WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Коронарна ангіопластика та стентування в лікуванні ішемічної хвороби серця. - Реферат

Коронарна ангіопластика та стентування в лікуванні ішемічної хвороби серця. - Реферат

можливість одержувати гарне контрастування коронарних артерій на всьому протязі навіть при неселективному введенні контрасту. Дана методика була стандартизована Nordenstrom і застосовувалася в клінічній практиці на початку 60-х. Були й інші рішення, наприклад Dotter і Fnsche використовували двухпросвітний балонний катетер, которий роздувався у висхідній аорті приводячи до її неповної оклюзії вище коронарних синусів, аконтрастна речовина вводилася по основному просвіту нижче балона, безпосередньо в надклапанний простір. Процедура виконувалася під загальним наркозом через виділену хірургічним шляхом плечову артерію. Gensmi і співавт. для поліпшення методики використовували окклюзуючий інтрааортальний двухпросвітний балон у комбінації з введенням ацетилхоліну або з підвищенням інтрабронхіального тиску.
Bellman і колеги запропонували катетер для неселективної коронарографії. Дистальний кінець катетера складався в петлю по периметрі ампули аорти в надклапанному просторі і мав серію бічних отворів, що дозволяли вводити контрастна речовина в безпосередній близькості від усть коронарних артерій, домагаючись при цьому задовільного їхнього заповнення. Williams і співавтори застосовували цю техніку у своїй клінічній роботі. У 1958 році Mason Sones, що працював у Клівленді почав використовувати у своїй роботі електронне й оптичне посилення зображення і високошвидкісну ренгенокінографію. У 1959 році під час планової аортографії в пацієнта з аортальною вадою Sones необережно ввів селективно (в устя) правої коронарної артерії близько 40 мл 90% розчину гіпака (Hypaque). При цьому замість очікуваної фібриляції, у пацієнта розвилася короткочасна асистолія, що перейшла в синусову брадикардію. Ніяких реанімаційних заходів, крім покашлювання самого пацієнта, не треба було. У результаті цієї неприємної оргішності:, дослідники одержали туге заповнення правої коронарної артерії контрастною речовиною і, як наслідок, - безпрецедентне по якості зображення. Оправившись від шоку, логічно міркуючи, Sones прийшов до висновку, що селективне інтракоронарне введення контрастної речовини в меншій дозі повинне бути досить безпечно і, одночасно, значно інформативніше неселективного контрастування. Тоді Sones and Shirey розробили відомий кожному інтервенційному кардіологу катетер для селективної катетеризації коронарних артерій. Тіло катетера було досить твердим, що полегшувало процес обертання (керування), а дистальний кінець звужувався, полегшуючи формування петлі в надклапанному просторі. Використовуючи нову методику селективної коронарографії, автори продемонстрували її безпеку, а якість візуалізації сталася золотим стандартом у діагностиці коронарної патології.
У 1966 році Schoonmaker і King, узявши за основу катетер Sones, стандартизували й описали методику однокатетерної чрезшкірної селективної коронароангіографії.
ДО 1967 року Melvin Judkins, Kurt Amplatz і співавт. застосували катетери з новою цільовою конфігурацією, що буквально шукали устя лівої і правої коронарних артерій.
Таким чином, наприкінці 1960-х років, впровадження в клінічну практику селективної коронарографії v дало поштовх розвитку коронарної хірургії (В.И. Колесов, Favaloro, Green). У 1970 році Abele, Bentoff і Myler розробили катетер і дилятатор для периферичної ангіопластики, що пізніше стане для Gruentzig прототипом його балонного катетера.
На початку 70-х Portsmann, Zeitler і співавт. оснастивши катетер балоном почали виконувати балонну ангіопластику периферичних артерій.
У період з 1977 по 79 роки дослідники використовували досить примітивну в технічному плані техніку. Так катетер Грюнціга був 9-10 Fr і складався з ригідного тефлону. Перші катетери не відповідали основним вимогам: вони погано зберігали необхідну форму, мали недостатні здібності до обертання. Це було основною причиною невдалих спроб установити провідниковий катетер в устя коронарної артерії.
До 1980 року були розроблені нові провідникові катетери (катетери-гіди) які складалися з трьох шарів:
1 - тефлонова ідеально гладка внутрішня поверхня, що має низький коефіцієнт тертя,
2 - середній пористий шар, що забезпечує необхідний обертальний момент і
3 - зовнішній шар з поліуретану, що зберігає первісну форму.
Приблизно в цей же час був розроблений і впроваджений у практику інтродьюсер - пристрій (шлюз), що значно спростило процес зміни катетера і, що дуже важливо, знизило кількість локальних ускладнень в області пункції. На початку усе тих же 80-х були розроблені катетери для брахіального і радіального доступу. Балонний катетер для коронарної ангіопластики був розроблений Грюнцігом у 1976 році і являв собою не що інше, як зменшену копію балонного катетера для периферичної ангіопластики. Цей катетер був від 1,5 до 2 мм у діаметрі, балон виконаний із ПВХ мав тиск розриву менш 6 Атм. Катетер мав 2 просвіти: центральний - дозволяв робити моніторинг тиску і введення лікарських препаратів або контрасту, другий - ексцентричний - для роздування балона. Даний пристрій не мав на увазі використання провідника. У 1979 році до дистального кінця балонного катетера був приєднаний короткий дротовий провідник, що має прямий або зігнутий J-подібно кінчик. У 1981 J.Simpson створив систему бальонний катетер верхи на провіднику:. Це дозволило зробити просування балонного катетера більш керованим - проводити балон через зввиситі ділянки артерії і досягати дистальних стенозів. У 1982 успіх ТЛАП складав 80- 85% проти 65-70% у 1978. Конструктивно техніка постійно удосконалювалася: з'явилися провідники різного діаметра, з м'якими наконечниками різної форми для просування по звитих артеріях. До сьогоднішнього дня йде пошук ідеальних матеріалів для провідникових катетерів. З'явилися катетери з плетеного кевлара й інших сучасних матеріалів. Катетери пристосовуються до нових пристроїв, що з'являються. Удосконалення балона було не менш інтенсивним. Сучасні балони мають значно менший профіль; дозволяють робити дилатацію з тиском до 20 Атм, при цьому істотно не змінюючи своїх параметрів. Розроблено покриття для провідникових і балонних катетерів, коронарних провідників, що поліпшують ковзання. Продовжується пошук нових матеріалів для виготовлення балонів. На зміну полиетилену прийшли більш міцні і тонкі сополімери які при найменшій товщині мають унікальну міцність і мінімальну розтяжність, що дозволяє зберігати максимально близькі до вихідного параметри навіть при тиску 20 Атм. Поява нових люмінофорів йодиду цезію, що мають велику рентгеннегативність, дозволило поліпшити візуалізацію пристроїв. Іншою не менш важливою стороною є технічне оснащення. Удосконалення радіологічного устаткування (високороздільні можливості флюороскопічного устаткування, цифрова обробка зображення) дозволили здійснити справжній прорив в інтервенційній кардіології. Упровадження внутрісудинного ультразвуку
Loading...

 
 

Цікаве