WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Анатомія людини - Контрольна робота

Анатомія людини - Контрольна робота

тонкої кишки:
1) колові складки, завдяки яким поверхня слизової оболонки значно збільшується, отже збільшують поверхню всмоктування.
2) слизова оболонка має бархатистий (матовий) вигляд.
Її покривають кишкові ворсинки, мікроворсинки - це пальцеподібні вирости слизової оболонки. В кожній ворсинці є канадець, через який проходить судини (лімфатичні, кровоносні). Ворсинки відіграють важливу роль всмоктуванні поживних речовин.
Мікроворсинки - вирости слизової оболонки. Відіграють важливу роль ще і в пристінковому травленні.
3) між клітинами багатошарового стовпчастого епітелію зустрічаються поодинокі бокаловидні клітини, що виділяють слизь (захисна функція).
4) кишкові залози між ворсинками, що виділяють кишковий сік.
5) багаточисельні поодинокі лімфоїдні вузли, а в слизовій клубової кишки є великі скопичення лімфоїдної тканини - групові лімфоїдні вузлики (пейерові бляшки). Знешкоджуюча функція - знешкодження отруйних речо-вин, шкідливих речовин, патогенних лімфоорганізмів.
6) на всьому протязі в стінці кишки є велика кількість кишкових крипт - це трубчасті заглибини епітелію. В кишковій крипті відкриваються залозисті клітини різних типів.
4) Гортань: хрящі, їх сполучення, м'язи, голосовий аппарат. Кровопостачання та іннервація гортані, її лімфатичні вузли. Будова трахеї
Гортань розміщена на передній частині шиї, і зовні її частину видно як підвищення, яке називають кадиком. Гортань - не лише повітроносний орган, а й орган утворення голосу, звукової мови, її порівнюють з музичним інструментом, який поєднує елементи духового і струнного інструментів. Під час ковтання вхід у гортань прикриває надгортанник, який перешкоджає потраплянню їжі в гортань і дихальні шляхи.
Стінки гортані утворені хрящами і зсередини вкриті слизовою оболонкою з миготливим епітелієм, якого немає на голосових зв'язках і частині надгортанника. Гортань утворюють три непарних (перснеподібний, щитоподібний, надгортанник) та три парних (черпакуваті, ріжкуваті, клиноподібні) хрящі. Вони з'єднані між собою суглобами та зв'язками. До них прикріплюються м'язи і голосові зв'язки.
Органи дихання:
а - схема дихальної системи; б - гортань (вигляд спереду і поздовжній розріз); в - фрагмент альвеол і капілярів; г - положення голосових зв'язок (28) у різні моменти відтворення звуків (вигляд зверху; схема); / - порожнина рота; 2 - порожнина носа; 3 - язичок; 4 - язик; 5 - глотка; 6 - надгортанник; 7 - гортань; 8 - голосовий апарат; 9- стравохід; 10 - трахея; 11 - верхівка легені; 12 - лівий бронх; 13 - бронхіоли; 14 - альвеоли; 15 - діафрагма; 16 - навколосерцева порожнина; 17 - плевральна щілина; 18 - легенева плевра; 19 - пристінна плевра; 20 - частки правої легені; 21 - порожнина трахеї; 22 - щитоподібний хрящ; 23 - тверде піднебіння; 24 - під'язикова кістка; 25 - перснеподібний хрящ; 26 - вена; 27 - артерія альвеол; 28 - голосові зв'язки
Останні складаються з гнучких, пружних волокон, які йдуть паралельно одне одному. Між голосовими зв'язками правої і лівої половин розміщена голосова щілина (див. мал. 112), ширина якої змінюється залежно від ступеня натягу зв'язок. Натяг зумовлюється скороченням особливих м'язів, які також називають голосовими, їхні ритмічні скорочення супроводжуються скороченням голосових зв'язок. Від цього струмінь повітря, що видихається, набуває коливного характеру. Виникають звуки, голос. Відтінки голосу залежать від резонаторів, роль яких виконують порожнини дихального шляху, а також глотка, ротова порожнина.
Нижній відділ гортані переходить у трахею. Вона розміщена в грудній клітці спереду від стравоходу і має довжину 9-11 см, діаметр 15-18 мм. На рівні п'ятого грудного хребця вона ділиться на два головних бронхи: лівий і правий.
Трахея складається з 16-20 неповних (приблизно 2/3 кола) хрящових кілець, з'єднаних між собою зв'язками. Задня стінка трахеї (де немає хрящових утворів) перетинчаста, в ній є непосмуговані м'язові волокна і вона прилягає до стравоходу. Це створює сприятливі умови для переміщення їжі по стравоходу.
5) Класифікація залоз внутрішньої секреції, бронхіогеннні залози (щитовидна, прищитовидна, загрудинна): їх топографія, будова
Основною ознакою будови залоз внутрішньої секреції є відсутність вивідних проток, тому їхні секрети виділяються безпосередньо у кров або лімфу, що їх омиває. Кількість цих секретів невелика, називаються вони гормонами (від грецького слова, яке означає "збудження"). Науку, що вивчає будову, функції і захворювання залоз внутрішньої секреції, називають ендокринологією.
До залоз внутрішньої секреції відносяться: гіпофіз, щитовидна, прищитовидні, шишковидна (епіфіз), вилочкова (тімус), наднирники, статеві і підшлункова. Останні дві одночасно є і залозами зовнішньої секреції, тому їх називають змішаними.
Щитовидна залоза розташована спереду від дихального горла і по боках гортані. Маса її близько 30-40 г. Продукує гормон тироксин, її природжене недорозвинення призводить де захворювання мікседемою і кретинізмом. Мікседема зумовлюється недостатністю гормону тироксину. При цьому відбувається надлишкове нагромадження в шкірі складних сполук, через що вона здається товстою. Затримується процес окостеніння. Діти погане ростуть, пізніше звичайного починають ходити і сидіти. Крети-нізм - більш важка форма недостатності функції щитовидної залози. У хворих затримується фізичний і психічний розвиток. Хворі діти виростають не більше 140 см і такими залишаються на все життя. При цьому у них тіло непропорціональне, білковий і сольовий обмін знижені, але підвищений вуглеводний обмін; затримується розвиток мови.
У цілому залози внутрішньої секреції, не дивлячись на невеликі розміри, невелику кількість гормонів, що вони продукують, мають великийвплив на життєдіяльність організму і тісно взаємодіють між собою. Разом з нервовою системою вони відносяться до біологічних регуляторів вищого ряду і забезпечує нейрогуморальну регуляцію.
Тимус (вилочкова залоза, загрудинна) - непарна залоза розташована за грудиною, досягає найбільшого розвитку на початку статевого дозрівання (11-14 років) після чого відбувається її зворотній розвиток із заміною функціональної тканини на жирову.
6) Спинний мозок: сіра і біла речовина, топографія провідних шляхів на поперечному перерізі (намалювати схему)
Спинний мозок лежить у каналі хребта і являє собою тяж завдовжки 41-45 см (у дорослої людини), дещо сплющений спереду назад. Вгорі він безпосередньо переходить у головний (довгастий) мозок, а внизу закінчується конічним звуженням, від якого вниз відходить кінцева нитка, утворена оболонками мозку. Ця нитка спускається в крижовий канал і прикріплюється до його стінки.
Спинний мозок має два потовщення: шийне і поперекове, що відповідають місцям виходу з нього нервів, які йдуть до верхніх і нижніх кінцівок. Передньою щілиною і задньою борозною спинний мозок поділяється на дві симетричні половини, кожна з яких має по дві слабко виражені поздовжні бічні борозни, через які виходять передні й задні корінці. Передній і задній корінці кожного боку, з'єднуючись, утворюють змішаний спинномозковий нерв, у якому містяться як доцентрові, так і відцентрові нервові волокна. Місце виходу корінців не відповідає рівню міжхребцевих отворів і нерви, перш ніж вийти з каналу, ідуть донизу. У поперековому відділі вони йдуть паралельно кінцевій нитці і утворюють пучок, який називають кінським хвостом.
Від спинного мозку відходить 31 пара змішаних спинномозкових нервів, у яких є рухові волокна (виходять з бічних
Loading...

 
 

Цікаве