WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Профілактика шкідливих звичок. Гігієнічні основи режиму дня. Гігієна одягу і взуття - Реферат

Профілактика шкідливих звичок. Гігієнічні основи режиму дня. Гігієна одягу і взуття - Реферат

початковою, вживання стає щоденним.
Друга стадія наркоманії характеризується розвитком фізичної залежності, проявляється зростанням толерантності й вираженим абстинентним синдромом при неможливості регулярного одержання наркотика. Змінюється клінічна картина наркотичного сп'яніння. Виникає потреба вводити наркотик двічі на день, при його відсутності починається "ломка", яка характеризується психічними, вегетативно-соматичними і неврологічними розладами. Маса тіла хворого зменшується, м'язи атрофуються, шкіра стає зморшкуватою, сухою, лущиться.
Третя стадія характеризується втратою інтелекту, деградацією особи, змінами у внутрішніх органах, постійною потребою в наркотику, збільшенням його дози.
Реальним виходом із ситуації, що склалася, є залучення до профілактичної роботи педагогів і психологів середніх шкіл та інших закладів системи освіти. Очевидно, максимальною можливістю при проведенні профілактики володіють люди, які постійно контактують із дітьми та підлітками і можуть вловити ті нюанси стану і поведінки, яких найчастіше не помічають батьки і наркологи.
Будь-яка профілактична програма повинна містити в собі певні види діяльності в кожному з таких напрямків: 1) поширення інформації про причини, форми і наслідки зловживання наркотичними засобами; 2) формування в підлітків навичок аналізу і критичної оцінки інформації про наркотики й уміння приймати правильні рішення; 3) надання альтернатив наркотизації. Мета роботи в даному випадку - корекція соціально-психологічних особливостей особистості.
Цільову роботу необхідно проводити з групами ризику, для цього потрібно визначити їх І надати адекватну допомогу в подоланні проблем, що призводять до появи тяги до наркотиків. Організації і структури, що займаються профілактичною роботою, повинні гуманно ставитись до тих, хто зловживає наркотиками. Проте необхідно припиняти будь-які спроби поширення ідей про легалізацію наркотиків, не можна дозволити вживати їх і полегшувати доступ до них. Це загальні принципи проведення профілактичної роботи.
Унікальні можливості для її успішної реалізації має школа. Вона повинна в процесі навчання прищеплювати дітям навички здорового способу життя і контролювати їх засвоєння; впливати на рівень домагань і самооцінку; мати вільний доступ до сім'ї підлітка для аналізу і контролю ситуації; залучати фахівців із профілактики; формулювати ряд правил побудови профілактичних програм у школі.
Будь-яку роботу в галузі антинаркотичного просвітництва повинен проводити тільки спеціально навчений персонал із числа працівників школи в межах комплексних програм на базі затвердженої концепції профілактичної роботи.
Просвітницьку роботу необхідно проводити протягом усього періоду навчання дитини в школі, починаючи з молодших класів і закінчуючи випускними. Потрібно надавати точну і достатню інформацію про наркотики та їхній вплив на психічний, психологічний, соціальний і економічний добробут людини.
Доступною повинна бути інформація про наслідки зловживання наркотиками для суспільства. Необхідно наголошувати на важливості здорового способу життя, формувати життєві навички, обов'язкові для того, щоб протистояти бажанню спробувати наркотики або "наблизитися" до них у моменти стресу, ізоляції або життєвих невдач. Інформацію потрібно надавати з урахуванням особливостей аудиторії (статі, віку і переконань). До розробки стратегії антинаркотичного просвітництва необхідно залучати батьків та інших дорослих, які відіграють важливу роль у житті дитини.
Для оцінки ефективності будь-якої профілактичної програми потрібні регулярні соціологічні дослідження, проведені незалежними експертами.
Не варто допускати, працюючи в галузі антинаркотичного про-світництва, використання тактики залякування, перекручування і перебільшення негативних наслідків зловживання наркотиками. Такий підхід не дає можливості підліткам розвивати навички протистояння наркотикам.
За даними німецьких дослідників, ефективність профілактичної діяльності складає 20 %, медикаментозного лікування - лише 1 %. ЦІ цифри підтверджують, що хворобі легше запобігти, ніж витрачати сили і засоби на її лікування.
Фізіологічні основи життєдіяльності людини визначають потребу суворого дотримання режиму дня, розумного чергування активної діяльності та відпочинку, бадьорості та сну. Для більшої частини людей доба ділиться приблизно на три рівні (по 8 год) частини: трудова діяльність (навчання), особистий час, сон. Основними видами відпочинку є щорічний, щотижневий, щоденний, короткочасний відпочинок. Нехтування щоденним, особливо щотижневим відпочинком від професійної діяльності є небезпечним для здоров'я, працездатності людини. Такий відпочинок є фізіологічною потребою організму, ефективним засобом відпочинку є зміна видів діяльності.
Обов'язковим елементом щоденного відпочинку є 7-8 годинний сон. Його повноцінність забезпечується дотриманням таких вимог: останнє приймання їжі не пізніше ніж за 2 години до сну; перед сном 20-30 хвилинна прогулянка на свіжому повітрі; заняття, які вимагають сильного розумового та емоційного напруження, припиняють за 1,5-2,0 години до сну; лягати спати в один і той же час в добре провітреній кімнаті, взимку - при відкритій кватирці; забезпечити відсутність чи максимально можливе зниження шумо-вих впливів. Застосування транквілізаторів і снодійних засобів допускають лише епізодично з дозволу лікаря.
Важливою фізіологічною функцією одягу є забезпечення теплового комфорту в різних клімато-географічних, побутових і професійних умовах.
З'явившись на різних стадіях зародження людського суспільства, одяг пройшов значну еволюцію. Тепер у поняття "пакет одягу" входять такі основні компоненти: білизна (перший шар), костюми і плаття (другий шар), верхній одяг (третій шар).
За призначенням і характером використання розрізняють одяг побутовий (у тому числі дитячий), професійний (спецодяг), спортивний, військовий, лікарняний, обрядовий тощо.
До повсякденного одягу ставляться такі основні гігієнічні вимоги:
1. Забезпечити оптимальний підодяговий мікроклімат і сприяти тепловому комфорту людини.
2. Не утруднювати дихання, кровообіг і рух людини, не зміщувати І не стискати внутрішні органи, частини опорно-рухового апарату.
3. Бути достатньо міцним, легко чиститись від зовнішніх і внутрішніх забруднень.
4. Не мати токсичних хімічних домішок, що виділяються в зовнішнє середовище і негативно впливають на шкіру й організм людини.
5. Вага одягу повинна становити не більше 8-10 % маси тіла людини.
Важливим показником якості одягу і його гігієнічних властивостей є підодяговий мікроклімат. При температурі навколишнього середовища 18-22 °С рекомендуються такі параметри підодягового мікроклімату: температура повітря - 32,5-34,5 °С, відносна вологість - 55-60 %, концентрація оксиду вуглецю (IV) - до 1,0-1,5 %.
Гігієнічні властивості одягу залежать від виду тканини, характеру її пошиття, розкрою одягу. Для виготовлення тканин використовують текстильні волокна різного походження (натуральні, синтетичні). Натуральні волокна можуть бути органічними (рослинними, тваринними) і неорганічними. До рослинних (целюлозних) органічних волокон належать бавовна, льон, сизаль, джут, конопля тощо. До органічних волокон тваринного походження (білкових) -вовна і шовк.
Останнім часом все більшого значення І поширення набуває друга група текстильних волокон - хімічні. Вони, як і натуральні, можуть бути органічними і
Loading...

 
 

Цікаве