WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Роберт Кох та палочка туберкульозу - Реферат

Роберт Кох та палочка туберкульозу - Реферат

(сироподібні) некротичні маси (вид сухого некрозу). Гранульома туберкульозу, як й інші гранульоми, має імуногенне походження (І.В. Давидовський, 1969). У своєму розвитку вона проходить 4 фази:
первинна альтерація тканин, розвиток клітинної гранульоми, деструкція клітин гранульоми та кінцевий склероз чи інкапсуляція осередку.
Первинний комплекс (туберкульоз) не має специфічних та виразних клінічних проявів. Відзначаються незначна слабкість, алергічні явища, зокрема на шкірі гомілок, з'являються вузлова еритема чи інші шкірні висипки, часто збільшуються лімфовузли шиї, підвищується температура тіла до субфебрильних значень та з'являється кашель. Часте первинне інфікування через його малосимп-томність не діагностується. Через 2- З тиж первинний комплекс уосновної маси інфікованих починає затухати, обмежується (інкапсулюється) фіброзною сполучною тканиною (оболонкою), пронизується солями кальцію (під дією фосфату з загиблих клітин), утворюючи так звані петрифікати. У частини інфікованих первинний комплекс не повністю інкапсулюється, і мікобактерії в ньому (особливо в лімфовузлі) повністю не гинуть, тому процес тліє. Про це свідчать випадки активізації первинного комплексу з дисемінацією мікобактерій та розвитком захворювання через багато років, незважаючи на підвищення імунітету до мікобактерій.
У 1-2 % інфікованих первинний комплекс не інкапсулюється, а при-зводить до розвитку туберкульозу легень та (рідше) інших органів.
Як первинне інфікування, так і захворювання на туберкульоз раніше спостерігалось у дитячому та юнацькому віці. Зараз в економічно розвинутих країнах, в тому числі й в Україні, хворіють на туберкульоз дорослі та люди похилого віку, серед яких є багато і первинно інфікованих у цьому віці. Розвитку захворювання сприяє багато чинників. Серед них анемія, гіпопротеїнемія гіповітаміноз, цукровий діабет, інші порушення обміну та спадкова схильність.
Важливе значення мають підвищена чутливість, сенсибілізація організму до мікобактерій туберкульозу. Серед місцевих чинників сприяють розвитку туберкульозу силікоз та інші антракози легень.
Туберкульоз, як і будь-який інший запальний процес, супроводжується явищами ексудації, альтерації та проліферації клітин, співвідношення між якими широко варіюють залежно від особливостей (вірулентності) збудника та реактивності організму (також характеру терапії) і визначають розвиток, або, переважно, ексудативно-інфільтративних, або некротично-продуктивних (проліферативних) форм туберкульозу.
Туберкульозний процес поширюється в легенях контактним, брон-хіальним та лімфогенним і гематогенним шляхами, зумовлюючи різні форми захворювання легень та плеври, а нерідко й інших органів. Деструкція бронха призводить до виділення в його порожнину продуктів некрозу тканин та мікобактерій і поширення останніх по легені з розвитком кавернозних форм, а руйнування судин з проривом мікобактерій в кров'яне русло обумовлює так звану міліарну форму туберкульозу.
Поряд зі специфічними змінами при туберкульозі спостерігаються не-рідко й неспецифічні реакції та порушення - кровотеча, ателектаз частки легені (у разі стиснення бронха при лімфаденіті, частіше бронха середньої частки правої легені, або внаслідок закупорювання бронха з середини), емфізема легень тощо.
При первинному інфікуванні можливе ураження й інших органів. Міко-бактерії з первинного комплексу в легенях можуть потрапляти в кровообіг (у разі руйнування судин, надходження навантажених мікобактеріями макрофагів), заноситись у різні органи, зокрема кістки, нирки, лімфатичні вузли та осідати там, спричинюючи їх захворювання. Всі ці форми позалегенсвого туберкульозу, що виникають шляхом дисемінації мікобактерій з первинного легеневого комплексу, належать до так званого вторинного туберкульозу, який до недавнього часу складав основу так званого хірургічного туберкульозу.
Поняття "хірургічний туберкульоз" дещо штучне, оскільки практично туберкульоз всіх локалізацій, у тому числі й найпоширеніша з них - легенева (фіброзно-кавернозні форми, туберкулома, емпієма плеври та бронхоплевральні нориці тощо), є об'єктом також хірургічного лікування. Легеневий туберкульоз, частка якого складає понад 75 % від усіх локалізацій, за умови діагностики його в ранніх стадіях та за наявності високоефективних засобів, зокрема хіміотерапевтичних (антибіотики та ін.), успішно лікується консервативними методами, і кількість його хірургічних форм прогресивно зменшується. Проте в комплексі лікування нелегеневого туберкульозу, що належить головним чином до вторинного, особливо туберкульозу пе-риферичного (кістково-суглобовий, лімфатичних вузлів та туберкульоз внутрішніх органів, зокрема нирок, статевих органів тощо), хірургічний метод посідає вагоме місце.
Туберкульоз травного каналу переважно спостерігається в ділянці ілеоцекального кута, супроводжується ураженням його стінки та бри-жових лімфовузлів. Розпад останніх зумовлює туберкульозний перитоніт з утворенням численних специфічних гранульом, зрощень та продукцію ексудату в черевну порожнину. Туберкульоз травного каналу може бути як первинним, так і вторинним. При легеневій формі туберкульозу, ураженні травного каналу, гортані, а також часто і лімфовузлів шиї внаслідок заковтування бактерій харкотиння містить мікобактерії туберкульозу.
Туберкульоз ротоглотки, зокрема мигдаликів, за відсутності легеневого, може бути первинною формою.
Зовсім рідко первинний фокус туберкульозу може розвинутись на уш-кодженій шкірі (зокрема, на руках).
Найчастіше це буває у тих, хто контактує з м'ясом, у лікарів та ветери-нарів.
Всі інші локалізації туберкульозу, зокрема так званого хірургічного (кістковий, нирковий, лімфатичних вузлів шиї та деяких інших органів), незалежно від наявності чи відсутності легеневого, майже завжди є вторинними, тобто є наслідком дисемінації мікобактерій з легеневого первинного комплексу.
Оперативні втручання при туберкульозі бувають радикальними, з ви-даленням ураженого органа чи його частини (частка легені чи вся легеня, нирка, придаток яєчка, лімфатичні вузли тощо), допоміжними, що не ліквідують осередку, але сприяють вилікуванню процесу (перетин так званих шварт чи торакопластика при легеневому туберкульозі; остеоплас-тична фіксація хребта та ін.), коригуючими, які виправляють та усувають наслідки туберкульозу, тобто викривлення хребта, укорочення ніг тощо.
Список літератури:
1. Велика Радянська енциклопедія.
2. Енциклопедія "Кругосвет".
3. Лауреати Нобелівської премії. - Москва, 2000.
4. Мишустин Е.Н., Емцев В.Т. Микробиология. - М., 1987.
Loading...

 
 

Цікаве