WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гострі респіраторні інфекції - Реферат

Гострі респіраторні інфекції - Реферат

неускладненому пневмонією або респіраторним дистрес-синдромом ГРВІ часто виявляють посилення судинного легенового малюнка.
Особливості змін, характерних ГРЗ невірусного походження без ураження мигдаликів.
1. При захворюваннях, спричинених переважно звичайною умовнопатогенною коковою мікрофлорою, катаральні симптоми найчастіше пов'язані з ураженням одного, в крайньому випадку двох відділів верхніх дихальних шляхів за незначним винятком. Зміни найчастіше продуктивні, супроводжуються утворенням гнійного секрету. Гіперемія в ротоглотці (за наявності гнійного назофарингіту) тьмяна, з синюватим відтінком, локалізується на задній стінці глотки. Чітко виражений набряк навколишніх тканин для таких процесів не характерний.
2. У загальному аналізі крові - різного рівня лейкоцитоз з паличкоядерним зсувом та нейтрофільозом, прискорення ШОЕ.
3. На рентгенограмі легень - без змін або можливе так зване "посилення легеневого малюнка за рахунок бронхів різного рівня".
Виняток становлять ГРЗ, спричинені особливими "нетиповими" збудниками - легіонелами, мікоплазмами та хламідіями. Якщо ГРЗ, спричинені коковою мікрофлорою, за багатьма симптомами відрізняються від ГРВІ, то ГРЗ, спричинені "нетиповими" невірусними збудниками, за своїми клінічними проявами та лабораторними змінами перебувають між ГРВІ та ГРЗ кокової етіології.
Особливості цих ГРЗ такі:
n найчастіше виникають в неепідемічний період року - літо, осінь
n початок різний - гострий, поступовий, але катаральні симптоми з'являються з першого дня
n поширення ураження верхніх дихальних шляхів нагадує вірусні, виділення серозні, серозно-слизові
n можлива відносна брадикардія
n кон'юнктивіт, епісклерит зустрічаються рідко
n у крові нейтрофільний лейкоцитоз різного рівня вираженості, прискорення ШОЕ
n можливий перехід у пневмонію або рецидив.
Ми не розглядаємо захворювання з продуктивним ураженням мигдаликів - гострі тонзиліти вірусного, бактерійного, грибкового походження, тому що це тема окремого великого повідомлення.
Лабораторна діагностика ГРВІ. Труднощі клінічної диференціальної діагностики пов'язані з тим, що різні за етіологічними чинниками захворювання схожі за своїми клінічними симптомами. Точне знання структури ГРВІ на території країни в окремих осередках є однією з найважливіших умов успішної розробки та застосування нових методів боротьби з ГРВІ, їх профілактики.
За швидкістю отримання результатів їх поділено на експрес-методи (тривалість дослідження менше 1 години), методи середньої тривалості (години, менше доби) та методи стандартної діагностики, дослідження при яких триває багато діб [3, 5].
Існуючі методи експрес-діагностики ГРВІ дозволяють своєчасно призначати хворим етіотропну терапію, яка найефективніша в перші 2 доби захворювання.
Методи діагностики середньої тривалості.
1. Імуноферментний метод (ІФА): IgM, IgG. Найбільш перспективний і точний спосіб.
2. Реакція непрямої гемадсорбції.
3. Реакція ланцюгової полімеризації.
Зупиняючись на методах середньої тривалості, що є одними з найдосконаліших, слід зазначити, що реакція ланцюгової полімеризації може ефективно застосовуватися лише у кількісному варіанті. Це пов'язано з можливим перебуванням на слизових оболонках кількох вірусів одночасно та надзвичайно високою чутливістю реакції.
Методи стандартної діагностики.
1. Вірусологічне дослідження (курячі ембріони, лабораторні тварини, клітинні культури, реакція нейтралізації).
2. За наростанням титру специфічних антитіл у парних сироватках в динаміці (сироватка береться з проміжком в 10-14 днів) - РНГА, РГГА, РЗК тощо.
3. Флюороімунологічний метод з моноклональними антитілами.
4. Метод молекулярної гібридизації нуклеїнових кислот.
Методи стандартної діагностики точні, однак довготривалі, тому найчастіше застосовуються при наукових дослідженнях. Серологічні методи визначення титру антитіл у динаміці можуть використовуватися в клініці, але встановлення етіотропного діагнозу не впливатиме на характер лікування, швидше воно дозволяє виявляти циркуляцію певних вірусів.
Лабораторна діагностика невірусних ГРЗ. Зважаючи на те, що переважна більшість бактерійних ГРЗ спричинена умовнопатогенною мікрофлорою, важливого значення в діагностиці набуває бактеріологічне обстеження. З метою виявлення менінгококового назофарингіту досить ефективним є застосування бактеріоскопії - виявлення грамнегативних бобовидних диплококів, розташованих переважно внутрішньоклітинно в мазках гнійних виділень, пофарбованих за Грамом. Для бактеріологічного дослідження використовується мокротиння, гнійні виділення при назофарингіті.
Методи специфічної діагностики - імуноферментний аналіз, реакція ланцюгової полімеризації, інші серологічні методи - також застосовуються лише з метою виявлення менінгококової етіології патологічного процесу, адже переважна більшість збудників - убіквітарна умовнопатогенна мікрофлора.
Значно складнішою є етіотропна розшифровка ГРЗ, спричинених іншими збудниками - легіонелами, мікоплазмами, рикетсіями тощо, а значення правильно встановленого діагнозу дуже велике. Легіонельозне ГРЗ небезпечне насамперед своїми епідеміологічними ускладненнями - подальшим поширенням інфекції з можливим розвитком тяжких пневмоній з високою летальністю. Відсутність етіотропного лікування при мікоплазмових ГРЗ може спричинити розвиток пневмонії з тривалим перебігом, нераціональне етіотропне лікування при хламідійних ураженнях - до ускладнень, рецидивування, хронізації процесу.
Лабораторна діагностика за таких ГРЗ переважно серологічна, найчастіше використовується імуноферментний аналіз з визначенням ІgМ та ІgG, а також реакція непрямої імунофлюоресценції (легіонельоз), реакція зв'язування комплементу в динаміці, реакція ланцюговоїполімеризації. Все це потребує спеціального оснащення і недешевих реактивів, тому не кожна клініка може дозволити собі такі дослідження. Звичайна бактеріологічна діагностика застосовується рідко через технічні труднощі методу, необхідність застосування спеціальних середовищ, а також її низьку ефективність.
Принципи лікування ГРВІ. Слід зазначити, що патогенетичне лікування ГРВІ та ГРЗ частково збігається, найбільша різниця - в етіотропній терапії. Найпоширеніші противірусні засоби, що можуть застосовуватися при лікуванні ГРВІ, представлені у таблиці 2 [6].
Слід зазначити, що наведені вище препарати можуть застосовуватися для лікування грипу. Хоча грип не є темою нашої статті, ми не можемо не скористатися нагодою і не нагадати читачу про ці засоби.
Амантадин, римантадин застосовуються для лікування та профілактики грипу А, випускаються у вигляді таблеток, сиропу. Вони застосовуються у перші 2 дні хвороби у випадку неускладненого перебігу захворювання. Профілактична ефективність амантадину та римантадину складає від 70 до 90 % [6]. Діти віком до 10 років (старші - вагою до 40 кг) приймають амантадин або римантадин по 5 мг/кг/день. Амантадин застосовується у осіб з кліренсом креатиніну не менше 50 мл/хв/1,73м2. Для осіб з ураженням печінки доза римантадину становить 100 мг.
Недоліки. Амантадин та римантадин токсично впливають на ЦНС та органи травлення, причому ризик розвитку ураження ЦНС вищий при застосуванні амантадину. Дані препарати потрібно обережно застосовувати в осіб похилого віку, з порушенням функції нирок. Особливо у випадках профілактичного застосування необхідно враховувати їх можливу взаємодію з іншими засобами.
Занамівір та осельтамівір є інгібіторами нейрамінідази та застосовуються проти вірусів грипу типу А та В з
Loading...

 
 

Цікаве