WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Вірус поліомієліта ( poliomyelitis ) - Реферат

Вірус поліомієліта ( poliomyelitis ) - Реферат


Реферат на тему:
Вірус поліомієліта ( poliomyelitis )
ПЛАН
1. Епідеміологія
2. Клініка
3. Діагностика
4. Диференціальний діагноз
5. Лікування
6. Профілактика та заходи в осередку
Поліомієліт - гостра інфекційна хвороба, яка належить до групи кишкових інфекцій, викликається 3-а серологічними типами РНК-вірусів з підгрупи ентеровірусів (групи пікорнавірусів) і характеризується загально-інфекційним токсичним синдромом та ураженням сірої речовини спинного мозку з розвитком млявих паралічів.
Епідеміологія . Джерелом інфекції є хвора людина та вірусоносій. Особливу небезпеку складають особи з легкими і стертими формами хвороби. Вірус виділяється в зовнішнє середовище з носоглотковим слизом протягом 1-2 тиж, з випорожненнями - 1-1,5 міс. Найбільша заразливість хворого припадає на останні 3-5 днів інкубаційного періоду та перший тиждень хвороби. Механізм передачі фекально-оральний, але можливий і повітряно-крапельиий. Основними факторами передачі є харчові продукти і вода, рідше - повітря і побутові речі. Вхідними воротами інфекції є слизова оболонка носоглотки і кишечника.
Хворіють здебільшого діти до 10 років. Характерною є літньо-осіння сезонність. Спорадичні випадки захворювання спостерігаються протягом року. Імунітет стійкий, типоспецифічний.
Клініка . Інкубаційний період коливається від 3 до 30 днів. Залежно від того, в якій стадії наступає виздоровлення, розрізняють інапарантну, абортивну ("мала хвороба"), менінгеальну (непаралітичну) і паралітичну форми поліомієліту. В клінічній картині останньої виділяють продромальний, препаралітичний, паралітичний і відновний періоди.
Абортивна форма характеризується гострим початком з гіпертермією, катаральними явищами носоглотки, кашлем, нежитем. Спостерігаються шлунково-кишкові розлади: біль в животі, блювота, рідкий стілець або запори. Перебіг абортивної форми сприятливий, з швидким виздоровленням протягом тижня. Діагностувати цей варіант можна при наявності епідеміологічних даних.
Менінгеальна форма розвивається гостро. Після короткочасного продромального періоду з'являються менінгеальні симптоми Керніга, Брудзинського, ригідність м'язів потилиці, біль голови, повторна блювота, загальна гіперестезія, часто болі в ногах і в спині. Менінгорадикулярний варіант характеризується появою радикулярних симптомів Нері, Ласега, Мацкевича та інш. При люмбальній пункції спостерігається підвищення тиску спинномозкової рідини. Ліквор прозорий, світлий, з клітинно-білковою дисоціацією, лімфоцитарним або змішаним плеоцитозом, підвищенням вмісту цукру. Перебіг менінгеальної форми доброякісний. Видужання і повна санація ліквору наступають до кінця 2-4-го тижня від початку хвороби.
Паралітична форма поліомієліту є найважчою. Розвитку паралічів передують продромальний і препаралітичний (менінгеальний) періоди. Протягом перших 1 - 3-х днів спостерігається нездужання: підвищення температури тіла, біль голови, нежить, фарингіт, запор або пронос. Згодом, після 2-4-х днів апірексії, з'являється друга гарячкова хвиля з різким погіршанням загального стану. Температура тіла підвищується до 39-40 °С, з'являється біль голови, блювота, сонливість, адинамія, пітливість, біль в спині, кінцівках, тонічні та клонічні корчі, інколи потьмарення свідомості. Менінгеальні симптоми виражені незначно, гіперестезія, гіпергідроз, спостерігається болючість по ходу периферичних нервів.
Паралічі виникають раптово на 5-10-й день хвороби. Характер їх периферичний або млявий, із зниженням тонусу та атрофією м'язів, зниженням або відсутністю активних рухів, сухожильних рефлексів. Частіше пошкоджуються нижні кінцівки. Може наступити параліч м'язів тулуба і шиї. Інколи є паралічі по висхідному типу, вони можуть призвести до порушення ковтання, дихання. З кінця першого місяця розвивається атрофія м'язів, яка прогресує і супроводжується вегетативними розладами (пошкоджені кінцівки холодні та синюшні). Можливі розлади тазових органів. Чутливість не порушена.
Залежно від локалізації пошкодження (в передніх рогах спинного мозку, в рухових ядрах стовбура, в корі великих півкуль, підкоркових гангліях або мозочку) розрізняють спінальну, понтинну, бульбарну та енцефалітну форми. Найважчі ураження - параліч дихальних м'язів і діафрагми, що закінчується смертю.
Відновний період при паралітичній (спінальній) формі триває довго, розпочинаючись з легко уражених м'язів. Функція глибоко уражених м'язів повністю не відновлюється. Легкі парези зникають протягом півроку, важкі - до 1 -1,5 року. Парези і паралічі, що не виявляють тенденції до відновлення, розглядаються як залишкові явища, можливі контрактури, деформація кінцівок і тулуба.
Найчастіші ускладнення поліомієліту: пневмонія, ателектаз легень, міокардит, шлунково-кишкові розлади з виразками і кровотечею, непрохідністю кишечника.
Діагностика поліомієліту базується на даних епідеміологічного анамнезу і клінічного обстеження. Слід враховувати розвиток асиметричних млявих парезів і паралічів після гострого захворювання із гарячкою, менінго-радикулярний синдром з лімфоцитарним плеоцитозом, відсутність розладів чутливості. Діагноз підтверджується результатами вірусологічного і серологічного досліджень.
Матеріалом для вірусологічного дослідження є кров, спинномозкова рідина, фекалії, змиви з носоглотки, взяті на першому тижні хвороби. Вірус культивують на клітинах із нирок мавп або ембріона та амніона людини.
Серологічна діагностика ґрунтується на виявленні зростання титру антитіл в РН (рідше РГГА) не менше як в 4 рази - в парних сироватках, які взяті на початку хвороби і через 4-5 тиж. Слід враховувати, що імунізація проти поліомієліту також викликає збільшення титру віруснейтралізуючих антитіл. Картина крові мінлива. Можуть спостерігатись лейкоцитоз з лімфоцитозом, прискоренням ШОЕ або лише лейкопенія.
Диференціальний діагноз
Loading...

 
 

Цікаве