WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Значення хімії для розвитку фармації та медицини - Реферат

Значення хімії для розвитку фармації та медицини - Реферат

речовини, які набувають властивостей метаболіту або його антагоністів. Використовуючи їх, лікар може прискорити протікання корисної реакції і загальмувати небажану дію.
Поряд з направленим синтезом широко використовують емпіричний підхід (фармакологічному вивченню піддають нові хімічні сполуки оригінальної структури). При їх дослідженні важливо користуватися простими і дешевими методами якісної і кількісної оцінки активності, що дозволяє у короткий час перевірити велику кількість нових речовин і вибрати найбільш цікаві для поглибленого вивчення. Ряд препаратів було введено у клінічну практику в результаті випадкових знахідок. Так, зниження рівня цукру укрові, виявлене при призначенні сульфаніламідів, призвело до синтезу їх похідних із явними гіпоглікемічними властивостями.
Різновидністю емпіричного пошуку є "скринінг". При цьому будь-яка хімічна сполука, яка може бути призначена і для немедичних потреб, визначають на біологічну активність з використанням різноманітних методик. Скринінг надто трудомісткий і малоефективний шлях емпіричного пошуку лікарських речовин.
Синтезований на основі того чи іншого підходу препарат, отриманий із рослинної або тваринної сировини, потрапляє в руки фармаколога, який оцінює його дію на різні функції організму, на роботу різних органів і систем. Поступово виявляється головний чинник, який може представляти практичний інтерес. Вивчення механізму його впливу шляхом послідовної експериментальної перевірки логічних побудов є завданням фармаколога. Паралельно досліджуються небажані і токсичні явища, які виникають в організмі тварин при введенні препарату. Коли цінність нового засобу стає ймовірною, його лікувальну дію досліджують на експериментальних моделях того захворювання, при якому планується використання препарату. Робота у лабораторії завершується складанням тимчасової інструкції для клінічних досліджень препарату. Всі матеріали направляються у Державний фармакологічний комітет (центр) Міністерства охорони здоров'я України. Тільки йому надано право дозволу на проведення досліджень нових ліків у клініці.
З отриманням такого дозволу починається другий етап роботи над новим препаратом - оцінка його ефективності у клініці в порівнянні з уже відомими засобами аналогічної дії, якщо вони є. Цими питаннями займається клінічна фармакологія. Для об'єктивної оцінки нового препарату важливо виключити вплив на результати лікування психічного фактору. Справа в тому, що при багатьох захворюваннях (неврастенія, деякі форми стенокардії, післяопераційні болі та інші) стан психіки позначається на відчуттях хворого і протіканні патологічного процесу. Для виключення психічного фактору контрольній групі хворих призначають індиферентну лікарську форму - плацебо. Тобто призначають хворому індиферентну лікарську форму, лікар каже хворому, що дані ліки, йому допоможуть. Позитивні результати в такому випадку спостерігаються у 25 - 30%. В цілому, чим менша роль органічних порушень у генезі того чи іншого симптому, тим ефективнішим є плацебо. Лікувальна дія досліджуваного препарату вважається достатньою, якщо вона суттєво переважає по ефективності плацебо. Плацебо дають паралельній (контрольній) групі хворих з тим же захворюванням і такого ж складу. Інколи випробування препарату призначають почергово з прийомом плацебо, яке дають у тій же лікарській формі, що і досліджуваний препарат. Зрозуміло, що хворий не повинен знати, що йому дають ("сліпий метод"). Інколи це тримають у таєниці й від лікаря, якому відомо тільки зашифрований номер препарату і плацебо. Після проведеного дослідження називають препарат ("подвійний сліпий метод"). Далеко не кожна речовина, яка підлягає фармакологічному дослідженню, є цінною і доходить до стадії клінічного випробування. Нерідко стається так, що препарат добре зарекомендований в лабораторії фармаколога, виявляється мало ефективним або токсичним для людини. За даними фармацевтичного журналу 1995 року у світі було синтезовано і піддано фармакологічному вивченню 115 555 нових сполук. Із них 1900 (1,7 %) сполук виявили корисні властивості у тварин і були доведені до стадії клінічного випробування. В результаті у практику медицини увійшли лише 44 (0,023%) препарати. Такий низький "коефіцієнт корисної дії" фармакологів відтворює неповноту уявлень про хімічні основи життя і патології.
Після отримання клінічних результатів, звіт направляється у Державний фармакологічний комітет (фармакологічний центр) МОЗ України, який аналізує і робить відповідні висновки про затвердження або відміну дозволу до промислового виробництва препарату і широкого клінічного застосування.
За допомогою лікарських речовин можна цілеспрямовано змінювати біохімічні та фізіологічні процеси, посилювати чи послаблювати функції органів і систем, активізувати захисні механізми та опірність організму до шкідливої дії патогенних чинників і завдяки цьому попереджувати або лікувати патологічні процеси.
Застосування лікарських речовин з відомим механізмом дії дає змогу пізнавати таємниці життєдіяльності живого організму, причини та шляхи розвитку патологічних процесів, основні ланки патогенезу захворювання та механізми одужання.
У медицині широко застосовують снодійливі засоби, які пригнічуючи впливають на передачу порушення в головному мозку. По механізму впливу на центральну нервову систему їх відносять до наркотичних речовин. Невеликі дози снодійливих засобів діють заспокійливо, середні - викликають сон, великі - наркотичну дію.
Важливе значення належить антисептикам та вітамінав, створення яких у хімпрепаратах стало можливим тільки завдяки розвитку науки хімії.
Також слід згадати про те, що хімія допомагає не тільки терапевтам, але і хірургам. Ним вона дає усе більше нових допоміжних засобів, що наприклад зменшують трудомісткість операцій: клеї для склеювання ран, різні штучні органи з пластмас тощо.
Використана література
1. Глинка Н.Л. Загальна хімія: Навч. посібник для вузів. - Л.: Хімія, 1993.
2. Кузнєцов В.І. Загальна хімія: Тенденції розвитку. - М.: Вища школа, 1999.
3. Розен Б.Я. Хімія - союзник медицини / Розен Б.Я. і Шарипова Ф.С. - Видавництво Науки Казахської РСР, 1984.
4. Макаров К. А. Хімія і здоров'я: Кн. для позакласного читання. - М.: Освіта, 1995.
5. Хімія і життя (журнал): №4, 1992.
Loading...

 
 

Цікаве