WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Кандидоз - Реферат

Кандидоз - Реферат

птахів і комах, не здатні паразитувати в органах людини. Саме тому сечостатевий тріхомоніаз - специфичне захворювання людини.
У хворих і перехворілих тріхомоніазом утворюються різні сироваткові ісекреторні антитіла, але вони не здатні забезпечити захисний імунітет і попередити повторне зараження.
Тріхомоніаз передається майже винятково статевим шляхом. Збудник відрізняється крайньою нестійкістю поза людським організмом. Побутове зараження можливе тому, що в грудочках невисохлого слизу чи гною паразити зберігають життєздатність. Непряме зараження відбувається через забруднену хворими білизну. Найчастіше воно спостерігається в підлітків, ніж у дорослих. Водяний шлях інфікування відкидається, хоча допускається гіпотетична можливість зараження жінок при спільному купанні з хворими у ваннах зі слабомінералізованою водою з концентрацією солей, близькою до ізотонічного розчину. Нестатевий шлях зараження в дорослих практичного значення не має. Зараження немовлят від хворих тріхомоніазом матерів під час пологів, за даними окремих авторів, спостерігається в 5% випадків. При цьому у новонароджених дівчинок виникають транзиторні, самовиліковні вагініти й інфекція сечових шляхів.
Ймовірність зараження при статевому контакті дуже висока. Частота виявлення паразитів у жінок - джерел зараження тріхомоніазом чоловіків - наближається до 100%. Трихомонади виявляють у 40-80% чоловіків, які мали статевий контакт із хворими тріхомоніазом жінками.
Клінічна картина
У жінок тріхомоніаз у 95-99% випадків виявляється у формі вагініту, щонерідко сполучається з інфекцією сечівника,парауретральних проток (проток Скіна) і великих залоз передодня (бартолінових залоз). Трихомонадна інфекція в жінок може протікати асимптомно, однак у третини таких хворих протягом 6 місяців развиваються клінічні симптоми тріхомоніазу.
При гострому вагініті є рясні жовтуваті чи зеленуваті виділення,часто пінисті внаслідок наявності супутніх газоутворюючих бактерій. Кислотність піхвового секрету складає 4,5 ібільше. Розїдаючі сильні виділення можуть приводити до вульвіту, іноді розвивається дерматит внутрішньої поверхні стегон.
Суб'єктивно відзначаються печіння і сверблячка. В окремих випадках при хронічному вагініті помітних клінічних симптомів не спостерігається, однак періодично можливі сверблячка в області статевих органів виділення. Уретрит навіть у гострій стадії нерідко протікає суб'єктивно бессимптомно, але можуть спостерігатися дизуричні розлади; хронічний уретрит звичайно не викликає скарг, хоча пальпаторно виділяється інфільтрація стінки, є невеликі виділення. Трихомонадний бартолініт характеризується появою хворобливої припухлості в нижній третині статевих губ; клінічно він подібний з гонорейним, у даний час зустрічається частіше останнього.
У хворих трихомонадним вагінітом жінок відзначається запалення зовнішньої частини шийки матки.
При кольпоскопії виявляються дифузійне набрякання епітелію, набряк, подвійні звивини капілярів, повнокров'я, дрібнопротікання і крупноджерельні крововиливи в підслизистому шарі піхви і піхвової частини шийки матки, дисплазія епітелію аж до появи атипових епітеліальних кліток.
У дітей тріхомоніаз спостерігається нечасто, причому практично тільки у дівчат. Дівчинки молодшого віку, як правило, інфікуються не статевим шляхом від хворих чи матерів через предмети побуту, які забруднені виділеннями хворих тріхомоніазом. Дівчинки пубертатного віку переважно заражаються статевим шляхом, а захворювання клінічно протікає в них так само, як і в дорослих.
Можливе зараження немовлят хворими матерями під час пологів, при цьому розвиваються вульвовагініт і уретрит без специфічних ознак.
Діагноз
Постановка діагнозу тріхомоніаза обов'язково підтверджується нахождениемвозбудителей при прямої мікроскопії патологічного чи матеріалу в посевахна штучні живильні . середовища Серологічні методи діагностики неодержали практичного застосування через наявність декількох сероварів трихомонад, низького рівня імунної відповіді і тривалого збереження позитивних серореакцій у тих, хто вилікувався від тріхомоніаза.
Жоден з існуючих методів не забезпечує виявлення трихомонад у всіх випадках захворювання, але культуральні дослідження помітно підвищують надійність діагностики. Підставою успішної діагностики є сполучення різних методик (мікроскопія пофарбованих і нативних препаратів і посіви).
У чоловіків трихомонади знайти значно важче, ніж у жінок, так як перших вони звичайно маються в невеликому числі і часто в малорухомій (амебоїдній) формі. Тому чоловіків у порядку конфронтації потрібно притягувати до обстеження якнайшвидше. І в чоловіків, і в жінок дослідження необхідно проводити багаторазово.
Лікування
Проводиться лікування обох статевих партнерів одночасно навіть при відсутності в одного з них трихомонад в аналізах. Лікуванню підлягають як хворі із запальними змінами, так і трихомонадоносії. При гострих і підгострих неускладнених формах тріхомоніазу лікування обмежується призначенням усередину противотрихомонадних препаратів.
У тривалих, ускладнених і хронічних випадках противотрихомонадним препаратам повинна передувати стимулююча терапія. По показах назначають симптоматичну і місцеву терапію.
При змішаній інфекції трихомонадами і гонококками чи хламідіями, уреаплазмами призначають протитрихомонадний препарат і відповідний антибіотик одночасно.
Хворі тріхомоніазом вважаються вилікуваними, якщо у сечостатевих органах не виявляються збудники і наступило клінічне видужання.
ЛІТЕРАТУРА
1. Прилепская В. Н., Анкирская А. С., Байрамова Г. Р., Муравьева В. В. Вагінальний кандидоз.- М.- 1997, 260 с.
2. Сергєєв А. Ю. Імунітет при кандидозі. // Імунопатологія, алергологія, інфектологія.- 1999.- N 1.- С. 81-86.
3. Сергєєв А. Ю., Сергєєв Ю. В. Імунопатогенез грибкових інфекцій і імунокорекциія. У кн: Успіхи вітчизняної імунології (під ред. А. В. Караулова).- М.: 2000.
Loading...

 
 

Цікаве