WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Герпес вірус (herpetes) - Реферат

Герпес вірус (herpetes) - Реферат


Реферат на тему:
Герпес вірус (herpetes)
ПЛАН
1. Епідеміологія
2. Клініка
3. Діагностика
4. Диференціальний діагноз
5. Лікування
6. Профілактика та заходи в осередку
Вступ
Герпеси - вірусні хвороби з групи інфекцій дихальних шляхів, які характеризуються висипкою на шкірі, слизових оболонках згрупованих дрібних пухирців на гіперемійованій та інфільтрованій поверхні, що супроводжується свербінням, печією, болем.
Розрізняють як самостійні нозологічні форми звичайний герпес і оперізуючий герпес. Збудники їх належать до герпвірусів, що містять ДНК. Відомо два типи вірусів, які спричиняють звичайний герпес: ВЗГ-1, виділений з уражених ділянок шкіри та слизових оболонок, й ВЗГ-2- з геніталій. Збудником оперізуючого герпесу є вірус вітрянки - зостер.
Епідеміологія
Джерело інфекції при звичайному герпесі - хвора людина і вірусоносій. Збудник передається зі слиною і статевим шляхом, а також під час медичних маніпуляцій. Первинне інфікування може статися внутрішньоутробно, при родах і в перші місяці життя, після чого залишається довічне вірусоносійство. Під впливом провокуючих чинників можуть виникати рецидиви хвороби.
Джерелом зараження при оперізуючому герпесі можуть бути хворі на цю інфекцію та вітрянку, що відзначається значно більшою контагіозністю. Шлях передачі - повітряно-крапельний і контактно-побутовий. Оперізуючий герпес виникає як вторинна інфекція, переважно у дорослих людей, які мають частковий імунітет внаслідок попереднього контакту з вірусом, що стався ще в дитинстві. Діти хворіють дуже рідко.
Найбільша кількість захворювань на обидва герпеси виникає у холодну пору року. Імунітет, очевидно, інфекційний.
Клініка
Звичайний герпес. Інкубаційний період триває від 2 до 12 днів. Клінічні прояви хвороби при первинному інфікуванні відзначаються лише у 10-15 % осіб. За перебігом розрізняють локалізовані, поширені та генералізовані форми. Найчастіше зустрічається локалізований герпес шкіри, рідше- слизової оболонки ротової порожнини, офтальмогерпес, генітальний герпес, герпетичний енцефаліт, енцефаломенінгіт, вісцеральні форми, генералізований герпес.
При герпесі шкіри виникають згруповані везикульозні висипання на інфільтрованій шкірі навколо рота, носа, слизових оболонках губ, рідше - на щоках, повіках і вушних раковинах, в інших місцях. Появі висипки передують свербіння, печія або біль у відповідній ділянці тіла. Пухирці мають прозорий вміст, який пізніше мутніє. Через 4 дні вони розкриваються, оголюючи дрібні ерозії. Останні вкриваються жовтими кірочками, які протягом тижня відпадають. Ерозії епітелізуються, не залишаючи помітних змін на шкірі. У маленьких дітей герпес шкіри може перебігати у вигляді тяжкої екземи з високою летальністю.
При ураженні герпесом слизової оболонки рота розвивається гострий або рецидивуючий афтозний стоматит, який супроводжується рясною слинотечею, поганим запахом з рота і гарячкою.
Офтальмогерпес проявляється інфільтрацією епітеліального шару і везикульозним кератитом з підвищенням температури тіла до 39-40 °С та іншими симптомами інтоксикації. Герпес геніталій у жінок характеризується виникненням великої кількості везикул на статевих губах, слизовій оболонці уретри, піхви, шийки матки, шкірі промежини. Ці місцеві зміни супроводжуються загальною інтоксикацією з помірною гарячковою реакцією, болем внизу живота, свербінням, розладом сечовипускання і виділеннями з піхви. Хвороба триває близько тижня і довше, часто спостерігаються рецидиви, зв'язані з менструацією. Герпетичні енцефаліт і менінгоенцефаліт починаються гостро з підвищення температури до 39- 40 °С, блювання, сильного головного болю, судом. З перших днів виникають менінгеальні симптоми, патологічні рефлекси, затьмарюється свідомість. Згодом приєднуються парези і паралічі. У лікворі знаходять лімфоцитарний плеоцитоз з підвищенням вмісту білка.
Генералізована форма герпесу частіше розвивається у новонароджених і грудних дітей. Клінічна картина нагадує сепсис. Основні прояви хвороби: гарячка до 40 °С і вище, тяжка загальна інтоксикація, герпетична висипка та геморагії на обличчі й тулубі, жовтяниця, гепатолієнальний синдром, пневмонія, менінгоенцефаліт. Захворювання ускладнюється інфекційно-токсичним шоком або гепатаргією і закінчується летально.
Оперізуючий герпес. Інкубаційний період продовжується 7-14 днів, а при персистуючій формі - багато років. За декілька днів до появи висипки хворі відзначають швидку втомлюваність, головний біль, свербіння, гіперестезію або парестезію на місці майбутніх вогнищ. Далі підвищується температура тіла та з'являється еритема. На ній виникає група папул, вони перетворюються в пухирці, що зливаються між собою. Висипання, як правило, однобічне.
Вміст пухирців може мутніти внаслідок попадання піогенної флори, і тоді вони перетворюються в пустули. Процес завершується утворенням кірочок, після відпадання яких залишаються рубчики. З появою висипки біль посилюється, іноді стає нестерпним і може утримуватися місяцями після зникнення висипки.
При важкому варіанті хвороби пухирці наповнюються геморагічним вмістом, а згодом розвивається глибокий некроз шкіри і утворюються рубці з пігментацією. Зустрічаються генералізовані форми хвороби, при яких елементи висипки з'являються на різних, раніше не ушкоджених ділянках шкіри. Геморагічна та генералізована форми частіше спостерігаються в осіб, які тривалий час отримували кортикостероїди, рентгенотерапію і мають імунодефіцитний стан.
Трапляється оперізуючий герпес без висипки, але з больовим синдромом.
За локалізацією патологічного процесу розрізняють спінальні та черепно-мозкові форми герпесу, серед спінальних - шийна, грудна й попереково-крижова. Найчастішою формою є грудний гангліоніт, при якому поряд із загальноінфекційними симптомами спостерігаються висипка і сильний біль по ходу міжреберних нервів; біль може імітувати ішемічну хворобу серця. При шийному гангліоніті герпетичні висипання відзначаються на голові. При нижньошийному і верхньогрудному гангліонітах спостерігається симптом Стейнброккера: пекучий біль у кисті, який поширюється на всю уражену кінцівку та супроводжується набряком і трофічними змінами. При поперековому гангліоніті висипка локалізується на шкірі поперекової ділянки, сідниць і нижньої кінцівки. У випадку черепно-мозкових гангліонітів патологічний процес може локалізуватись у вузлі трійчастого нерва (очна форма герпеса) або колінчатому вузлі (вушна форма).
Діагностика оперізуючого герпесу шкірної форми і звичайного герпесу при типових проявах не складна. Значні труднощі виникають при генералізованому герпесі, ураженні очей, центральної нервової системи тощо.
У таких випадках проводять лабораторні дослідження (вірусологічні, цитологічні та серологічні), які здійснюють в умовах стаціонару. З метою діагностики звичайного герпеса також використовують шкірну алергічну пробу з герпетичним антигеном.
Диференціальний діагноз
Призвичайному та оперізуючому герпесах з урахуванням їхньої клінічної форми необхідно виключити вітрянку, бешиху (див. відповідні розділи), сибірку, ентеровірусну герпангіну, екзему, ураження очей і центральної нервової системи іншої етіології.
Гангренозну форму оперізуючого герпесу відрізнити від сибірки дозволяють інтенсивний біль і відсутність дочірніх пухирців по краях струпа та обширного набряку.
Для ентеровірусної герпангіни характерне розміщення пухирців переважно на піднебінних дужках, рідше на м'якому піднебінні, язичку, мигдаликах. Кожен пухирчик оточений червоним вінчиком. При герпетичному стоматиті вони розташовані на слизовій оболонці у ділянці щік, кута рота, на яснах, язику, болючіші і зберігаються довше.
Лікування
Хворі на звичайний герпес шкіри лікуються переважно в домашніх умовах. При інших формах герпесів питання госпіталізації вирішується з врахуванням клінічного перебігу хвороби.
Висипку змазують фукорцином або діамантовим зеленим. Місцево також застосовують мазі оксолінову, теброфенову і реаферонову (1 000 000 МО реаферону, 2 мл дистильованої води, 10 г ланоліну). Вогнища на слизових оболонках змочують розчинами реаферону, лейкоцитарного інтерферону, новокаїну, пізніше змащують обліпиховою та шипшиновою олією. При офтальмогерпесові в кон'юнктиву закапують розчин реаферону, лейкоцитарного інтерферону, ідоксуридіну, лікування здійснює окуліст. При важкому перебігу хвороби і генералізованій формі застосовують реаферон внутрішньом'язово і віролекс усередину, одночасно дають великі дози дексаметазону (до 1,5 мг на 1 кг маси тіла на добу), імуноглобулін. Якщо приєдналась бактеріальна інфекція, показана антибіотикотерапія.
При простому герпесі для лікування і профілактики рецидивів застосовують донорський імуноглобулін, індуктори ендогенного інтерферону - левамізол, продигіозан. Суттєво збільшує міжрецидивні періоди герпетична полівакцина: 0,1-0,2 мл внутрішньошкірно 2 рази на тиждень, курс 5-10 ін'єкцій.
При вираженій інтоксикації проводять детоксикацій-ну терапію. Для зняття больового синдрому при оперізуючому герпесі використовують анальгетики і фізіотерапевтичні методи (ультразвук, УВЧ, УФО, ампліпульс). У комплексному лікуванні показані тіамін і ціанокобаламін, для усунення судинних розладів - компламін, трентал, курантил.
Диспансеризацію здійснюють при рецидивуючому герпесі, а також ускладнених формах. Хворим, які страждають на часто рецидивуючий герпес, наведений вище курс полівакцини повторюють через кожні 3- 6 міс протягом 3-5 років.
Профілактика та заходи в осередку
Хворих на оперізуючий герпес необхідно ізолювати від дітей, які не хворіли на вітрянку. З метою запобігання герпесів слід уникати переохолодження і перевтоми, загартовувати організм. Щоб запобігти герпесу у новонароджених, необхідно уникати статевих стосунків наприкінці вагітності, своєчасно лікувати чоловіків і жінок з генітальною інфекцією. Дезінфекцію в епідемічному осередку не проводять.
Використана література:
" Діагностика терапія і профілактика інфекційних хвороб в умовах поліклініки / За ред. М.А. Андрейчина. - 2-ге вид., переробл. і доповн. - Л.: вид-во "Медична газета України", 1996. - 352 с.
Loading...

 
 

Цікаве