WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Кровообіг. Дихання - Реферат

Кровообіг. Дихання - Реферат

рухів.
Нервова та гуморальна регуляція дихання та основні причини, які можуть викликати їх порушення.
Дихання регулюється нервовою і гуморальною системами. У довгастому мозку є безумовно-рефлекторний центр регуляції дихання (дихальний центр) - центральний регулятор. Він забезпечує координовану ритмічну діяльність дихальних м'язів (скорочення і розслаблення), що викликає почергово вдих і видих, та пристосування дихання до змін умов зовнішнього і внутрішнього середовища організму.
Автоматія дихального центру зумовлюється нервовими імпульсами, які поступають з нервових закінчень легень, судин, м'язів.
Хоча робота дихального центру автоматична - вона не припиняється у сплячої чи непритомної людини, - проте певною мірою вона залежить від нашої волі. Людина може довільно загальмувати або прискорити дихання (умовно-рефлекторна регуляція дихання).
Це пояснюється тим, що у людини дихальний центр контролюється корою великих півкуль мозку. Крім ритмічної зміни вдиху видихом дихальний центр здійснює замикання дихальних рефлексів, таких як:
- затримка дихання під час занурення тіла у воду;
- захисні рефлекси кашлю й чхання. Дихальний центр регулює роботу
- м'язів гортані, котрі узгоджують ковтання з диханням.
Гуморальна регуляція дихання: нейрони дихального центру чутливі до СО2, якщо в крові, котра омиває дихальний центр, є надлишок СО2 - збудливість дихального центрузростає і дихання стає частим і глибоким.
Якщо СО2 в крові мало, то це, навпаки, викликає гальмування дихання.
При фізичних навантаженнях м'язи виконують посилену роботу і кількість СО2 в крові зростає, що стає однією з причин поглиблення і посилення дихальних рухів.
Причини порушення регуляції дихання.
1.Фізичне навантаження.
2.Коли у повітрі не вистачає кисню.
3.Нездорове серце, легені.
4.Підвищена температура довкілля.
5.Порушення функцій центру дихання (травма голови, дія отрут).
6.Втрата нервового зв'язку між дихальним центром і дихальними м'язами (пошкодження шийного відділу хребта і спинного мозку).
Гортань (larynх) розташована на передній частині шиї. Має лійкоподібну форму, прикріплена зверху до під'язикової кістки, а знизу переходить у трахею. Ззовні частину гортані видно як виступ, що називають кадиком ("адамове яблуко"). У чоловіків він випнутий і досить помітний. Основу гортані утворюють кілька хрящів (щитовидний, персневидний, надгортанник, черпакуваті, клиноподібні (ріжкуваті)). Вони сполучені між собою напіврухомо. До них прикріплюються м'язи і голосові зв'язки.
Порожнину гортані вистилає слизова оболонка з миготливим епітелієм, який відсутній на голосових зв'язках і на частині надгортанника.
Поперек гортані натягнені дві голосові зв'язки, між якими розміщена голосова щілина. При скороченні м'язів гортані голосові зв'язки напружуються, а голосова щілина звужується. Повітря, що видихається, приводить голосові зв'язки у коливний рух і виникає звук.
Висота голосу залежить від частоти коливань голосових зв'язок та довжини голосових зв'язок ( у жінок коротші). Сила (голосність) голосу залежить від напору струменя видихуваного повітря.
Звук голосу остаточно формується у порожнинах глотки, рота і носа. Велику роль в утворенні звуків членороздільної мови відіграють язик та порожнина рота і носа.
Під впливом надто голосної мови, крику, куріння - голосові зв'язки можуть перенапружуватись, що негативно впливає на голос.
Отже, гортань не тільки повітроносний орган, але й орган утворення голосу.
Гортань безпосередньо переходить у трахею.
Трахея - розташована у грудній клітці, починається на рівні 6-7 шийних хребців спереду від стравоходу. Довж10-12 см, діаметр 2 см, складається з 16-20 хрящових півкілець, з'єднаних між собою зв'язками. Задня стінка утворена сполучною тканиною, в якій містяться не посмуговані м'язові волокна. Така будова трахеї не заважає проходженню їжі по стравоходу та повітря до легень. Внутрішня поверхня вистелена війчастим епітелієм. На рівні п'ятого грудного хребця трахея поділяється на два головних бронхи: лівий і правий, що ідуть до відповідних легенів разом з кровоносними судинами і нервами.
Бронх, що входить в праву легеню поділяється на три гілки відповідно до кількості часток легені (в ліву на дві гілки). У кожній легені гілки багаторазово поділяються, утворюючи бронхіальне дерево. В стінках бронхів є хрящові кільця, які запобігають закриттю просвіту (не спадаються). Всередині бронхи вкриті слизовою оболонкою. Найтонші бронхи - бронхіоли позбавлені хрящових кілець і мають кільцевий м'язовий шар. Бронхіоли закінчуються легеневими пухирцями, на стінках яких є вп'ячування - комірки вкриті густою сіткою кровоносних капілярів. Ці комірки називаються альвеолами і в них відбувається газообмін. Діаметр альвеол 0,2-0,3 мм. Стінка альвеол складається з одного шару плоского епітелію і тонкого шару еластичних волокон. У легенях дорослої людини 300-400 млн альвеол.
Легені (лат. - pulmo, грец. - pneumon) - великі парні органи, що займають майже всю грудну порожнину. Права легеня більша за об'ємом, складається з 3 долей, ліва з 2 долей. На внутрішній поверхні легень знаходяться ворота легень, через які проходять бронхи, нерви, легеневі артерії, легеневі вени і лімфатичні судини.
Зовні кожна легеня вкрита тоненькою щільною сполучнотканинною оболонкою - легеневою плеврою, що зростається з повітроносною тканиною легені. Легенева плевра не перериваючись переходить на внутрішню поверхню грудної клітки, зростається зі стінками грудної порожнини, утворюючи зовнішню (пристінкову) плевру. Між ними є щілина - плевральна порожнина, що заповнена плевральною рідиною, яка зменшує під час дихальних рухів тертя легень об стінки грудної порожнини. Все це сприяє рухові легень під час вдиху і видиху. У ній немає повітря, і тиск на 6-9 мм.рт.ст. нижчий від атмосферного.
Список використаної літератури:
1. Георгієвський С.А. Фізіологія. - К., 2000.
2. Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В.М.Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. - 3тє вид., випр. і допов. - К.: Вища шк., 2002. - 622 с.: іл.
3. Медична енциклопедія. В 4-х томах. - К., 1989.
4. Словник-довідник з фізіології. - К., 1999.
Loading...

 
 

Цікаве