WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Антигенна структура вірусів і бактерій - Реферат

Антигенна структура вірусів і бактерій - Реферат

нездатні до самостійного існування поза повноцінними організмами або клітинами, чи то, нарешті, субклітинними структурами. Як автономні генетичні структури віруси певною мірою мають або, вірніше, зберігають основні атрибути життя, включаючи такий кардинальний атрибут, як здатність до еволюції.
На різних етапах розвитку вірус існує в різних формах, атому складається враження, що віруси є дуже лабільними. Проте дослідження показують, що кожен вид вірусів має певні, властиві тільки йому, ознаки. Найхарактерніші властивості для кожного виду мають зрілі форми вірусів, які називають в і р і о н а м и .
Розміри різних вірусів коливаються від 8 до 750 нм.
До групи великих вірусів можна віднести віріони віспи, пситакозу, трахоми, мозаїки цукрових буряків, Х-вірус картоплі та ін. Середні розміри мають віруси грипу, сказу, герпесу тощо. Дуже малі розміри у віріонів енцефаліту, поліомієліту, ящуру та багатьох фітопатоген-них вірусів. Цікаво, що найбільші за розмірами віруси наближаються до малих бактерій, наприклад мікоплазм, а найменші - до макромолекул білка.
Результати електронно-мікроскопічних досліджень показали, що за формою віруси поділяються на такі групи.
Ниткоподібні - віруси жовтяниці цукрових буряків, мозаїки пшениці, квасолі, сої, кавунів, Х-вірус картоплі.
Сферичні - віруси грипу, курячої саркоми, японського енцефаліту, кору, паротиту, арбовіруси, віруси лейкозу курей і мишей.
Кубо їдальні - віруси вісповакцини, натуральної віспи, аденовіруси, ентеровіруси, реовіруси, віруси папіломи людини і тварин тощо.
Булавовидні - віруси бактерій (бактеріофаги).
3. Структура бактерій
Зовні цитоплазматичної мембрани бактеріальної клітини розміщуються так звані поверхневі структури: оболонка, капсула, слизовий чохол, джгутики і ворсинки (війки). Цитоплазматичну мембрану разом з цитоплазмою, органелами і включеннями прийнято називати протопластом. Розглянемо спочатку будову, хімічний склад і функції поверхневих структур бактеріальної клітини.
Ззовні бактеріальна клітина оточена щільною оболонкою, яку часто називають клітинною стінкою. Вона є обов'язковим структурним елементом прокаріотної клітини, за винятком мікоплазм і L-форм бактерій. На клітинну оболонку припадає від 5 до 50 % сухої речовини клітини. Оболонка зумов-лює відносну сталість форми клітини, є захистом від несприятли-
У складі клітинної оболонки грампозитивних оактерш^киж "п-явлено в невеликих кількостях білки, ліпіди І полю а*а№ З ясова-но то полісахариди і ліпіди можуть ковалентне з єднуватися з мак ромГе^лашГоСонки. Стосовно білків, то припускають, шо вони виконують захисну функцію.
Комбіноване схематичне зображення прокаріотної клітини
(за Г. Шлегелем, 1972):
/ - поверхневі структури: / - оболонка клітини; 2 - капсула; 3 - слизові виділення; 4 - слизовий чохол; 5 - джгутики; 6 - війки. // - цитоплазматичні клітинні структури: 7 - цитоплазматична мембрана; 8 - нуклеоїд; 9 - рибосоми; 10 - цитоплазма; // - хроматофори; 12 - хлоросоми; 13 - пластинчасті тилакоїди; 14 - фікобілісоми; 15 - трубчасті тилакоїди; 16 - мезосома; 17 - аеросома (газова
вакуоля); 18- ламелярні структури. ///- запасні речовини: 19- полісахаридні гранули; 20- гранули полі-р-оксимасляної кислоти; 21 - гранули поліфосфату; 22 - гранули ціанофіцину; 23 - карбоксисоми; 24 - включення сірки; 25 - крапельки жиру; 26 - гранули вуглеводів
У грамнегативних еубактерій будова клітинної оболонки є^багато складнішою, ніж у грампозитивних (див. табл. 2.У3""' оболонки цих бактерій міститься пептидошкановии шар.^ювнмад нього розташований ще один шар (зовнішня мембрана) який складається з фосфоліпідів, ліпополісахаридів І білків, а під ним -цитоплазматична (внутрішня) мембрана, до складу якої також входять фосфоліпіди, білки тощо.
Серед прокаріотів виявлено види бактерій, клітинна оболонка яких за структурою та хімічним складом помітно відрізняється вщ гшмпозитивнш: і грамнегативних типів.
Поряд з цим слід зазначити, що за певних умов прокаріоти можуть існувати і без клітинних оболонок. Наприклад, за дії на клітини певними хімічними речовинами можна дістати стурктури, які повністю або частково позбавлені оболонки. Вперше цТструктури було виявлено у разі дії на бактерії ферментом лізоцимом з явного білка. Встановлено, що цей фермент розриває р-1 4-глікозидні зв'язки, які з'єднують залишки N-ацетил-глюкозоаміну і N-ацетилмурамової кислоти в пептидоглікані. Одержані при цьому протопласти або сферопласти набувають сферичної форми і в сприятливих умовах можуть виявляти певну метаболічну активність. Проте здатність до розмноження вони втрачають.
Унікальність структури і хімічного складу оболонки еубактерій та їх відмінність від рослинних і тваринних клітин дає змогу створювати і застосовувати медикаментозні препарати, які специфічно діють тільки на клітинну стінку прокаріотів і не завдають шкоди клітинам інших організмів. Прикладом цього є дія пеніциліну та деяких інших антибіотиків.
Капсули і слизові чохли. У багатьох прокаріотів клітинна оболонка ззовні оточена шаром слизової речовини. Залежно від структурних особливостей (товщина, консистенція) цей утвір дістав назву капсули або слизового чохла. Розрізняють макро- і мікрокапсули. Слизовий шар, який обволікає оболонку клітини, зберігає з нею зв'язок і має аморфну будову, називається капсулою. Якщо товщина такого шару є меншою за 0,2 мкм, то його називають мікро-капсулою, а якщо більшою, то макрокапсулою. У деяких бактерій капсули значно більші за самі клітини.
Якщо слизовий шар, що обволікає бактерію, має тонку структуру, в якій подекуди проглядаються декілька шарів з різною будовою, то його називають слизовим чохлом. Слизова речовина аморфна, легко відокремлюється від оболонки; вона дістала назву слизового шару. Між цими структурами виявлено багато перехідних форм.
До поверхневих структур прокаріотної клітини належать також ворсинки, які ще називають фімбріями або пілі. Вони мають форму порожнистих циліндриків, стінки яких утворені з білка піліну. На одній клітині їх може бути більше тисячі. До руху бактерій вони не мають відношення. Товщина ворсинок сягає 10 нм, а довжина - 0,2-2 мкм. Найкраще вивчено ворсинки Е. соїі. Нині відомі ворсинки загального типу і статеві (їх називають F-пілями), які беруть участь у кон'югації. Вони властиві чоловічим клітинам бактерій. F-пілі формуються тільки у клітин, які активно ростуть, їх утворення зумовлює статевий чинник.
Література:
1. Гудзь С.П. та ін. Основи мікробіології. - К., 1991.
2. Векірчик К.М. Мікробіологія з основами вірусології: Підручник. - К.: Либідь, 2001.
Loading...

 
 

Цікаве