WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Онковіруси - Реферат

Онковіруси - Реферат

інформацію, яка перетворює її на ракову. Проте їх роль у розвитку пухлин залишається спірною.
Ракові пухлини можуть виникати і під впливом опромінення. При загальному опроміненні організму найчастіше зустрічаються лейкози - різні форми пухлин кровоносної системи. Рідше з'являються пухлини кісток, як наслідок нагромадження у них радіоактивного стронцію, та рак щитоподібної залози - результат скупчення в цій залозі радіоактивного йоду. Подібний ефект дає ультрафіолетове випромінювання, якщо вплив достатньо тривалий. Добре відомо, що перебування на інтенсивному сонячному світлі протягом багатьох років може привести до захворювання на злоякісну меланому.
Ще одна важлива причина раку - генетична. Так, у мишей шляхом добору отримані види із 100%-ним виникненням у них певних видів пухлин. Людям, чиї родичі страждаливід раку, потрібно бути особливо обережними при виборі професії, харчування, способу життя та регулярно обстежуватись у спеціалістів.
Для того, щоб вплив канцерогенів став відчутним, його інтенсивність та тривалість повинні в сотні разів перевищувати допустимі норми. Ризик захворіти на рак від зовнішніх причин для переважної більшості людей залишається меншим, ніж ризик загинути в автомобільній катастрофі.
Все ж більшість пухлин відносяться до спонтанних. Вони виникають без очевидного зв'язку з якимись діючими зовнішніми чи внутрішніми факторами, і попередити їх, на жаль, майже неможливо. Механізми переродження нормальної клітини на злоякісну ще не з'ясовані.
Численні роботи, проведені в 1970-1980-х рр. показали, що в багатьох видів тварин є гени, схожі, але не співпадаючі з генами ретровірусів. Ці гени тварин і людини іноді називають ендогенними ретровірусами (HERV), чи провірусами.
Звичайно HERV не активні і менш онкогенні для вигляду-хазяїна, ніж екзогенні. Можливо, що викликають рак гени ряду ретровірусів колись, на ранніх етапах біологічної еволюції, закріпилися в ДНК предків виду-хазяїна. При реплікації всієї ДНК клітки онкогени передавалися з покоління в покоління. По оцінках учених HERV з'явилися в геномі предків людини приблизно 50 млн років тому.
Інтеграція екзогенного ретровіруса в геном хазяїна не сайт-специфична (випадкове), тому закріплення його в геноме підкоряється досить твердим правилам. Оскільки провірус не зникає з генома, є присутнім у всіх клітках свого носія і поширюється по популяції, та його присутність повинна бути нешкідливим для організму і, можливо, дає якісь переваги своєму хазяїну.
Маються дані про участь HERV у регуляції експресії генів, в ембріональному розвитку, у запобіганні зараження родинними екзогенними ретровірусами, у іммуносупрессії і розвитку деяких аутоіммунних захворювань.
Необхідно згадати також, що існує теорія походження ретровірусів із клітинних генів. Головну роль у цьому процесі приділяється зворотній транскриптазі, включенню створених нею ДНК у ДНК клітки і процес рекомбінації.
Опухолеродні віруси, як правило, видоспецифічні, тобто вражають тварин тільки визначеного виду. Але з кожного правила є вийнятки. Наприклад, вірусом курячої саркоми можна заразити пацюків, кроликів, хом'ячків, мавп, ящірок і навіть змій.
Група вчених під керівництвом Б.А. Лапіна установила, що вірус лейкозу людини може викликати подібне захворювання в двох видів мавп. Це привело до створення експериментальної моделі для вивчення всіх стадій розвитку захворювання, починаючи з найперших етапів.
Дослідники показали, що при зараженні клітки ретровірусом синтез його ДНК відбувається в два етапи: спочатку по нитці вірусної РНК синтезується комплементарна їй нитка ДНК, потім на останній добудовується комплементарна їй друга нитка ДНК і одночасно відбувається, деградація нитки РНК вірусу.
Онковіруси можуть брати участь у розвитку імунологічних захворювань. Так, при вивченні червоної вовчанки методом молекулярної гібридизації було показано, що в ДНК кліток уражених хворобою тканин маються послідовності, комплементарні РНК вірусу кору і зворотна транскриптаза. Це вказувало на експресію онковірусу в клітках хворих вовчанкою.
На підставі отриманих даних було висловлене припущення, що на початкових стадіях захворювання відбувається взаємодія коревого вірусу з латентним онковірусом. У результаті зворотна транскриптаза онковіруса транскрибує кореву РНК у ДНК, що потім вбудовується в геном клітки. Експресія цих додаткових генів виявляється в синтезі специфічних вірусних білків, частина з яких вбудовується в мембрани кліток і змінює їхньої властивості. Ці клітки стають чужорідними для організму і піддаються атаці власної імунної системи.
Онковіруси можуть активуватися при трансплантації (пересадженню) тканин. Розглянемо наступний приклад. При схрещуванні двох чистих ліній мишей народжується потомство, толерантне до пересадження тканин кожного з батьків: усі види тканин, включаючи і лімфоідну, що містить іммуноактивні клітки, приживаються. Однак якщо перед пересадженням лимфоидной тканини в реципієнта придушити імунну систему, те після трансплантації в мишей різко підсилюється експресія онковірусів. З часом у тварин розвиваються злоякісні лімфоми.
Можливо, онковіруси - нормальні компоненти організму, які приймають участь у процесах клітинного циклу, диференціації і проліферації. Тоді старіння, дія фізичних і хімічних канцерогенів може викликати розвиток раку. Однак присутність канцерогенів нехарактерно для природного середовища мешкання, а захворювання особин, що вийшли з репродуктивного періоду, не може відбитися на долі популяції. У той же час, інтегрований у геном клітки онковірус зі слабкими онкогенними властивостями може захистити клітку від родинного високоактивного вірусу. За смертністю онкологічні захворювання займають друге місце після серцево-судинних, за страхом, який вони вселяють людям, - перше. У європейських країнах з різних причин щорічно помирає приблизно 1% населення. На рак, хвороби серця та інсульти припадає біля 75% випадків смерті. Піввіку тому від онкозахворювань помирав кожен десятий. Зараз це співвідношення наближається до 1:5. У певний період життя рак розвивається в кожної третьої людини.
Loading...

 
 

Цікаве