WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Серологічні реакції - Реферат

Серологічні реакції - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Серологічні реакції
Серологічними реакціями (у діагностиці інфекційних захворювань) називають сукупність пробіркових реакцій, заснованих на АГ-АТ-взаємодії. Серологічні дослідження - це методи вивчення визначених антитіл чи антигенів у сироватці крові хворих, засновані на реакціях імунітету (проводяться in vitro).
1) Направлені на виявлення в сироватці крові й інших рідинах організму АТ до АГ збудників інфекційних хвороб.
2) Пробірочні реакції, що мають метою виявлення в сироватці крові й інших субстратів розчинних мікробних АГ за допомогою стандартних імунних сироваток.
Серологічні реакції проводяться з використанням
1) АГ для пошуку АТ
2) АТ для пошуку АГ
3) IN VIVO (шкірні проби, РН in vivo ...)
4) серопрофілактика (введення АГ, АТ)
В серологічні методи не входять реакції, що ставлять на людях чи тваринах (реакція Шику, Дика), і серологічна ідентифікація культур мікроорганізмів (це один з етапів бактеріологічних методів).
Класифікація серологічних реакцій
1. Двухкомпонентні
- прості (РА,РП)
- розеточні тести
- цитофлюоресцентні методи
- складні (РН /гемадсорбції, токсину, ...,РТГА,РНГА, реакція прямої імунофлюоресценції, реакції адгезії).
Реакції адгезії відрізняються взаємодією часток, наприклад, клітки, із серологически активною поверхнею, у т.ч. з інший кліткою.
2. Трикомпонентні
- прості
- реакція бактеріолізу,
- реакція коагглютинації
- складні
- реакція непрямий иммунофлюоресценции,
- РІА,
- РЕМА,
- літичні тести (РСК, визначення АОК за допомогою еритроцитарних Аг-ів),
- використання електронних парамагнітних і ядерно-магнітного резонансу),
Матеріал для серологічних реакцій:
- сироватка крові (парні сироватки). Заморозку протягом 10-14 днів.
- ліквор,
- сеча,
- фільтрат випорожнень,
- промивні води бронхів, порожнини рота, ковтки, носа /2640до/,
шлунка.
- Слиз (шийки матки, ... - тут АТ часом більше, ніж в сироватці)
Облік серологічних реакцій здійснюється відуально, іноді за допомогою лупи і рідко - мікроскопа.
При оцінці серологічних реакцій застосовують 3 головних критеорія:
- наявність і інтенсивність реакції (у плюсах і ін.),
- діагностичний титр, заздалегідь відпрацьований для всіх захворювань,
- наростання титру АТ протягом хвороби в 4 і більш рази.
Виявлення в сироватці крові хворого антитіл до збудника інфекції чи відповідного антигену дозволяє встановити причину захворювання.
Серологічні дослідження містять у собі різні серологічні реакції:
1. Реакція аглютинації.
2. Реакція преципітації.
3. Реакція нейтралізації.
4. Реакція за участю комплементу.
5. Реакція з використанням мічених чи антитіл антигенів.
Серологічні дослідження застосовують також для визначення антигенів груп крові, тканинних антигенів і рівня гуморальної ланки імунітету.
Реакції аглютинації - це прості реакції склеювання корпускулярних антигенів за допомогою антитіл.
Розрізняють:
- прямі реакції аглютинації, що використовують для виявлення антитіл у сироватці крові хворого. Додавання суспензії убитих мікробів до сироватки хворого викликає утворення пластівчастого осаду (позитивна реакція склеювання мікробів антитілами). Використовується для визначення черевного тифу, паратифу й ін.
- реакція пасивної, чи непрямий гемагглютинації заснована на використанні еритроцитів з адсорбованими на їхнє поверхні антигенами, взаємодія яких з відповідними антитілами сироватки крові хворих приводить до утворення фестончатого осаду. Використовується для визначення вагітності, виявлення підвищеної чутливості хворих до лікарських препаратів і гормонів;
- реакція гальмування гемагглютинації заснована на здатності антитіл імунної сироватки нейтралізувати віруси, що у результаті утрачають властивість склеювати еритроцити. Використовується для діагностики вірусних хвороб;
- реакція коагглютинації - різновид реакції аглютинації, у якій антигени збудника визначають за допомогою стафілококів, попередньо оброблених імунною діагностичною сироваткою.
Реакції преципітації - реакції, у яких відбувається осадження комплексу антиген-антитіло. Антиген у даному випадку повинний бути розчинним. Осад комплексу антиген-антитіло називається преципітатом. Реакцію ставлять шляхом нашарування розчину антигену на імунну сироватку. При оптимальному співвідношенні антиген-антитіло на границі цих розчинів утвориться непрозоре кільце преципітату. Діаметр кільця преципітації пропорційний концентрації антигену. Найбільше поширення одержала реакція преципітації в напіврідкому гелі агару (подвійна иммуно-иммунодиффузия, іммуноелектрофорез і ін.). Реакцію використовують для визначення змісту в крові імуноглобулінів різних класів, компонентів системи комплементу.
Реакція нейтралізації заснована на здатності антитіл імунної сироватки нейтралізувати дію мікроорганізмів, яких ушкоджує, чи їхніх токсинів на чуттєві клітки чи тканини. При відсутності ефекту суміші, яка ушкоджує, антитіл і мікробів чи їхніх токсинів на культуру кліток говорять про специфічність взаємодії комплексу антиген-антитіло.
Реакції за участю комплементу
Реакції за участю комплементу засновані на активації комплементу в результаті приєднання його до комплексу антиген-антитіл. Якщо комплекс антиген-антитіло не утвориться, то комплемент приєднується до комплексу еритроцит-антиеритроцитарне антитіло, викликаючи тим самим гемоліз (руйнування) еритроцитів (реакція радіального гемолізу). Застосовується для діагностики інфекційних хвороб, зокрема, сифілісу.
Реакція з використанням мічених антитіл чи антигенів
Реакція заснована на тому, що антигени тканин чи мікроби, оброблені імунними сироватками, міченими флюорохромами, здатні світитися в ультрафіолетових променях люмінісцентного мікроскопа (реакція іммунофлюоресценції).
У іммуноферментному аналізі замість флюорохромів імунну сироватку можна мітити ферментом (пероксидазою хрому чи лужною фосфатазою). Реакцію оцінюють по забарвленню розчину в жовто-коричневий (пероксидаза) чи жовто-зелений (фосфотаза) колір.
Радіоіммунологічний метод - кількісне визначення антитіл чи антигенів, мічених радіонуклідами, із застосуванням аналогічних антигенів чи антитіл.
Методи застосовують для виявлення антигенів мікробів, визначення гормонів, ферментів, лікарських речовин і імуноглобулінів.
Серологічні методи (РЗК, РІФ, РНГА, реакція з барвником Сейбіна-Фельдмана) достовірно не підтверджують ступінь активності процесу захворювання токсоплазмозу, не дозволяють вирізнити гострий і хронічний процес й оцінити тривалість інфікування, а також диференціювати просто позитивні реакції від хвороби, і нерідко дають несправжньопозитивні результати.
Виявлення у сироватці крові хворого антитіл, що реагують з певним антигеном, вказує лише на те, що цей хворий мав контакт зантигеном або спорідненою до нього субстанцією. У зв'язку з цим клінічна інтерпретація серологічних тестів, за рідкісними винятками, залежить від результатів лікування - дослідження проб сироваток, отриманих у гострій фазі хвороби й у період видужання. Результати серологічних досліджень повинні інтерпретуватися у світлі додаткової інформації про хворого, включаючи такі фактори, як імунізація, інтеркурентні хвороби, наявність мінливого титру при постановці серійних реакцій.
Порівняння результатів при використанні сироваток показали, що на прешому місці по чутливості була реакція з плазмою (67,74%), на другому - мікро реакція з кров'ю (67,09%), на третьому - мікрореакція з ін активованою сироваткою (66,88%), на четвертому - мікро реакція з активною сироваткою (65,36%), на п'ятому - РСК (64,93%), на шостому - реакція Кана (58,22%) і на сьомому - реакція Закса - Витебского (57,35%).
Ці роботи переконали в тому, що мікро реакція з плазмою може бути рекомендована при необхідності екстреного обстеження на сифіліс, а також при масових обстеженнях у віддалених районах, де немає централізованих серологічних лабораторій. Мікро реакція з ін активованою сироваткою можна використовувати при масових обстеженнях в централізованих серологічних лабораторіях замість РСК як відбіркову реакцію.
Таким чином було встановлено, що профілактичне обстеження населення можуть проводитися за допомогою експрес-метода або КСР. Всі організаційні міроприємствах по застосуванні даних реакцій проводиться в залежності від умов і можливостей. Слід враховувати, що широке застосування в практику експрес-метода розраховано не на заміну КСР, а на збільшення контингентів, профілактичних обстеженуваних на сифіліс.
РСК з тріпонемним актигеном більш чутлива, ніж мікро реакція, особливо при пізніх формах сифілісу.
За допомогою мікро реакції обстежують осіб, які підлягають періодичним медичним оглядам на венеричні захворювання, хворих соматичними захворюваннями, а також осіб умовно осуджених, осіб ще стоять на обліку у воєнкоматах.
При ізольованому застосуванні міркореакція є не діагностичним, а відбірковим тестом, в зв'язку з чим на основі його позитивності діагноз сифілісу не встановлюють, а направляють на обстеження до дерматовенеролога, який повинне здійснити клінічне обстеження і організувати обстеження їх крові в КСР, РІТ, РІФ.
Література
1. Бетина В. Путешествие в страну микробов. - М., 1986.
2. Гудзь С.П. та ін. Основи мікробіології. - К., 1991.
3. Мікробіологія з основами вірусології. - К., 2001.
4. Мишустин Е.Н. Микробиология. - М., 1987.
Loading...

 
 

Цікаве