WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Людський грип - Реферат

Людський грип - Реферат

вірусологічні та серологічні методи. Для виділення вірусу матеріал від хворого необхідно брати в ранні терміни хвороби і доставляти у вірусологічну лабораторію в охолодженому стані (у термосі, заповненому льодом, або портативномухолодильнику з мінусовою температурою). Досліджують змиви з носа і глотки, кон'юнктиви, харкотиння, кров, у випадку смерті хворого - легеневу тканину та слизову оболонку бронхів і трахеї. Змиви беруть стерильним тампоном, змоченим в ізотонічному розчині натрію хлориду, сольовому розчині Хенкса або середовищі 199. Метод виділення збудника трудомісткий, значення його зростає на початку епідемії грипу.
Збудник грипу в лабораторії культивують на 10- 11-денних курячих зародках шляхом зараження їх в амніотичну порожнину, рідше - на тканинних культурах нирок мавп або людських ембріонів. Виділений вірус ідентифікується в РГГА з набором типових сироваток. Збудника вдається виділити від хворого, починаючи з кінця інкубаційного періоду і до 5-6-го дня хвороби.
Для експрес-діагностики грипу найчастіше використовують метод імунофлюоресценції. Для цього мазки з носоглотки обробляють протигрипозною сироваткою, міченою флюоресцеїн-ізотіоціанатом. За допомогою люмінесцентного мікроскопа в препараті знаходять яскраве зелене свічення утвореного специфічного комплекса анти-ген-антитіло. Під час епідемії можна підтвердити наявність грипу у 50-70 % хворих.
Проби крові для серологічного дослідження, яке менш чутливе, беруть в гострий період хвороби (в 1-2-й день) і через 1-2 тиж сухим стерильним шприцом в кількості 5 мл. Найчастіше користуються PITA , P 3 K , реакцією радіального гемолізу (РРГ). Діагностичним є наростання титру антитіл в 4 рази і більше.
Диференціальний діагноз грипу під час епідемії не становить труднощів. Набагато важче встановити діагноз у позаепідемічний період.
Температура тіла при ангіні також досягає високих цифр, але на відміну від грипу гарячкова реакція не супроводжується вираженими явищами інтоксикації. На перший план виступають місцеві симптоми: біль у горлі при ковтанні, гіперплазія і гіперемія піднебінних мигдаликів, наявність патологічного секрету в лакунах або гнійних фолікулів, збільшення підщелепних лімфатичних вузлів. При дослідженні периферичної крові виявляють нейтрофільний лейкоцитоз і збільшену ШОЕ.
Для черевного тифу, як і для грипу, характерними є симптоми загальної інтоксикації, гарячка, кашель. Але для нього характерні також поступовий початок із ступінчатим підвищенням температури тіла, наростання загальної слабкості, головного болю, часткове затьмарення свідомості, блідість шкірних покривів. Катаральні зміни верхніх дихальних шляхів черевному тифу не властиві, проте часто розвивається бронхіт. Разом з тим виявляють значні зміни органів травлення. Язик вкритий сірувато-білим нальотом, з відбитками зубів; його краї та кінчик вільні від нальоту, яскравого червоного кольору. Живіт помірно здутий, позитивний симптом Падалки. Збільшуються печінка і селезінка.
Важливою ознакою черевного тифу є розеольозна або розеольозно-папульозна висипка, що з'являється на 8- 10-й день хвороби. До цього часу перебіг грипу закінчується і висипки не спостерігається.
У діагностиці велике значення має виявлення сальмонел тифу з перших днів хвороби у крові, пізніше - в калі та сечі, а також серологічні реакції.
У початковий період грип необхідно диференціювати з висипним тифом. Але при останньому головний біль з перших днів інтенсивний, з'являються безсоння, запаморочення, загострюються зір, нюх, слух і смак, виникають марення і збудження. Набряклість і гіперемія обличчя при висипному тифі не супроводжуються катаральними явищами верхніх дихальних шляхів. З 3-го дня хвороби з'являються ознаки Зорохович - Кіарі, Розенберга, Говорова - Годельє. Важливо відзначити раннє збільшення селезінки і печінки, появу рясної розеольозно-петехіальної висипки.
Для картини крові характерним є помірний лейкоцитоз з нейтрофільною реакцією і паличкоядерним зсувом. Для підтвердження висипного тифу використовують РЗК, РА і РНГА з рикетсіями Провацека.
При орнітозі також уражені верхні дихальні шляхи, спостерігається гарячка, але інтоксикація організму помірна, збільшені селезінка і печінка, епідеміологічний анамнез засвідчує контакт з птахами, позитивні шкірна проба і РЗК з орнітозним антигеном.
3) Переважна більшість хворих на грип лікуються в домашніх умовах. Показанням до госпіталізації є тяжкі та ускладнені форми, а також грип, що поєднується з хронічними неспецифічними хворобами легень, бронхіальною астмою, ішемічною хворобою серця, вираженим атеросклерозом, тяжкою гіпертонічною хворобою, цукровим діабетом, тиреотоксикозом, важкими хворобами крові та нервової системи.
Протягом гарячкового періоду рекомендуються постільний режим і молочно-рослинна дієта, збагачена вітамінами, зі значною кількістю підкисленої рідини. Широко призначають потогінні засоби (тепле молоко, напар з квітів бузини, липи, чебрецю, гарячий чай з ягід калини, малини, чай з медом і лимоном).
Із протигрипозних засобів у перші дні хвороби призначають ремантадин всередину за схемою: у перший день по 0,1 г 3 рази, на 2-й і 3-й дні - по 0,1 г 2 рази на день, а на 4-й день - 0,1 г. Але він ефективний лише при грипі, зумовленому вірусом серотипу А. Засобом вибору є лейкоцитарний інтерферон, який закапують у носові ходи через кожні 1-2 год протягом 2-3 днів. Цей препарат має широкий спектр дії проти всіх вірусів. При важкому перебігу грипу та немічним хворим крім зазначених засобів вводять протигрипозний імуноглобулін по 3 мл внутрішньом'язово одноразово, у разі потреби повторно через 6-12 год; дітям з розрахунку 0,15-0,20 мл на 1 кг маси тіла на добу. В разі його відсутності призначають сироватковий поліглобулін по З мл внутрішньовенно або внутрішньом'язово. Показані стимулятори ендогенного інтерфероноутворення: продигіозан, пірогенал, мефенамінова кислота, грипозна вакцина.
Антибактерійні препарати призначають лише при дуже важкому стані з менінгеальними розладами, дітям перших двох років життя, вагітним, хворим похилого віку, при наявності ускладнень (пневмонія, гайморит та інші) і вогнищ хронічної інфекції. При легких формах можна обмежитись призначенням всередину еритроміцину, олететрину, олеандоміцину, метициліну, похідних нітрофуранів. Якщо хвороба має середньо-важкий перебіг, ефективніше парентеральне введення пеніциліну до 4 000 000 ОД на добу, тетраолеану, ампіциліну, оксациліну, цефамезину та інших антибіотиків широкого спектру дії. Кращий результат досягається комбінацією препаратів, наприклад тетрациклінів і напівсинтетичних пеніцилінів. Слід врахувати, що пероральне введення антибіотиків малоефективне в осіб літнього віку і з порушенням функції всмоктування.
Loading...

 
 

Цікаве