WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Коронарна ангіопластика та стентування в лікуванні ішемічної хвороби серця. - Реферат

Коронарна ангіопластика та стентування в лікуванні ішемічної хвороби серця. - Реферат


Реферат на тему:
Коронарна ангіопластика та стентування в лікуванні ішемічної хвороби серця.
План
1. ВСТУП
2. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ІНТЕРВЕНЦІЙНОЇ КАРДІОАНГІОЛОГІЇ І КАТЕТЕРНОЇ ХІРУРГІЇ
3. АНГІОПЛАСТИКА
4. СТЕНТУВАННЯ
5. РИЗИК І УСКЛАДНЕННЯ
6. НОВЕ В ІНВАЗИВНІЙ КАРДІОЛОГІЇ
7. Вступ
В останнє десятиліття балонна ангіопластика і стентування одержують усе більше поширення. В даний час ці нові технології стали прекрасною альтернативою традиційним хірургічним і медикаментозним методам у лікуванні таких розповсюджених захворювань як ІХС (ангіопластика і стентування коронарних судин), артеріальна гіпертонія (ангіопластика і стентування ниркових артерій), порушення мозкового кровообігу (ангіопластика і стентування сонних і вертебральних артерій), облітеруючого атеросклерозу (ангіопластика і стентування артерій нижніх кінцівок).Усе частіше використовується методика балонної дилатації і стентування при звуженні жовчних проток, стравоходу, уретри й ін.н.
Сьогодні у світі виконується понад 1 млн. інвазивних втручання на коронарних судинах і їхня кількість неухильна зростає з року в рік. Збільшення досвіду виконання ангіопластики і стентуванння є основними провідниками ідеї впровадження цієї методики в різних галузях медицини.
Основні етапи розвитку інтервенційної кардіоангіології і катетерної хірургії
Історія розвитку інтервенційної кардіоангіології і катетерної хірургії
Історія розвитку транскатетерної ренгенхірургії серця і судин - це приклад утілення сміливих наукових рішень, приклад стійкості дослідників, що перебороли протистояння консерваторів і іронію скептиків. Це зразок самовідданості вчених, що не зупиняються навіть перед ризиком для власного здоров'я і, звичайно, блискуче співробітництво клінічної медицини, ренгенології і високих технологій.
В історії розвитку інтервенційної кардіології і катетерної хірургії умовно можна виділити три основні періоди:
" перший досвід катетеризації серця і судин у тварин і розвиток методики вивчення
центральної гемодинаміки;
" проведення катетеризації периферичних судин, порожнин серця і селективної коронароангіографії в людини;
" перший досвід і подальший розвиток транскатетерної хірургії.
Першим всліпу катетеризацію порожнин серця ссавців зробив Claude Bernard, що у 1844 провів серію експериментів по виміру температури артеріальної і венозної крові в коня, уводячи через сонну артерію і яремну вену в порожнину лівого і правого шлуночків ртутний термометр. Робота Claude Bernard продовжувалося близько 40 років. За цей період дослідник описав методику й особливості катетеризації артерій і вен у різних тварин. Саме Bernard уперше вимірив тиск у порожнинах серця в експерименті.
Наступним важливим кроком була робота Adolph Fick, що у 1870 році запропонував метод виміру об'ємного кровотоку, що і сьогодні активно використовується для визначення серцевого викиду. Метод заснований на тому, що різниця між концентраціями кисню в артеріальній і змішаній венозній крові відбиває кількість кисню, що поглинається одиницею об'єму крові в міру проходження її через легені. Звідси можна розрахувати серцевий викид (СВ) по кількості кисню, спожитого хворим за визначений період часу, і по показниках насичення кисню проб артеріальної і змішаної венозної крові. При цьому СВ розраховується по формулі: поглинання О2 легенями (мл/ хв)*100/(1,36 v кількість кисню, що може зв'язати 1 грам Нв * Нв) * (sa2 v sv2).
Роботи Claude Bernard і Adolph Fick лягли в основу вивчення фізіології кровообігу тварин і людини, ставши фундаментом для визначення основних параметрів центральної гемодинаміки.
Далі варто згадати відкриття Рентгена (Roentgen, 1895), що стало основною умовою для розвитку ренген-хірургічних методів дослідження і лікування.
За кілька років до робіт Claude Bernard J.F.Dieffenbach опублікував свій досвід використання еластичного катетера для видалення крові в загиблого холерного хворого. Для цього він уводив катетер у плечову артерію на максимально можливу глибину, однак факт катетеризації порожнини серця дослідником підтверджений не був. У 1912 році німецькі дослідники F.Bleichroeder, E.Unger і W.Loeb опублікували опис методики катетеризації судин у людини. Не переслідуючи ніякої крім дослідницької мети, автори довели можливість безперешкодного проведення еластичного гумового катетера в людини від вен передпліччя до аксілярної вени і від вен стегна - до нижньої порожньої вени. У докладних протоколах, є опис процедури, коли при просуванні катетера заведеного в кубітальну вену (Unger and Loeb уводили катетер у кубітальну вену Bleichroeder), піддослідний відзначив появу гострого болю за грудиною. Можливо, у цей момент дослідниками була виконана катетеризація порожнини правого шлуночка, однак цей факт залишається лише припущенням.
Розвиток хіміотерапії підштовхувало до пошуку нових шляхів уведення лікарських засобів. Bleichroeder і колеги, в експериментах на собаках, досліджували можливість тривалого перебування катетера в просвіті артерії, що, у разі потреби, міг бути використаний для введення лікарських препаратів. Спостереження проводилося протягом декількох годин, при цьому яких-небудь ускладнень (тромбоемболія, кровотеча й ін.) авторами відзначений не було. Через якийсь час Bleichroeder були проведені клінічні іспити по інтрартеріальному введенню колларгола (Collargol) у чотирьох пацієнток з післяпологовим сепсисом. Препарат уводився на рівні біфуркації аорти по катетеру, введеному в стегнову артерію.
Ідея і перший досвід використання ренгенівських променів для візуалізації катетера, що знаходиться в просвіті судини і судинного малюнка, виконаного рентгеннегативною речовиною, належить Sicard і Forestier, що у 1923 році, уводячи розчин ліпідолу (Lipiodol), у кубітальну вену здорового чоловіка, спостерігали за допомогою флюороскопа, за розподілом контрастної речовини з током крові в правий шлуночок і далі по малому колу кровообігу. Слідом за Sicard і Forestier пішла велика кількість робіт з контрастування периферичних судин. Першу в історії прижиттєву ангіограму (тобто зображення на фотографічній плівці) артерій і вен руки виконали Berberich і Hirsch. У якості рентгенконтрастного речовини дослідники використовували розчин броміду стронцію. У 1924 році Brooks, використовуючи йодистий натрій, виконав прижиттєву ангіограму артерій нижньої кінцівки. У цей же час у США Carnett і Greenbaum, використовуючи ліпідол (Lipiodol) для інтрартеріального введення, виконали артеріографію пацієнта з магістральною оклюзією поверхневої стегнової артерії.
У 1929 році в Еберсвальді (неподалік від Берліна, Німеччина) Werner Forssmann, у 25-літньому віці, під час навчання клінічної хірургії, імовірно, не будучи знайомим з роботами Bleichroeder і шукаючи можливість внутрісерцевого введення
Loading...

 
 

Цікаве