WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Вклад Дмитра Кириловича Заболотного у розвиток мікробіології - Реферат

Вклад Дмитра Кириловича Заболотного у розвиток мікробіології - Реферат

одержання від нього згоди, його було обрано президентом Всеукраїнської Академії наук. Сталося так, що на цій посаді він перебував недовго - трохи більше ніж півтора року, але встиг зробити немало. За цей час було прийнято новий статут Академії наук, обрано 33 нових академіки, серед них багато видатних учених, було організовано нові інститути біологічного та технічного профілю, серед них Інститут мікробіології та епідеміології, який очолив сам Д.К.Заболотний (1928).
Д.К.Заболотний ретельно вивчив збудника чуми, описавши форми хвороби, опрацював питання про виготовлення протичумних вакцин і сироваток, виявив природні вогнища чуми. Результати його досліджень дали можливість впровадити раціональні запобіжні заходи і створити мережу протичумних закладів. Довів ефективність попередньої імунізації проти захворювання холерою. У1918 р. керував боротьбою з холерою в Петрограді, у 1920 р. - боротьбою з висипним тифом. Простежив перебіг сифілісу, з'ясував місця перебування збудника в організмі, вивчив властивості й цикл розвитку збудника, опрацював серологічні реакції для діагностики сифілісу. Опрацював також актуальні проблеми газової гангрени, дифтерії, черевного та висипного тифу, дизентерії, малярії, грипу тощо.
Д.К.Заболотний слідом за Л.Пастером багато зробив у вивченні та трактуванні ролі мікробіологічного чинника, біологічних властивостей збудників різних захворювань у виникненні, розвитку та згасанні епідемій. Вчений органічно поєднував мікробіологію і епідеміологію. Він вважав, що мікробіологічний чинник зумовлює специфічні особливості епідемій на тлі різних умов середовища. Прийняття цього постулату в епідеміології мало принципове значення.
Д.К.Заболотний створив велику наукову школу, внесок якої у справу боротьби з епідеміями, в розробку наукових підвалин епідеміології дуже значний.
Починаючи свою діяльність про вивчення чуми, Д.К. Заболотний - учень Ф.І. Мечнікова і Я.Ю. Бардах - був уже автором багатьох наукових праць в області мікробіології і епідеміології. Такий широкий кругозір вченого дозволив йому широко і всесторонньо підійти до вивчення незрозумілих проблем епідеміології чуми.
Д.К. Заболотний - допитливий спостерігач, невпинний дослідник і великий вчений, перш за все він зумів правильно оцінити значення соціального фактору у виникненні і поширенні чуми.
Цікавлячись побутом і звичаями населення Данило Кирилович робить надзвичайно важливі висновки із народних спостережень. Так, у звіті російської наукової експедиції про наукову чуму в Манчтурії в 1910 - 1911 роках Заболотний писав: "Шляхом опитування вдалося встановити, що ще задовго до спалаху епідемії на різних пограничних пунктах з Манчтурією спостерігались вогнищеві спалахи по декілька захворювань, які мали зв'язок з тарбаганами. Туземне населення звикло дивитись на цих гризунів, як на джерело інфекції захворювання чумою". І далі: "Зараження людини від цих гризунів відбувається частіше всього при здиранні шкіри з тарбаганів, шляхом проникнення збудника через шкіру або занесення її на слизову оболонку рота чи носа забрудненими руками. Можливе перенесення збудника і за допомогою червоних вошей (бліх), які кусають і людину..."
Так формувалась думка вченого, який глибоко досліджував закономірності виникнення і поширення чуми в світі і добре прислуховувався до народних спостережень. Все це давало можливість зрозуміти і правильно пояснити причину вогнищевості чуми.
Проте, треба було доказати, що гризуни є джерелом інфекції чуми в природі, що люди заражаються чумою від гризунів. Без прямих доказів всі праці і пошуки залишалися безплідними, а гіпотеза висунута Заболотним виявилась побудована на піску. Заболотний натхненно продовжував шукати факти і тільки через 12 років докази були одержані. Цікава історія цього важливого відкриття.
Об'їжджаючи степи, один з помічників Заболотного, студент Л.М. Ісаєв, помітив тарбагана. Звичайно ляклива тварина швидко втікає і ховається в норі, а ця ледве пересувалась, зовсім не лякалась людини, яка приближалась. "Це хворий тарбаган, - виникнула думка у одного вченого. - Так ведуть себе звичайно ж лише хворі чумою". Ісаєву були добре відомі всі ознаки, і справді, хворі чумою миші виходять з нір, не лякаються людей, ходять як п'яні. У людей таке спостереження завжди було грізним передвісником чуми. Ісаєв зловив хворого тарбагана і приніс його Заболотному. Із організму тварини була виділена чиста культура чумних мікробів. Важливий ланцюг доказів був замкнутий. Думка Заболотного блискуче підтвердилась при подальших спостереженнях над степовими гризунами - сусликами, мишами. Була доказана і роль бліх як переносників збудника чуми від хворих гризунів до людей.
Так, Данило Кирилович Заболотний - великий епідеміолог світу, невтомний дослідник і мандрівник вніс цінний вклад в епідеміологічну практику боротьби з чумою, встановив важливі факти захворювання серед гризунів в природі і їх роль в поширенні цього грізного захворювання.
Чума в нас в державі ліквідована. Принципи боротьби з чумою розроблені Д.К. Заболотним, його учнями і помічниками втіленими в життя . створені протичумні лабораторії, інститути і станції спостереження, які уважно стежать за захворюваністю серед них і розробляють методи боротьби з ними.
Достойними свого учителя були учні і помічники Данила Кириловича, внаслідок великі вчені - С.І. Златогоров, Т.С. Кулеша, П.В. Падлевський, асистенти А.А. Чуріліна, М.А. Суратевська, лікарі В.М. Богуцький, П.П. Попова, П.В. Кристовський та інші.
Одного разу, робивши розтин тара багатів, у яких Заболотний з Ісаєвим встановив чуму, Данило Кирилович заразився, вколовшись голкою шприца, яким він брав гній із чумного бубона. Знаючи про загрожуючу йому смертельну небезпеку, Заболотний почав писати прощальні листи своїм рідним і близьким. Але на щастя, завдяки введеній йому протичумної сироватки Данило Кирилович благо приємно переніс чуму, спостерігаючи на собі її протікання як лікар і вчений.
Використана література:
1. Гудзь С.П. та ін. Основи мікробіології. - К., 1991.
2. Мікробіологія з основами вірусології. - К., 2001.
3. Мишустин Е.Н. Микробиология. - М., 1987.
Loading...

 
 

Цікаве