WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Вирозкові хвороби шлунку - Реферат

Вирозкові хвороби шлунку - Реферат

трапляється у 100% хворих на хронічний гастрит і в більшості тих, хто потерпає від виразкових хвороб. Понад те, наявність Hp-інфекції у кілька разів збільшує ризик раку шлунка. До речі, 1994 року Міжнародне агентство з вивчення раку віднесло хелікобактерну інфекцію до канцерогенів I класу.
Подальші дослідження продемонстрували, що Hp - не лише одна з основних причин виникнення пептичної виразки, а й головний "ініціатор" її рецидивів. Починаючи з 80-х років минулого століття у лікуванні ВХ, асоційованої з хелікобактерною інфекцією, паралельно з кислотознижувальними засобами, почали широко застосовувати різноманітні комбінації антихелікобактерних препаратів. Досвід застосування такої терапії показав: ерадикація (знищення) інфекції дозволяє звести до мінімуму кількість рецидивів та ускладнень ВХ.
Уперше про те, що виразкову хворобу можна вилікувати, 90-го року заявив відомий голландський учений-гастроентеролог Г.Тутгат, опублікувавши на цю тему статтю в авторитетному журналі Lancet. В Україні аж до 1996 року ні про діагностику Hp-інфекції, ні про її ерадикацію, ні тим більше про вилікування ВХ і хронічного гастриту взагалі не йшлося. Та що казати - ще й сьогодні хворих досліджують з допомогою застарілих, малоінформативних і навіть небезпечних для здоров'я методик. Чого варті лише вимоги проводити щорічні повторні фракційні дослідження шлункового соку і рентгенографії шлунка з променевим навантаженням у 5 бер (це річний ліміт опромінення для працівника атомної станції) усім призовникам, у яких підозрювали чи виявляли виразкову хворобу!
Нині провідна роль хелікобактерної інфекції у виникненні та рецидивуванні пептичних виразок поза сумнівом. Проте і в баченні більшості наших лікарів, і у відповідних нормативних документах превалюють застарілі догми й стандарти. Сьогодні ця медична галузь в Україні фактично не регламентована. Щоправда, три роки тому вийшов "Збірник нормативно-директивних документів із охорони здоров'я", в якому, зокрема, зазначається, як повинен чинити лікар із хворими на пептичні виразки шлунка і 12-палої кишки. У переліку діагностичних обстежень немає навіть натяку на визначення Hp-інфекції. Рекомендований обсяг діагностичних і лікувальних заходів, як і в "старі добрі" часи, простий, невигадливий (дієтичне харчування, стіл №1, кислотознижувальні засоби, рослинні вітамінні препарати, КХЧ-терапія тощо), і, як зазначили учасники конференції, не допоможе жодному хворому вилікуватися від ВХ. Медичну допомогу рекомендується надавати лише з другого рівня, тобто з терапевтичного стаціонару, де хворому з виразкою шлунка слід перебувати 25 днів, а з виразкою 12-палої кишки - 21. Та за цей час виразка встигне загоїтися і без лікування! (Недарма ж серед лікарів-гастроентерологів такий популярний вислів академіка В.Василенка: "Виразкова хвороба минає завдяки лікуванню, без лікування і всупереч лікуванню".) Як вважають спеціалісти, окрім затрат коштів і часу, таке лікування небезпечне й тим, що неускладнена ВХ згодом може перейти в ускладнену, і тоді вже для хворого залишається лише один шлях - до хірурга.
Кому пощастить більше і він одразу потрапить у спеціалізоване відділення міської чи обласної лікарні (третій і четвертий рівні надання меддопомоги), тут, окрім традиційного набору діагностичних процедур і лікувальних заходів, передбачене також обстеження на наявність Hp-інфекції і відповідна антибактеріальна терапія. Як ви вже, напевно, помітили, у лікувальних закладах, віднесених до другого рівня, хелікобактерною інфекцією не переймаються (нехай собі живе і розмножується). Що це - подвійні стандарти чи просте нерозуміння? Чи укорінена установка на те, що хворого потрібно лікувати і лікувати... Поки дихає.
За кордоном виразкову хворобу успішно лікують амбулаторно. У нас, як і раніше, - у стаціонарі. За спостереженнями спеціалістів, щонайменше половина пацієнтів гастроентерологічних відділень лікарень - хворі з неускладненою ВХ, яких можна було б лікувати в амбулаторно-поліклінічних умовах. Попри те, що в нас хворих на виразку шлунка лікують довго і начебто старанно, кількість ускладнень ВХ, зокрема кровотеч, збільшується. Чому? Учасники дискусії вважають, що лікують таких хворих найчастіше неправильно, за принципом "що хочу, те й призначаю". Оскільки наказів, які регламентують роботу лікаря-гастроентеролога, не існує. В Україні, як ніде у світі, залишається високою кількість невиправданих оперативних утручань при неускладнених пептичних виразках.
- Оперувати слід лише тих хворих, у кого виникли ускладнення, що не піддаються консервативному лікуванню, - вважає професор П.Фомін, зав. кафедрою госпітальної хірургії №1 Національного медичного університету ім. О.Богомольця, керівник центру шлунково-кишкових кровотеч. - Це основний критерій для хірургічного лікування. Зауважу: останнім часом помітна тенденція до зниження хірургічної активності в Україні, зокрема у Києві вона знизилася в 3,5 разу. Цього вдалося досягти завдяки розробці і впровадженню консервативних методів лікування.
Точка зору ще одного хірурга, зав. кафедрою госпітальної хірургії №2 Національного медуніверситету В.Короткого багатьом його колегам по скальпелю видалася досить сміливою:
- Сьогодні ми дотримуємося погляду, що оперувати треба лише ускладнені і дуже запущені виразки. Ми відмовилися від резекції шлунка і від ваготомії - це операції, які калічать. Коли ж хірургічного втручання уникнути не можна, намагаємося проводити так звані органозберігаючі операції. Ми дуже уважно стежимо за терапією виразкової хвороби і взяли "на озброєння" консервативне лікування. Досвід засвідчив: після оперативного втручання необхідно проводити консервативну терапію.
Що тут почалося!.. Деякі затяті противники сучасних поглядів на причини виникнення пептичної виразки та методи її лікування і чути не хотіли про якісь нововведення, мовляв, ми самі не ликом шиті, себто з ученими ступенями і професорськими званнями, і не треба нас учити, як лікувати. Однак річ не у взаємних обвинуваченнях і претензіях. Дискусія оголила всю гостроту питання, винесеного на спільне обговорення терапевтів, гастроентерологів тахірургів. Шкода, що серед її учасників не було представників Міністерства охорони здоров'я й Академії медичних наук. Хіба проблема, що зачіпає інтереси мільйонів людей, не заслуговує на увагу академічної науки? Невже керівництво медичної галузі найбільше стурбоване епідемією грипу та закупівлею протигрипозних вакцин (до речі, справа про вакцини перебуває зараз у прокуратурі)? Тож виникає і низка інших резонних запитань. Чи багато в Україні центрів та клінік, у яких лікують ВХ за сучасними технологіями, відповідно до міжнародних стандартів і рекомендацій? Чи скрізь є можливість належним чином обстежити хворого? Втім, про що можна говорити, якщо 60% ендоскопів і кабінетів діагностики безнадійно застаріли! Які вже тут міжнародні стандарти…
На думку професора В.Передерія, зав. кафедрою факультетської терапії №1 Національного медичного університету ім. О.Богомольця, щоб поліпшити діагностику та лікування хвороб, викликаних Hp-інфекцією, необхідно перейти на міжнародно прийняті критерії діагностики, лікування та виліковування ВХ. Наступним важливим кроком має стати прийняття поетапної програми боротьби з Hp-інфекцією. Наразі практично ніхто не знає стану справ з поширеністю хелікобактерної інфекції серед різних груп населення, оскільки епідеміологічні дослідження такого роду взагалі не проводилися. Але для реалізації всього цього потрібно, щоб керівництво медичної галузі повною мірою усвідомило всю гостроту проблеми.
Залишається додати: недавно наказом МОЗ України введено в дію стандарти надання медичної допомоги гастроентерологічним хворим. Однак тих, хто поквапився зрадіти, ознайомившись із документом, спіткало розчарування: наказ хоч і новий, але стандарти залишилися старі. Самі себе перехитрили?..
Loading...

 
 

Цікаве