WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Принципи виготовлення вакцин - Реферат

Принципи виготовлення вакцин - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Принципи виготовлення вакцин
ПЛАН
1. Поняття вакцин, їх відкриття і значення у медицині
2. Принципи виготовлення вакцини
3. Складові сучасних вакцин
Література
1. Поняття вакцин, їх відкриття і значення у медицині
Вакцини (Vaccines) - препарати, призначені для створення активного імунітету в організмі щеплених людей чи тварин. Основним діючим початком кожної вакцини є іммуноген, тобто корпускулярна чи розчинена субстанція, що несе на собі хімічні структури, аналогічні компонентам збудника захворювання, відповідальним за вироблення імунітету.
Але будь-яке наукове відкриття рано чи пізно одержує визнання. Так було і з віспощепленням. Щеплення коров'ячої віспи людям робилися все частіше і давали все більший ефект, хоча случалися часом невдачі, тому що лікарі іноді користалися дженнеровским способом недостатньо вміло і не дотримували всіх необхідних умов.
Ще при житті Дженнер знав, що його спосіб боротьби з віспою виявився великим благодіянням для людства й одержав широке визнання в усьому світі. Багато наукових суспільств обрали Дженнера своїм почесним членом. На честь його були вибиті медалі, а в ряді міст споруджені пам'ятники.
У 1803 р. у Лондоні був заснований інститут віспощеплення, першим і довічним керівником якого став Дженнер.
Але Дженнеру так і не довелося довідатися, у чому полягає науковий зміст запропонованого ним способу. Тільки майже через 60 років французький мікробіолог Луї Пастер науково обґрунтував його відкриття. У 1881 р. на Міжнародному з'їзді лікарів у Лондоні Пастер зробив свою історичну доповідь про наукові основи методу щеплень проти заразних хвороб. Він повідомив, що знайшов і розробив спосіб боротьби з заразними хворобами шляхом щеплень ослаблених збудників. Такі щеплення Пастер назвав вакцинацією, а щеплений матеріал - вакцинами (по-латинському "корова" - "вакка").
"Я додав слову вакцинація більш широке значення, - сказав Пастер, - у надії, що наука освятить його як вираження вдячності до заслуг і невимірної користі, принесеної одним з найбільших людей Англії - Дженнером".
Перша вакцинація на Європейському континенті була зроблена віденським лікарем де-карро власному сину. Потім маса прихильників Дженнера з'явилася в Німеччині, Італії і Росії.
Віспощеплення в Росії почалося з того, що Катерині II і її сину Павлові англійський лікар Т. Димедаль провів варіоляцію 12 жовтня 1768 року. Хлопчик Сашко Марков, семи років, у якого був узятий віспяний детрит, одержав дворянство і прізвище Віспяний. За це діяння лейб-медик Димедаль одержав титул барона і великі гроші.
Великим подвигом, рівним перемозі над турками, називав Семен Герасимович Забєлін, один з перших вихованців Московського медичного факультету й один з перших, хто по закінченні його був відряджений учитися за кордон, рішення покійної імператриці Катерини II прищепити віспу собі і спадкоємцю.
У 1801 році в Московському виховному будинку відомий професор Московського університету Е.О. Мухін зробив перше щеплення вакциною, отриманої особисто від Дженнера, хлопчику Антонові Петрову, якому після цього було змінене прізвище на Вакцинова.
Згодом, вивчаючи чуму, лікарі-дослідники змогли прийти до думок, аналогічним тим, що висловив Дженнер. І в цьому випадку спостерігалися гнійні нариви. Не було сумнівів у тім, що в них міститься чумної отрута. Виникало питання: не можна чи домогтися захисту від чуми так само, як і від віспи, за допомогою щеплення? Звичайно, ця пропозиція була сугубо теоретичним, і ніхто не міг сказати заздалегідь, чим закінчиться на практиці подібний досвід. Поширення багатьох інфекційних хвороб було зупинено, а деякі викоренені завдяки відкриттю Дженнера.
2. Принципи виготовлення вакцини
У залежності від природи іммуногена принципи виготовлення вакцини відрізняються:
1. цільномікробні чи цільновірійонні бакцини виробляють з мікроорганізмів, відповідно бактерій чи вірусів, що зберігають у процесі виготовлення свою цілісність;
2. хімічні вакцини з продуктів життєдіяльності мікроорганізму (класичний приклад - анатоксини) чи його інтегральних компонентів, т.зв. субмікробні чи субвірійонні вакцини;
3. генно-інженерні вакцини, які містять продукти експресії окремих генів мікроорганізму, напрацьовані в спеціальних клітинних системах;
4. химерні, чи векторні вакцини, у яких ген, що контролює синтез протективного білка, вбудований у нешкідливий мікроорганізм у розрахунку на те, що синтез цього білка буде відбуватися в організмі щепленого і, нарешті,
5. синтетичні вакцини, де в якості іммуногена використовується хімічний аналог протективного білка, отриманого методом прямого хімічного синтезу.
У свою чергу серед цельномікробні (цельновірійонні) вакцин можуть виготовляти з убитих чи живих мікроскладових. У перших можливість прояву патогенних властивостей мікроорганізму надійно усувається за рахунок хімічної, термальної чи іншої обробки мікробної (вірусної) суспензії, іншими словами, умертвіння збудника хвороби при збереженні його іммунізуючої активності; у других - за рахунок глибоких і стабільних змін у геномі мікроорганізму, що виключають імовірність повернення до вірулентного фенотипу, тобто реверсії.
Ефективність живих вакцин визначається в кінцевому рахунку здатністю аттенуірованого мікроорганізму розмножуватися в організмі щепленого, відтворюючи іммунологічно активні компоненти безпосередньо в його тканинах.
При використанні убитих вакцин іммунизуючий ефект залежить від кількості іммуногену, який вводиться в складі препарату, тому з метою створення більш повноцінних імуногенних стимулів приходиться прибігати до концентрації й очищення мікробних кліток чи вірусних часток.
Іммунізуючу здатність иіактивованих і всіх інших нереплікованих вакцин вдається підвищити шляхом сорбції іммуногену на крупномолекулярних хімічно інертних полімерах, додавання адъювантів, тобто речовин, що стимулюють імунні реакції організму, а також висновку іммуногену в дрібні капсули, які повільно розсмоктуються, сприяючи депонуванню вакцини в місці введення і пролонгуванню, тим самим, дії імуногенних стимулів.
3. Складові сучасних вакцин
Як відомо, основу кожної вакцини складають протективні антигени, що представляють собою лише невелику частину бактеріальної чи клітки вірусу й
Loading...

 
 

Цікаве