WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Групи крові - Реферат

Групи крові - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Групи крові"
?
Кров (sanguis) складається з плазми й форменних елементів (кліток крові). Плазма складає 55-60% від загального об'єму крові, інші 40-50% - відводиться на форменні елементи. Це еритроцити - червоні кров'яні тільця, лейкоцити - білі кров'яні клітинки й тромбоцити - кров'яні пластинки. Кров складає приблизно 7% від загальної ваги тіла. При вазі в 70 кг її об'єм дорівнює 5-5,5 л.
Плазма крові є міжклітинною речовиною, що має рідку консистенцію. На 90-93% вона складається з води, близько 6,6-8,5% приходиться на частку білкових речовин, інші 1,5-3,5% складають різні органічні і неорганічні з'єднання.
Кров кожного з нас належить до визначеного типу або групи. Групи формуються по особливостях хімічної структури оболонок еритроцитів. Існує декілька різних систем класифікації крові по групах, але частіше всього приміняється система АВО, введена в 1900 році у Відні Карлом Ландштайнером. Вона нараховує чотири групи - А,В,АВ, и О.
Група крові, група, до якої належить кров людини відповідно до антигенної активності. Червоні кров'яні тільця людини можуть переносити молекули, що діють як антигени, а в іншої людини еритроцити можуть ці молекули пропускати. Два основні антигени позначаються А и В. По їхній наявності визначаються 4 групи крові:
" тільки з антигеном А - (А)
" тільки з антигеном В - (В)
" з обома антигенами - (АВ)
" без антигенів - (0)
Кожна з цих груп може мати або не мати резус фактор. Правильне визначення групи крові життєво важливо для людини при переливанні крові, тому що несумісність груп крові донора і хворого може привести до згортання крові з можливістю смерті хворого.
Знання групи крові дуже важливо в ситуаціях, коли в результаті нещасного випадку або на протязі операції виникає необхідність у переливанні, оскільки кров другої групи може нашкодити ніж принести користь. Кров однієї групи можна спокійно переливати будь-кому, другі ні. В останньому випадку ваша кров сприймає чужу як ворога і знищує її еритроцити, ніби це шкідливі бактерії.
В 1940 р. Ландштайнер відкрив ще одну класифікацію крові - резусну. Вона складається з 6 факторів, найважливіший з яких - фактор D.Він присутній в 85% людей, надаючи крові резус +. У решти 15% фактор D у крові відсутній. Резус у них відємний (-). Якщо людині з резус фактором (-/+) перелити кров з резус-фактором (+/-), то кров починає виробляти антитіла для її нейтралізації. При першому переливанні антитіла утворюються надто повільно, щоб викликати ускладнення, але після цього людина набуває стійкий імунітет до фактору D. При наступному переливанні кров починає виробляти антитіла для знищення нерідних клітин.
Групи крові відрізняються вмістом агглютиногенів А і В і аглютинінів a і b. Аглютиногени, чи антигени А і В, знаходяться в еритроцитах. Аглютиніни, чи антитіла a і b знаходяться в плазмі крові. При зустрічі агглютиногіну А з аглютиніном а, і так само агглютиногена В с аглютиніном b відбувається реакція ізогемаглютинації - це склеювання еритроцитів однієї людини при змішуванні їх із сироваткою іншої людини.
Групи крові мають наступний склад:
1 група: Аглютиногенів немає, є аглютиніни а і b /О a b /
2 група: Аглютиноген А, аглютинін b /Аb/;
3 група: Аглютиноген В, аглютинін a /Ва/;
4 група: Аглютиногени А и В, аглютинінів немає /Аво/
Раніше дотримувалися закону Оттенберга, відповідно до якого склеюються еритроцити перелитої донорської крові. Згідно цього закону ре-ципієнту з першої групи дозволялося переливати донорську кров тільки 1 групи, реципієнту з другою групою - донорську кров 2 і 1 группи, реципієнту з третьою групою - донорську кров 3 і 1 груп, реципієнту з 4 групою - донорську кров усіх 4 груп.
Однак в останні роки доведено, що кожна група строго індивідуальна. Так, аглютиноген А має 2 підгрупи: А1 і А2, таким чином,ІІ група може бути А1 чи А2 , 1 В група - А1В чи А2В. До того ж став відомим зворотний закон Оттенберга - при великих обсягах переливання крові можливе склеювання еритроцитів реципієнта. Тому в даний час дозволено переливати тільки одногруппну кров.
Кров будь-якої групи може бути або резус-позитивний, або негативний, у залежності від присутності резус-фактора /Rh-фактор/. Біля 85% людей мають цей фактор або резус-позитивний, 15 % не мають його, або резус-негативнийц. Але в останні роки стало відомо, що є 5 основних (Д, З, з, Е, е) і безліч неосновних підгруп резус-факторів. Підгрупа Д - у 85%, інші в спадаючому порядку з>Е>З>е. Тому має велике значення визначення груп крові і резус-фактора.
На підставі спостережень за негативними й навіть трагічними наслідками переливання крові від людини до людини було зроблено припущення про існування різних типів крові, несумісних між собою. Таку думку вперше висловив Теодор Більрот - відомий німецький хірург - в кінці XIX ст., а кілька років потому Карл Ландштейнер відкрив першу ізосерологічну систему еритроцитів, відому під назвою групи крові АВ0.
Карл Ландштейнер народився 1868 р. у Відні. Закінчив медичний факультет Віденського університету (1891), працював у віденських інститутах гігієни та патології. 1911 р. став професором Віденського університету; з 1912 до 1939 р. очолював Інститут Рокфеллера в Нью-Йорку. За наукові дослідження в галузі імунології та відкриття груп крові в 1930 р. був удостоєний Нобелівської премії. Помер в 1943 р.
1900 р. К.Ландштейнер, тоді асистент Віденського інституту патології, взяв кров у себе та у п'яти своїх співробітників, відділив сироватку від еритроцитів з допомогою центрифуги та змішав еритроцити з сироваткою крові різних осіб і власною. За наявністю або відсутністю аглютинації в різних зразках розділив кров на три групи, які надалі стали називатися групами крові А, В, 0. Через два роки учні Ландштейнера А.Штурлі та А.Декастелло відкрили четверту групу цієї системи - АВ. У 1911 р. за пропозицією Л.Гіршфельда ізосерологічна система одержала офіційну назву системи АВ0 (читається, як абеноль).
Звернувши увагу на те, що власна сироватка не дає аглютинації із власними еритроцитами, Ландштейнер зробив висновок, нині відомий як непохитне правило Ландштейнера: "В організмі людини антиген групи крові (аглютиноген) та антитіла до нього (аглютиніни) ніколи не співіснують".
На сьогодні відкрито, охарактеризовано і визначено хромосомну локалізацію генів понад 20 ізосерологічних систем еритроцитів, що об'єднують близько 200 антигенів груп крові. Проте на тлі наступних відкриттів перша ізосерологічна система крові людини постає унікальною, бо тільки в рамках системи АВ0 існують природні антитіла до відсутнього антигена. Таким чином, природою створений реагент вже був готовий до випробування, і геніальний Карл Ландштейнер зробив видимим те, що еволюцією було приховано і невидимо.
Поглиблене вивчення системи АВ0 привело до відкриття особливостей складу її антигенних факторів, зокрема, була встановлена неоднорідністьантигенів А, що відносяться до групи крові А(II). 1911 р. Дангерн і Гіршфельд виявили підгрупу А2, яка зустрічається в 12% населення Європи та Африки, а серед населення Азії не зустрічається зовсім. Еритроцити таких індивідуумів не аглютинуються анти-А сироваткою, а лише спеціальними імунними сироватками або лектинами. При відсутності зазначених специфічних реагентів трапляються помилки у визначенні групової належності крові. Специфічний лектин для ідентифікації антигена А2 винайдено У.Бойдом у 1949 р. На сьогодні встановлено, що група крові А(II) має 17 різновидів, найпоширеніші серед них А1 та А2. Уточнення номенклатурного варіанта має значення для підбору крові донора у випадках складної патології, для встановлення генотипу в справах
Loading...

 
 

Цікаве