WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гігієна лікувально-профілактичних закладів. Особиста гігієна медичних працівників. Заходи спрямовані на усунення шуму - Реферат

Гігієна лікувально-профілактичних закладів. Особиста гігієна медичних працівників. Заходи спрямовані на усунення шуму - Реферат

та душів, білизни, одягу та постільних речей;
є) умови збирання, зберігання та транспортування брудної білизни.
6. Приміщення санітарної групи:
а) місце у загальному плані приміщень;
б) ізоляція від Інших груп.
7. Характеристика приміщень: А. Умивальні:
а) розміри, на яку кількість хворих або персоналу розраховані;
б) підлога, з якого матеріалу, стан; стіни, з якого матеріалу, стан; панелі, їх висота; стеля, її стан, вид покриття; вікна, їх розміри, наявність фрамуг або кватирок, їх розміри;
в) освітлення: природне (світловий коефіцієнт) і штучне (кількість світильників, арматура, стан, питома потужність);
г) опалення: його характер, стан, температура;
д) вентиляція: система, вид, режим роботи, справність;
е) мікроклімат: температура, вологість, швидкість руху повітря;
є) обладнання: приладдя (наприклад, раковина), його величина, кількість кранів, кількість хворих на один кран, стан, місце розміщення.
Б. Ванні кімнати: опис і дані привести відповідно до пунктів а, б, в, г, д, е, вказаних у розділі 7А; Решта показників реєструються лише тоді, коли момент обстеження збігається з часом ванних гігієнічних процедур і опис дається відповідно до пункту є для умивальної в розділі 7А; крім цього, вказуються розмір ванни, її форма, матеріал, кількість ванн в одному приміщенні, кількість хворих на одну ванну, система забезпечення гарячою та холодною водою, стан душових установок.
В. Убиральні:
а) скільки, для хворих та медичного персоналу окремі чи спільні;
б) розміри, на яку кількість хворих або персоналу розраховані;
в) підлога, стіни, оздоблення, санітарний стан;
г) природне (світловий коефіцієнт) та штучне (світильники, арматура, потужність, стан) освітлення;
д) вентиляція та ЇЇ достатність (визначається за допомогою органолептичного та хімічного методів);
е) опалення: його характер, розподіл температур; є) обладнання: його характер та санітарний стан;
ж) чи є перед убиральнею умивальня і її обладнання та стан.
Г. Санітарна кімната:
а) місце розташування у складі приміщень санітарної групи;
б) розміри;
в) підлога, стіни, стеля, матеріал, оздоблення, стан; вікна: розміри, наявність діючих фрамуг або кватирок, стан;
г) природне (світловий коефіцієнт) та штучне (світильники, арматура, потужність, стан) освітлення;
д) опалення: його характер, розподіл температур;
е) вентиляція та її достатність;
є) обладнання для особистої гігієни, миття суден та клейонок, збирання та зберігання виділень хворих, санітарний стан обладнання.
ж) збирання, зберігання та транспортування брудної білизни;
з) умови праці: робочий час, спецодяг, шкідливості та їх профілактика.
й) умови зберігання чистої білизни, частота зміни білизни хворим.
8. План-схема санітарних приміщень у складі всіх, що їх оточують.
9. Гігієнічна оцінка. Обґрунтування гігієнічного висновку та пропозицій.
3. Заходи спрямовані на усунення шуму
Шум - неприємний або небажаний звук чи сукупність звуків, що заважають сприйняттю корисних звукових сигналів, порушують тишу, чинять шкідливу або подразливу дію на організм людини, знижують його працездатність.
Джерелами шумів є тіла, що вібрують: станки, двигуни, ручні механізовані інструменти, обладнання, що використовується у,виробничих процесах. Шум складається з багатьох коливань, серед яких не завжди можна визначити основну частоту, а лише перевагу частот тієї чи іншої ділянки.
Чутливість вуха людини неоднакова до звуків різних частот. Людина значно краще чує високі тони, ніж низькі. Найменш чутливе вухо до частоти, нижчої 50 Гц. Для отримання слухового відчуття необхідний мінімум енергії звукових коливань, який визначає поріг слуху. Поріг розміщується найбільш низько в межах 400-500 Гц. Посилення інтенсивності звуку від порога - суб'єктивне відчуття (гучність - непропорційна до зростання звукової енергії). Фізіологічне відчуття зростання гучності виникає, коли змінюється сила звуку в певну кількість разів. Так, підсилення звуку в 10 разів сприймається як збільшення чутливості у 2 рази. Одиницею вимірювання інтенсивності звуку є Бел. Але прийнято користуватися не белом, а однією десятою його частиною - децибелом (дБ). Уся шкала від порога чутливості до больового відчуття складає 13 бел чи 130 децибел (дБ). Шуми поділяються на низькочастотні - менше 350 Гц, серєдньочастотні - від 350-800 Гц, високочастотні -понад 800 Гц.
Джерелами високочастотного шуму є пневматичне і ручне клепання (110-115 дБ), обрубка металічних деталей (115-120 дБ), млини для подрібнення цементу (108 дБ), ткацькі станки (104 дБ) тощо. Середньочастотного - токарні станки, пневмотранспортери (95-105 дБ), транспортні шуми (85 дБ), низькочастотного - парові двигуни (90 дБ).
Проявом впливу шуму на організм є порушення слухової та інших функцій організму. Дія шуму на організм викликає на початкових стадіях запаморочення, яке проходить з плином часу. Організм поступово пристосовується до нових умов праці. Тривалий вплив шуму, особливо високочастотного, призводить до значного зниження слуху, а іноді й до повної глухоти. Необхідно відзначити тимчасове зниження слуху, яке наступає під час праці в шумних цехах. Потім слух відновлюється.
У швидкості розвитку глухоти, тобто стійкого порушення слуху, має значення, окрім Інтенсивності й спектрального складу, індивідуальна чутливість людей. Значно раніше, ніж порушується функція органа слуху, проходять негативні зміни в центральній нервовій системі, особливо у вегетативній.
Шум - один з видів звуку, який називають "небажаним" звуком. Як відомо з фізики, процес поширення коливального руху в середовищі називається звуковою хвилею, а область середовища, в якій поширюються звукові хвилі - звуковим полем. Розрізняють такі види шуму:
* ударний (штампування, кування);
* механічний (тертя, биття);
* аеродинамічний (в апаратах і трубопроводах при великих швидкостях руху повітря).
Зменшення рівня шуму поліпшує самопочуття людини і підвищує продуктивність праці. З шумом необхідно боротися як на виробництві, так і в побуті. Уміння дотримуватися тиші - показник культури людини і її доброзичливого ставлення до навколишніх. Тиша потрібна людям так само, як сонце і свіже повітря.
Для боротьби з виробничим шумом слід використовувати такі заходи:
- Ізоляція джерел шуму у виробничихприміщеннях шляхом створення перегородок (дерев'яних, цегляних) з перенесенням пульта управління за перегородку, якщо можливо, треба встановити біля них звукоізольовані кабіни для обслуговуючого персоналу;
- встановлення агрегатів, робота яких супроводжується шумом або вібрацією (молоти, штампувальні автомати і ін.) на вібро-ізолюючі матеріали чи на спеціальний фундамент;
- заміна технологічних процесів, які супроводжуються шумом, безшумними;
- розміщення цехів з шумними технологічними процесами на певній відстані від жилих приміщень і обсадити їх зеленими насадженнями. Стіни цехів повинні бути потовщеними, а з внутрішнього боку - облицьовані спеціальними акустичними плитами;
- використання індивідуальних засобів захисту органа слуху (заглушки, вкладиші, навушники, шоломи);
- дотримання допустимих рівнів шуму.
Список використаної літератури
1. Гігієна медичних установ / За ред. Якименка В.І. - К., 1996.
2. Загальна гігієна та основи екології. Підручник. - К., 2003.
3. Медична енциклопедія. - М., 1990.
Loading...

 
 

Цікаве