менш розвиненою, оскільки процес сім'явикиду в них здійснюється повільніше. Проточки передміхурової залози вистелені залозистим епітелієм і також оточені м'язово-еластичною стромою, в якій, поряд із гладкими міоцитами, інколи виявляють невелику кількість поперечнопосмугованих м'язових волокон .
Передміхурова залоза виробляє і виділяє у сперму та кровоносне русло зокдасеринову протеазу, відому як простатоспецифічний антиген (PSА). Він гідролізує семеногелін-інгібітор рухливості сперматозоїдів у спермі, і має кілька субстратів у плазмі, однак його функція для кровообігу ще не з'ясована. Рис. 1. Топографія передміхурової залози (схема по Алешину):
1 - передміхурова залоза; 2 - urethra; 3 -переуретральні простатичні залози; 4 - symphysis pybica; 5 - ductus deferens; 6 - fossula prostatica; 7 -сечовий міхур, дно (розтин); 8 -colliculus' seminalis; 9 - utriculus prostaticus; 10 - ampulla ductus deferentis; 11 - vesicular seminalis; 12 -ductus ejacnlatorius; 13 - головні (або зовнішні) простатичні залози; 14 - rectun; 15 - підслизові простатичні залози.
Залозисті часточки зв'язані між собою сполучною тканиною, що містить еластичні волокна і могутні гладко м'язові пучки, що складають кільцевий м'яз простати, скорочення якого обумовлюють викидання секрету.
Сполучнотканині-м'язові прошарки охоплюють у повздовжньому і круговому напрямках як окремі часточки, так і залозу в цілому. Розходячись радіальне від області colliculus seminalis, вони розділяють простату на окремі ділянки, серед яких можна виділити три основні групи залоз.
Безпосередньо навколо простатичної частини сечівника розташовані периуретральні залози. Вони знаходяться між слизовим і м'язовим шарами уретри, і кожна з них відкривається самостійно в сечівник.
За периуретральною групою розташований концентричний шар під слизистих залоз. Далі в зовнішньому, найбільш розвинутому шарі передміхурової залози розташовуються основні, чи власне простатичні, залози, вивідні протоки яких відкриваються на задній стінці чоловічої маточки.
Зовні передміхурова залоза покрита капсулою, що складається з щільної сполучної тканини з елементами гладком'язих волокон.
Залозисті розгалуження простати закінчуються осередками розміром від 40 до 400 мк, стінки яких вистелені одно - двошаровим циліндричним епітелієм. Установлено, що за своєю гістологічною будовою залозиста частина передміхурової залози - відноситься до трубчасто-альвеолярних залоз, але епітелій її на відміну від залоз того ж типу - двошаровий. Крім того, у передміхуровій залозі є лімфоїдна тканина у вигляді фолікулів, розташованих довкола залозистих елементів.
Двошаровість епітелію і наявність лімфоїдних елементів дають можливість вважатипередміхурову залозу органом складної секреції.
Епітелій, що вистилає аденомери простати, змінюється в залежності від її функціонального стану.
Цитоплазма залозистих епітеліальних клітин містить численні гранули, переважно ліпоїдного характеру. При вивченні екскреторних
Loading...

 
 

Цікаве