WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Збудник сифілісу - Реферат

Збудник сифілісу - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Збудник сифілісу
ПЛАН
1. Збудники сифілісу
2. Діагностика та патогенез
3. Лікування сифілісу
Література
1.Збудники сифілісу
Сифіліс спричинюється блідою спірохетою, або трепонемою (treponema pallidum). Спірохета була відкрита в 1905 p. Ф. Шаудіним і Е. Гофманом. Вважається, що сифіліс був ендемічною хворобою Західної півкулі і в середні віки був завезений у Європу матросами Колумба. Назва "сифіліс" походить від імені героя поеми Фракастро "Сифілус, або ж французька хвороба" чабана Сифілуса. Бліда трепонема - шпороподібно звита тонка рухома спірохета завдовжки 5-15 мкм; факультативний анаероб, що забарвлюється за Романовським-Гімзою в блідо-рожевий колір, добре культивується у тканинах. Зараження нею відбувається, головним чином, статевим шляхом від хворого до здорового як гетеро-, так і гомосексуальне, хоча можливе й пряме зараження та внаслідок потрапляння трепонем у рану на шкірі. Зараження відбувається й непрямим шляхом, через побутові речі, інфіковані трепонемами (ложки, чашки, зубні щітки, мунд-штуки, рушники тощо).
У організм трепонеми проникають переважно через ушкодження на слизовій оболонці чи шкірі. Проте вони здатні проникати навіть через не-ушкоджену слизову оболонку. В організмі людини трепонеми поширюються дуже швидко - уже через 2 доби після зараження їх можна виявити в лімфатичних регіонарних вузлах. Інкубаційний період звичайно становить З тиж від моменту зараження до розвитку хвороби.
2. Діагностика та патогенез
Лабораторна діагностика здійснюється мікроскопічним шляхом. У темному полі виявляють характерної форми рухливі спірохети. Є також серологічний метод - реакція зв'язування комплементу за Вассерманом. Для цього досліджують сироватку крові хворого чи спинномозкову рідину (у разі прогресивного паралічу). Як антиген Вассерман брав екстракт печінки хворого на сифіліс, зараз джерелом антигену є волове серце. Спірохети дуже легко виявити на ранніх стадіях сифілісу і дуже важко-у пізніх.
Сифіліс має стадійний перебіг. Розрізняють первинний, вторинний та третинний періоди хвороби. Первинний сифіліс виявляється розвитком на 5-ту - 8-му добу після пенетрації спірохет у слизову оболонку чи шкіру так званого твердого шанкру. Це запальна реакція слизової оболонки чи шкіри на інокуляцію спірохет, яка ха-рактеризується ексудацією, інфільтрацією лімфоцитами та макрофагами, проліферацією елементів сполучної тканини та дегенерацією і некрозом епітеліальних клітин. Клініко-морфо-логічним виявом цієї реакції є невелика щільна тверда безболісна виразка на слизовій оболонці переважно статевих органів - статевому члені чи статевих губах (у разі статевого зараження) або, рідше, на слизовій оболонці чи шкірі в інших місцях (слизова оболонка прямої кишки, губ чи язика, шкіра промежини тощо) при статевому та побутовому зараженні.
Виразка (шанкр) має кулясту форму, яскраво-рожевий колір, чіткі в формі валика краї, трохи виступає над поверхнею слизової оболонки чи шкіри. Розвиток твердого шанкра завжди супроводжується регіонарним лімфаденітом, зокрема пахвинним у разі статевого інфікування. Лімфатичні регіонарні вузли безболісні, невеликі, рухомі, тверді, не зрощені зі шкірою.
Твердий шанкр, чи сифіліс первинного періоду, звичайно спонтанно зникає через 2 тиж після появи, не залишаючи шраму. Через місяць чи пізніше минає й лімфаденіт. Через 5-8 тиж настає другий період захворювання, вторинний сифіліс, що є проявом генералізованого ураження організму. Він характеризується загальними явищами (кволістю, ознобом, головним болем, загальною лімфаденопатією, болем у тілі, збільшенням мигдаликів, а також місце-вими сифілідами - макульозно-папу-льозною, рідше пустульозною, висипкою на шкірі, слизових оболонках рота, піхви, рідко - кон'юнкти-ви. Навколо статевих органів та анального каналу внаслідок подразнення шкіри виділеннями розвиваються пласкі кондиломи, а пізніше - інду-ративний кератоз.
Папули на руках та підошвах спонтанно зникають. У нелікованих хворих вони можуть бути протягом 3 років. Вторинний сифіліс дуже заразний. У крові, виділеннях у цей період міститься велика кількість трепонем.
Третинний період, чи третинний сифіліс, частіше розвивається за вторинним, рідше через кілька років (іноді через десятки років) після нього. Він спостерігається у нелікованих чи недостатньо лікованих хворих.
Морфологічним субстратом його є утворення так званої гуми, переважно поодинокої, рідше - численних, у різних органах та тканинах. Гума є проліферативно-некротичною формою обмеженого запалення, нестійкою гранульомою, зумовленою первинною спірохетемією. Утворюється переважно у внутрішніх органах, зокрема в серці та великих артеріях, ЦНС, печінці, рідше - в легенях, яєчку та нирках. Рідше гуми розвиваються в м'язах, кістках, суглобах, на шкірі та слизовій оболонці. Вони можуть утворюватись у будь-яких ділянках тулуба. Мікроскопічне структура гуми включає периваскулярну про-ліферацію строми органів, лімфоци-тарну та плазмоцитарну інфільтрацію, фібробласти, атрофію спеціалізованої тканини, облітерацію судин, насамперед артерій. Останнє зумовлює де-генеративно-некротичний процес у гумі та її розпад з утворенням великих дефектів у органах чи виразок у поверхневих тканинах.
Епітеліоідні клітини та клітини Лангганса в гумі бувають рідко, практично їх немає, що відрізняє гуму від туберкульозних гранульом. Макроскопічне гума має гумову (гутаперчеву) щільність, сіро-жовтуватий колір, не просвічується.
Сифілітичні гуми рідко розсмоктуються без розпаду та утворення виразок. На місці їх залишаються грубі, втягнуті деформівні шрами.
Некроз та розпад гум,
Loading...

 
 

Цікаве