WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Роль середнього медичного персоналу в процесі діагностики, обліку, диспансеризації та лікування онкологічних хворих - Реферат

Роль середнього медичного персоналу в процесі діагностики, обліку, диспансеризації та лікування онкологічних хворих - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Роль середнього медичного персоналу в процесі діагностики, обліку, диспансеризації та лікування онкологічних хворих"
ПЛАН
Вступ
1. Онкологічна допомога в Україні та місце середнього медичного персоналу в ній
2. Вторинна медична допомога - як важлива складова діагностики, диспансеризації та лікування онкологічних хворих
Використана література
Вступ
Середній медичний персонал повинен називатися центральною ланкою системи лікування хворих. До обов`язків медичної сестри, крім виконання різних медичних маніпуляцій, належить така важлива сфера, як догляд за хворими. Тут як ніколи, крім професійних знань та навичок, важливу роль відіграє особистість медичної сестри, її вміння знайти підхід до пацієнта, підтримати його у важкий момент життя, взяти на себе спілкування з родичами хворого. Особливо важливе місце належить середньому медичному персоналу з онкологічними хворими.
Боротьба зі злоякісними новоутвореннями - одна з найважливіших проблем охорони здоров'я України, актуальність якої визначається постійним зростанням ураження населення раком, трудністю своєчасної діагностики, високими вартістю і складністю лікування, рівнем iнвалiдизацiї та летальностi хворих. Злоякісні новоутворення разом із хворобами системи кровообігу визначають рівень здоров'я популяцiї України, оскільки зумовлюють 15% усіх випадків смерті та 25% iнвалiдизацiї населення. Про масштаб явища свідчить те, що в Україні щороку реєструється понад 150 тис. нових випадків раку (314, 4 на 100 000 населення в 1997р.), на обліку онкологічних закладів перебуває понад 740 тис. онкологічних хворих (табл., рис. 1). Щороку від раку помирає близько 100 тис. осіб (193, 5 на 100 000 населення в 1996 р.). Значення проблеми раку в Україні зростає у зв'язку з можливим впливом на рівень захворюваностi та смертності наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
За прогнозними оцінками в Україні до 2010 року щороку буде реєструватися близько 200 тис. нових випадків злоякісних новоутворень, а контингент онкологічних хворих досягне 1 млн осіб. Провідні місця в структурі онкологічної патологiї чоловіків буде посідати рак легені, шлунка, шкiри, передміхурової залози, ободової кишки, лiмфатичної тканини і кровотворних органів, у жінок - рак молочної залози, шкiри, шлунка, тіла матки, шийки матки, ободової кишки.
1. Онкологічна допомога в Україні
та місце середнього медичного персоналу в ній
Особлива медико-соціальна значущiсть злоякісних новоутворень зумовила створення державної системи онкологічної допомоги населенню України.
Онкологічна допомога - це система заходів з організації діагностики, лікування та реабілітації онкологічних хворих, обліку ураження населення злоякісними новоутвореннями. В основі організації онкологічної допомоги хворим лежить принцип диспансерного обслуговування, що передбачає активне динамічне спостереження за станом здоров'я хворих, надання їм необхідної лікувально-діагностичної допомоги. Створення державної онкологічної служби було визначене Постановою ради Народних Комiсарів СРСР № 335 від 30.04.45 "О мероприятиях по улучшению онкологической помощи населению", якою передбачалося створення мережі онкологічних закладів, підготовка кваліфікованих кадрів лікарів-онкологів, організація діагностики, лікування і реєстрації хворих на злоякіснi новоутворення. Тепер онкологічна допомога населенню в Україні регламентується наказом МОЗ України № 208 від 30.12.92 "Про заходи подальшого покращання і розвитку онкологічної допомоги населенню".
Медична сестра має право працювати в найрізноманітніших установах системи охорони здоров'я. Для кращої орієнтації та визначення ролі медичної сестри. Сьогодні ми зупинимося на типах лікувально-профілактичних закладів, які існують в Україні. Організацію медичної допомоги можна розглядати як медико-са-нітарну допомогу. Медико-санітарна допомога сьогодні надається на трох рівнях: первинному, вторинному (спеціалізована) і третинному (висококваліфікована).
Первинна медико-санітарна допомога є основною найважливішою ланкою в організації охорони здоров'я людини. Вона надається переважно за територіальним принципом, тобто медичний працівник обслуговує певну кількість людей, що проживають на території, яка за ним закріплена.
В "Основах законодавства України про охорону здоров'я", прийнятих Верховною Радою у 1992 p., первинна медико-санітар-на допомога трактується як основна частина медико-санітарної допомоги громадянам, яка передбачає: консультацію лікаря, просту діагностику та лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь; профілактичні заходи; направлення пацієнта для надання спеціалізованої і висококваліфікованої до-помоги.
Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) дає таке визначення первинної медико-санітарної допомоги, в яке входить основна лікувальна допомога - проста діагностика та лікування, направлення у складних випадках на консультацію на більш високий рівень, профілактична допомога та основні санітарно-освітні заходи.
Своїми коренями сімейна медицина сягає громадської (земської) медицини. Вперше земські лікарі запропонували проводити на своїх дільницях породинну реєстрацію хвороб для виявлення причин їх розповсюдженості.
За визначенням ВООЗ, цей рівень медичної допомоги потребує обслуговування особливого характеру, вторинна медична допомога більш витончена і складна ніж допомога, яку надає лікар загальної практики; вона включає допомогу, яка надається спеціалізованими службами за направленням первинних ланок медичної служби,
Якщо говорити про середній медичний персонал, який має справу з онкологічними хворими, то потрібно розглядати вторинну медичну допомогу.
2. Вторинна медична допомога - як важлива складова діагностики, диспансеризації та лікування онкологічних хворих
Вторинну медичну допомогу забезпечують у містах головним чином багатопрофільні міські об'єднані лікарні та медико-санітарні частини, у селах - центральні районні та районні лікарні, інколи на цьому рівні трапляються деякі спеціалізовані диспансери - протитуберкульозний, онкологічний тощо.
Первинна та вторинна медичні допомоги у нас, на відміну від більшості розвинутих країн, не мають чіткого адміністративнего розмежування; вторинна медична допомога включає первинну як свій компонент.
Місткість міських та районних лікарень коливається у великих межах, що залежить від кількості мешканців, яких обслуговують ці лікарні, та потужності стаціонарів. Однак усі вони мають спільні структурні та функціональні характеристики.
У багатопрофільній міській об'єднаній лікарні виділяються такі структурні підрозділи: амбулаторно-поліклінічний, стаціонар, лікувально-допоміжний підрозділ та господарська служба.
Амбулаторно-поліклінічний підрозділ вважається провідним у системі вторинної медичної допомоги. Сюди щорічно звертається більшість мешканців тієї території, яку обслуговує певний заклад. До 75 % відвідувачів цьогопідрозділу проходять тут повністю діагностику, лікування та реабілітацію; четверта частина відвідувачів направляється для дообстеження та лікування в стаціонар.
У поліклініках міських та центральних районних лікарень проводиться прийом за 15-20
Loading...

 
 

Цікаве