WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Формування сексуальної культури молоді: анатомія і фізіологія статевих органів людини - Реферат

Формування сексуальної культури молоді: анатомія і фізіологія статевих органів людини - Реферат

жінки, яка через якісь причини просто боїться статевого акту. Зазвичай такій стан піддається лікуванню засобами психотерапії.
А от вміння управляти скороченням цих м язів є складовою розвиненої сексуальної культури жінки.
Підставою називати це складовою сексуальної культури є те, що лише незначна частина жінок набуває такого вміння випадково. Здатності скорочувати м язи, пов язані з вхідною частиною піхви, доводиться цілеспрямовано вчитися. (Досвід свідчить, що ті, хто береться за таке навчання досягає бажаного. Хоча, звичайно, не всім це дається однаково добре.) Навчання відбувається за допомогою так званих вправ Кеджела. Їх автор гінеколог А.Кеджел (Arnold Kegel), чи - Кегель, як його нерідко у нас називають, у 1952 р. описав сексуальну функцію цих мязів і розробив методику, за допомогою якої можна навчитися ними керувати. Спершу метою розробки вправ було надання допомоги жінкам, у яких під час кашлю, сміху чи бігу виділялося трохи сечі. Але з ясувалося, що вправи дозволяють жінкам навчитися інтенсивному впливу на сексуальні відчуття чоловіка під час статевого акту, певною мірою управляти досягненням власного оргазму і іноді зробити останній більш сильним. Ці ж вправи допомогають відновлювати тонус м язів після пологів. Під час менопаузи, коли нерідко виникає явище пересихання слизової піхви, вони підсилюють кровотік у зоні піхви, що сприяє її кращому зволоженню.
Наводимо короткий виклад варіанту вправ Кеджела. Перед їх початком треба навчитися відчувати необхідні м язи (bulbocavernosus і pubo coccygeus). Для цього жінка має присісти мочитися з розведеними ногами. Після початку сечовипускання треба кілька разів перервати його. Це можливо зробити за допомогою скорочень саме цих м язів. Потім треба робити перераховані нижче вправи три рази на день, повторюючи їх приблизно по 10 раз.
1. Треба поперемінно скорочувати і розслабляти відомі м язи, утримуючи їх у кожному стані по 2-3 секунди. Спершу, можливо, утримувати м язи в скороченому стані такий час не всім вдасться. Але їх тренування через деякий час розів є здатність до цього. Виконуючи цю вправу слід намагатися не скорочувати м язи черева.
2. Треба скорочувати і розслабляти відомі м язи так швидко, як тільки можна, намагаючись досягти відчуття їх безперервного трепотіння. Скоріше за все, на опанування цієї вправи знадобиться якійсь час.
3. Ця вправа полягає у сильному і стійкому скороченні відомих м язів на 2-3 сек. так, якби відбувалося втягування у піхву якогось предмету.
4. Треба напружувати м язи на 2-3 секунди так, як це буває при виштовхуванні калових мас. Але поштовхи треба локалізувати не в зоні анального отвору, а в зоні піхви.
Після набуття навичок хорошого управління відомими м язами можна продувжувати тренувати їх і в інші способи. Наприклад, як можна сильніше стискаючі у піхві палець чи якійсь предмет. В деякіх сексуальних культурах Сходу у процесі тренування сексуальної чуттєвості жінки і її навчання стимулюванню піхвою пенісу партнера, у піхву вводиться спеціальна кулька з прив язаною до неї ниткою, тягнучі за яку жінка намагається витягнути кульку з піхви, тоді як скороченням відомих м язів вона не тільки не дає їй вийти, але й намагається проштовхнути глибше.
У 1950 році німецькій лікар Грєфенберг (Е.Gr?fenberg) описав дуже чутливу ерогенну зону невеликого розміру, що локалізована на передній стінці піхви за лобковою кісткою. В подальшому вона отримала назву плями або зони Грєфенберга (Г-зона, G-spot). Однією з поширених версій такого пізнього виявлення вказаної зони це пояснюється особливістю анатомічного розташування, при якій вона, як правило, майже не може стимулюватися пенісом і бути знайденою самою жінкою при ручній стимуляції. Американський сексолог Гері Ф. Келлі, висуває гіпотезу, згідно якої Г-зона набуває своєї чуттєвості лише після максимального заповнення кров ю губчатої тканини, що розташована в цій області. Таке заповнення може відбутися тільки після повної ерекції клітора. А на останнє іноді потрібно чимало часу. (Іноді - до 25 хвилин.) Через це жінкам з тривалою затримкою активації Г-зони і не довелося відчути її ерогенність на собі.( 5.С.142)
Остання гіпотеза здатна пояснити чому Г-зона проявляється не у всіх жінок, хоча, за Грєфенбергом, вона не є якоюсь аномалією, а отже має бути (в більш чи менш розвиненому вигляді) у всіх них.
Ще Грєфенберг висловив припущення, що знайдена ним ерогенна зона являється такою через те, що вона пов язана з якимось утворенням у сечовивідному каналі жінок, локалізованому за цією зоною, де відбувається напрацювання спермоподібної рідини, яка викидається з цього каналу під час оргазму (оргазм - пік приємних відчуттів, до яких веде сексуальна стимуляція: orgao -грець. - палати пристрастю). (9.) (Тобто, по суті, виконує роль, подібну до ролі простати - залози, в якій у чоловіків виробляється значна частина еякуляторної рідини, і яка завдяки своєму скороченню під час оргазму забезпечує викід цієї рідини назовні - еякуляцію.)
Припущення про наявність анатомічного утворення, що приймає участь в оргазмі у жінок, відповідало переконанням сексологів періоду формування сексологічної науки (перша половина ХХ-го століття), до яких належав і Грєфенберг, про наявність у жінок "еякуляції" під час оргазму, рідина для якої, зрозуміло, повинна ж десь напрацьовуватися. Проте згодом було майже загальновизнано, що за таку "еякуляцію" помилково сприймали зволоження вульви, що спричинялося через витоки з бартолінєвих
залоз і піхви, які інтенсивно відбуваються під час статевого збудження. Але сумніви відносно вірності цього визнання мабуть залишалися.
Припущення щодо можливої наявності у жінок якоїсь структури з функціями, подібними до функцій чоловічої простати, вочевидь, підкріплював і аналіз процесу розвитку статевих органів у ембріона. Адже згідно нього клітор розвивається з анатомічного зародку недоформованого, зупинившогося у своєму розвитку пеніса. Чому ж не може бути і структури, подібної до простати, що утворилася з тих самих елементів, що і чоловіча простата (тобто, з вольфових протоків)? Це питання широко дискутувалося. (3.С.74) Але довести існування останньої виявилось дуже складно.
Та попри те, що в сфері сексологічних досліджень нові знання одержати важко, адже треба досліджувати в людському тілі і поведінці те, що традиційно вважається дуже інтимним і досить часто, через специфіку нашого виховання, приховується не тільки від стороніх, але і від самих себе, вдалося з ясувати, що у частини жінок під час оргазму дійсно відбувається викід дуже малої кількості якоїсь рідини з отвору сечовивідного каналу, подібний до еякуляції. Цей викід і ту обставину, що викинута рідина не була сечею, зафіксувал навіть У.Мастерс, який,
Loading...

 
 

Цікаве