WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Едуард Дженнер. Перша вакцина - Реферат

Едуард Дженнер. Перша вакцина - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Едуард Дженнер. Перша вакцина"
ПЛАН
1. Коротка біографія Е.Дженнера, його важкий шлях до визнання вакцинації
2. Едуард Дженнер - відкривач першої вакцини
3. Значення винаходу вакцини Е.Дженнера для сучасної науки
Використана література
1. Коротка біографія Е.Дженнера,
його важкий шлях до визнання вакцинації
Дженнер, Едуард (Jenner, Edward) (1749-1823), англійський лікар. Народився 17 травня 1749 у Берклі (графство Глостершир). Поступив нанавчання до Людлову, хірургу із Содбері.
Тут вперше довідався про те, що доярки, які перехворіли коров'ячою віспою, несприйнятливі до віспи натуральної (принаймні таке переконання існувало в той час серед фермерів).
Запобіжні властивості коров'ячої віспи Дженнер вивчав протягом декількох років. У 1770 термін його першого учнівства підійшов до кінця, і Едуард переїхав у Лондон, де поступив учнем до лікаря й анатома Дж.Хантеру.
Вивчав анатомію в школі Хантера, робив обхід палат у лікарні Св.Георгія, класифікував геологічні і зоологічні зразки, привезені капітаном Дж.Куком із кругосвітньої подорожі.
У 1773, відмовившись від пропозиції залишитися в Лондоні, повернувся в Берклі, де незабаром здобув популярність як хірург.
14 травня 1796 Дженнер прищепив коров'ячу віспу восьмирічному хлопчику Джеймсу Фіпсу, взявши для цього рідину з пістули на руці доярки, що хворіла коров'ячою віспою.
Після щеплення хлопчик перехворів коров'ячою віспою, а через шість тижнів був інфікований матеріалом, взятим від хворого натуральною віспою. Через кілька місяців було зроблене друге щеплення натуральної віспи, через п'ять років - третя. Натуральна віспа так і не розвилася.
Свої результати учений виклав у статті Дослідження причин і дії коров'ячої віспи (An Inquiry into the Causes and Effects of the Variolae Vaccinae, a Discase Discovered in Some of the Western Counties of England and Known by the Name of the Cowpox, 1798).
Практика вакцинації широко поширилася в Англії і незабаром стала обов'язковою в британській армії і на флоті. Зрештою її прийняли в усьому світі.
Варто тільки згадати страшні наслідки епідемій, і стане зрозуміло, яке значення мало відкриття вакцинації для медицини. Проте Дженнеру приходилося завзято переконувати в силі запобіжного щеплення своїх колег, з якими він часто зустрічався в Альвестоні біля Брістоля. Зрештою, він довів їх до такого стану, що медичне товариство його графства грозило виключити його із товариства лікарів, якщо він не припинить набридати їм таким безнадійним предметом.
Незважаючи на переконливий і ясний виклад Дженнером проблеми, в історії медицини знайдеться не багато відкриттів, що викликали б такий запеклий опір. Англійська Королівська Академія наук відмовлялася надрукувати у своїх виданнях повідомлення Дженнера про відкриття щеплення внаслідок неймовірної сміливості висловлюваних у ньому пропозицій.
Відомий лондонський лікар того часу Мозелей писав: "Навіщо знадобилося це змішання звіриних хвороб з людськими хворобами? Чи не проглядається в цьому бажання створити новий різновид начебто мінотавра, кентавра і тому подібного?" В англосаксонських країнах створювали "противакційні" комітети, які закликають відмовлятися від щеплень. Вони випускали листівки, що зображують рогатих людей з копитами на ногах. Це означало, що люди "принижують" себе до тварин, одержуючи прищеплювальний матеріал від телят. Особливо сильні були нападки з боку духівництва, що з амвона громило відкриття Дженнера, бачачи в ньому зазіхання на промисел Божий. Це відношення важке зрозуміти, тому що ми бачили, що ідея щеплення проти віспи була відома задовго до Дженнера.
Кінець полеміці, яка зав'язалася між прихильниками і супротивниками віспощеплення, поклала перша ж епідемія чорної віспи, яка пощадила величезну кількість тих, кому була зроблена щеплення. Тоді почалися звичні в такому випадку пересуди: "Дженнер не сказав нічого нового, запобіжні щеплення проти віспи існували до нього". І тільки комісія, призначена для розслідування англійським парламентом, розставила все по своїх місцях. Вона підтвердила, що старий, що існував у народі спосіб захисного щеплення був відомий, але він дав Дженнеру лише ідею, що від зумів використовувати для наукової розробки й удосконалювання методу віспощеплення. Так був визнаний внесок Дженнера.
Парламент відшкодував Дженнеру витрати, які він поніс у ході незліченних експериментів, і ухвалив: видати додатково Дженнеру в 1802 році 10000 фунтів стерлінгів, а через п'ять років подвоїти цю суму. Дженнеру повезло, він не в приклад іншим новаторам дожив до того часу, коли його відкриття було визнано всім ученим співтовариством. З 1803 року і до кінця своїх днів Дженнер керував заснованим ним товариством віспощеплення в Лондоні, нині Дженнерівський інститут. Після смерті вченого, який пішов 26 січня 1823 року, у пам'ять про нього був споруджений йому пам'ятник в Трафальгар-сквере в Лондоні.
2. Едуард Дженнер - відкривач першої вакцини
Творцем наукової теорії запобігання інфекційним захворюванням за допомогою виготовлених в лабораторії вакцин був засновник медичної мікробіології Л.Пастер. Вперше вакцинацію було здійснено в 1796 р. англійським лікарем Е.Дженнером, який штучно прищепив дитині коров'ячу віспу, в результаті чого ця дитина набула імунітету до натуральної віспи.
Серед заразних хвороб, яким людство століттями платили важку данину, віспа займала одне з перших місць. У Європі в XVIII ст. щорічно гинуло від неї близько 500 тис. чоловік.
Зараз тільки в країнах, де віспу прищеплюють не всім, захворюваність ще висока. Там же, де віспощеплення організоване широко, вона зникла і може з'являтися лише у виді окремих спалахів. У нашій країні загальне обов'язкове віспощеплення введене в 1919 р. Тепер Всесвітня організація охорони здоров'я при ООН порушує питання про повне знищення віспи на всій земній кулі.
І завжди, коли заходить мова про віспощеплення, люди з вдячністю згадують ім'я того, хто відкрив спосіб боротьби з віспою. Це був видатний англійський лікар Едуард Дженнер (1749-1823).
Своє відкриття Дженнер зробив у той час, коли ще ніхто не знав збудника цієї хвороби. Адже перші хвороботворні мікроби були вивчені тільки в середині XIX сторіччя, а збудник віспи відкритий у 1906-1907 р.
Як же міг Дженнер знайти спосіб боротьби з заразною хворобою, не знаючи її збудника? Виняткова спостережливість, працьовитість, цілеспрямованість і уміння бачити те, чому інші не додавали серйозного значення, допомогли йому зробити це видатне відкриття.
Дженнер був сільським лікарем, коли звернув увагу на те, що люди, які заразилися коров'ячою віспою, не занедужують натуральною, людською. Небезпечна хвороба обмежується в них появою на руках віспяних пухирців (пустул) і лише іноді супроводжується невеликим нездужанням.
Спостережливий лікар задумався над цим цікавим явищем. Він став вивчати медичні книги, у яких описувалисянародні засоби боротьби з заразними хворобами. Так Дженнер довідався, що в багатьох народів світу здавна існує звичай заражати
Loading...

 
 

Цікаве