WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Епідемічний паротит ( parotitis epidemica ) - Реферат

Епідемічний паротит ( parotitis epidemica ) - Реферат


Реферат на тему:
Епідемічний паротит ( parotitis epidemica )
" Епідеміологія
" Клініка
" Діагностика
" Диференціальний діагноз
" Лікування
" Профілактика та заходи в осередку
Епідемічний паротит (свинка) - гостра вірусна хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, яка характеризується ураженням слинних залоз та інших залозистих органів, а нерідко й нервової системи. Збудник - вірус із сімейства параміксовірусів.
Епідеміологія . Джерело інфекції - хвора людина (в тому числі зі стертою та безсимптомною формами хвороби), яка є заразною з останніх 2 днів інкубації до 9-го дня від початку клінічних проявів. Механізм передачі повітряно-крапельний, хоча не можна повністю виключити й зараження через інфіковані речі. Переважно хворіють діти, частіше - хлопчики. Захворюваність характеризується весняною сезонністю і періодичністю виникнення через кожні 3-5 років. Діти першого року життя, як правило, не хворіють, тому що мають пасивний імунітет від матері. Повторні захворювання спостерігаються рідко.
Клініка . Інкубаційний період триває 11-23 доби. Зрідка спостерігаються продромальні явища у вигляді розбитості, нездужання, болю у м'язах, головного болю, мерзлякуватості, розладу сну, зниження апетиту. Типова клінічна картина характеризується підвищенням температури тіла (від субфебрильної до 40 °С; гарячка триває 4-7 днів), інтоксикацією та ураженням слинних залоз. Захворювання перебігає в легкій, середньоважкій і важкій формах. Частіше вражаються навколовушні, рідше - підщелепні та під'язичні залози. Уражена слинна залоза збільшена, заповнює ретромандибулярну ямку (при паротиті), підщелепну ділянку (при субмаксиліті) або пальпується у вигляді щільного малоболючого інфільтрату під язиком (при сублінгвіті), болюча при пальпації, тістуватої консистенції. Ураження залоз може бути одно- і двобічним. Відзначаються сухість у роті, біль у вусі, що посилюється при жуванні, розмові. Біль особливо виражений спереду та позаду мочки вуха (симптом Філатова) і в ділянці соскоподібного відростка. Певне діагностичне значення має симптом Мурсона -гіперемія та інфільтрація слизової оболонки довкола отвору стенонової протоки. Шкіра над ураженою залозою стає напруженою, лискучою, але колір її не змінений, припухлість може поширитись на шию. Обличчя за рахунок припухлості привушних залоз набуває типової грушоподібної форми. Хвороба досягає максимального прояву протягом 3 днів.
Крім слинних залоз в процес часто втягуються статеві залози, підшлункова залоза, мозкові оболонки.
У хлопчиків і чоловіків (приблизно в 1/4-1/2 хворих) на 5-8-й день хвороби може розвинутись орхіт: значно збільшується в розмірах яєчко (одне, рідше обидва), з'являється сильний біль у калитці, який іррадіює у пахвинну ділянку і посилюється при ходьбі. При пальпації яєчко щільне, дуже болюче, калитка набрякла, гіперемійована. Орхіт супроводжується вираженою інтоксикацією- гарячкою, ознобом, головним болем, блюванням. Симптоми орхіту зберігаються 1-2 тиж. Може приєднатись орхоепідидиміт і тоді поряд зі збільшеним яєчком пальпується щільний, болючий і збільшений його придаток. У процес часто втягується простата.
У молодих жінок та дівчат у період статевого дозрівання розвиваються оофорит, бартолініт (болючість яєчників, свербіння і гіперемія великих статевих губ, біль у попереку і пахвинній ділянці), мастит, порушення менструального циклу. У вагітних паротит може призвести до інфікування плода та викидня.
У 50 % хворих уражується підшлункова залоза. Панкреатит може бути єдиним клінічним проявом хвороби. Хворі скаржаться на біль у епігастрії, лівому підребер'ї та в ділянці пупка, нерідко біль оперізуючий. Спостерігаються відраза до їжі, сухість у роті, нудота, блювання, гарячка, часом з ознобом. Пульс прискорений, артеріальний тиск знижений, може настати колапс. Живіт здутий, позитивні симптоми Мейо - Робсона, Воскресенського, френікус-симптом зліва. Іноді напружені м'язи живота. В сечі і крові виявляють збільшення активності альфа-амілази. Порушується інкреторна діяльність підшлункової залози. Симптоми панкреатиту зберігаються 5-7 днів.
На фоні ураження слинних залоз або й раніше може виникнути серозний менінгіт, рідше - менінгоенцефаліт (вони складають до 80 % всіх серозних менінгітів у дітей). Паротитний менінгіт проявляється різким підвищенням температури тіла, сильним головним болем, повторним блюванням, іноді - корчами, втратою свідомості, ригідністю м'язів потилиці, позитивними симптомами Керніга, Брудзинського. В лікворі лімфоцитарний плеоцитоз. При менінгоенцефаліті відзначаються сонливість, адинамія, клоніко-тонічні корчі, втрата свідомості, вогнищеві зміни - парези черепних нервів, кінцівок, застійні соски зорових нервів, пірамідні ознаки. Клінічно симптоми серозного менінгіту зникають через 10-12 днів, але зміни ліквору можуть зберігатись декілька тижнів.
До рідкісних клінічних форм належать паротитний гепатит, міокардит, геморагічний цистит, кон'юнктивіт, дакріоцистит, склерит, увеїт, тиреоїдит, артрит, запалення слухового і лицевого нервів.
Захворювання у дорослих перебігає важче, ніж у дітей.
З ускладнень слід назвати цукровий діабет, хронічний панкреатит, атрофію яєчок, артрит. Після перенесеного менінгоенцефаліту бувають парези і паралічі кінцівок, глухота, вестибулярні розлади, сліпота.
Діагностика базується на типових клінічних даних про первинне негнійне ураження слинних залоз. При ізольованому ураженні підщелепних і під'язикових слинних залоз, а також менінгіті та панкреатиті без явного ушкодження слинних залоз слід спиратись на дані епіданамнезу. Допомагають уточнити діагноз дослідження парних сироваток у РЗК, РГГА (в тому числі при безсимптомних формах), а також внутрішньошкірна проба з паротитним алергеном. В аналізі крові визначаються лейкопенія, відносний лімфоцитоз, при ускладненому перебігу - лейкоцитоз із зсувом формули вліво, збільшена ШОЕ.
Диференціальний діагноз. При вторинному гнійному паротиті шкіра над залозою гіперемійована, пальпація болюча, з'являється флюктуація. При сіалоаденіті (слиннокам'яній хворобі) або пухлині слинних залоз процес однобічний, має тривалий перебіг і не супроводжується гарячкою; показані рентгенологічні методи дослідження. Припухлість при підщелепному чи шийному лімфаденіті локалізується не в ретромандибулярній ямці, а під кутом нижньої щелепи або в ділянці шиї, відзначаються окремі збільшені лімфовузли, які болючі при пальпації, іноді вузли нагноюються і тоді аналіз крові засвідчує лейкоцитоз, ШОЕ підвищена.
Збільшення слинної залози може нагадувати набряк шийної клітковини при токсичних формах дифтерії зіву; діагностувати її допомагають огляд зіву, фібринові плівки на мигдаликах, виявлення збудника; ретромандибулярна ямка вільна.
Туберкульозний менінгіт , на відміну від паротитного, характеризується наявністю продромальних явищ, поступовим початком, прогресуванням неврологічної симптоматики. Ліквор ксантохромний, відзначаютьсябілково-клітинна дисоціація, знижений вміст цукру і хлоридів, при стоянні випадає ніжна фібринова сітка, можна виявити збудника. Слід враховувати також результати туберкулінових проб і дані рентгенологічного дослідження легень.
Ентеровірусні серозні менінгіти зустрічаються частіше влітку, характеризуються високою контагіозністю, масовістю захворювань, слинні залози не уражені.
Панкреатит слід диференціювати з апендицитом, холециститом та іншими гострими хірургічними захворюваннями черевної порожнини, орхіт при епідемічному паротиті - з орхітом туберкульозного, бруцельозного, гонорейного, травматичного походження, а також з водянкою оболонок яєчка.
Лікування. Хворих на епідемічний паротит лікують, як правило, вдома. Госпіталізація показана при важкому і ускладненому перебігу, а також за епідпоказаннями. Специфічних засобів терапії немає.
При ізольованому ураженні слинних залоз прополіскують порожнину рота 2 % розчином гідрокарбонату натрію, на залози місцево - сухе тепло, компреси, солюкс, УВЧ. При показаннях використовують анальгетики.
Хворий має перебувати на ліжковому режимі не менше ніж 10 днів. У чоловіків, які не дотримуються режиму протягом 1-го тижня, орхіт розвивається в 3 рази частіше. З метою запобігання панкреатиту обмежують вживання білого хліба, макаронів, жирів, грубої рослинної клітковини. При гострому панкреатиті призначають щадну дієту, спазмолітики, анальгетики, антигістамінні препарати, холод на живіт, інгібітори ферментів (трасилол, контрикал, амінокапронову кислоту).
При орхіті показані преднізолон по 15-20 мг на добу протягом 5-7 днів, дезінтоксикація, сухе тепло, носіння суспензорію. Ефективна етіотропна терапія рибонуклеазою внутрішньом'язово.
При менінгіті показана лікувально-діагностична люмбальна пункція, використовують глюкокортикоїди, дегідратацію, вітаміни.
Хворих можна виписувати не раніше ніж на 9-й день від початку захворювання.
Після ускладнених форм епідпаротиту - панкреатиту, орхіту, менінгіту показане диспансерне спостереження у відповідного спеціаліста.
Профілактика та заходи в осередку. На кожен випадок захворювання подають термінове повідомлення. Хворих ізолюють на 9 днів. У дитячих закладах, де виявлено випадок захворювання, встановлюють карантин на 21 день. Дітей до 10 років, котрі мали контакт з хворим на епідемічний паротит вдома, не допускають у колектив з 11-гопо 21-й день від моменту контакту. За цей період за ними встановлюють медичне спостереження. При відсутності протипоказань проводять екстрену імунізацію живою паротитною вакциною. Ослабленим дітям в епідемічному осередку можна ввести нормальний імуноглобулін, але він допомагає слабо.
Дезінфекцію в осередку не проводять.
Планову активну профілактику проводять живою паротитною вакциною з атенуйованого штаму, яку вводять підшкірно одноразово в дозі 0,5 мл дітям віком від 18 міс до 7 років.
Loading...

 
 

Цікаве