WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Місце валеології серед природничих наук та наук про людину - Реферат

Місце валеології серед природничих наук та наук про людину - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Місце валеології серед природничих наук
та наук про людину"
ПЛАН
1. Валеологія як наука, предмет дослідження у валеології
2. Основні поняття предмету валеології
3. Проблема здоров'я в житті людини
Використана література
1. Валеологія як наука, предмет дослідження у валеології
Валеологія (лат. valeo - бути здоровим і грец. logos - учення, наука) - наука про формування, збереження та зміцнення здоров'я людини в духовному, психічному, фізичному і соціальному плані.
Наука валеологія виникла на стику низки наук, зокрема медицини, фізіології, психології, педагогіки, соціології тощо.
Об'єктом сучасної медицини є хвора людина та людина, яка перебуває у "третьому стані". Ця наука в основному лікувальна, а зусилля профілактичної медицини спрямовані, головним чином, на захист людей від певних захворювань.
Об'єктом науки валеології є здорова людина і людина, котра перебуває у "третьому стані", а її предметом - здоров'я індивіда, що живе в реальному, складному світі.
Людям доводиться відчувати на собі переважно негативний вплив факторів навколишнього середовища, які призводять до виникнення у них стану передхвороби, або "третього стану".
Завданням, валеології є не тільки констатація "третього стану" організму, але й розробка методів і способів виведення людини з нього, а також запобігання цьому станові з метою покращання здоров'я.
Таким чином, валеологія зосереджує свої зусилля не на ліквідації хвороб (цим займається в основному медицина), а на недопущенні їх, створюючи умови для запобігання їхньому виникненню.
Валеологія має переважно прикладний характер і дає практичні рекомендації людині для підтримання здоров'я на всіх рівнях: духовному, психічному, фізичному та соціальному. Основною метою цієї науки є виховання здорового, повноцінного члена суспільства.
Культура здоров'я - це важливий складовий компонент загальної культури людини, що визначає формування, збереження та зміцнення її здоров'я. Культурна людина є не тільки "споживачем" свого здоров'я, але й його "виробником".
Високий рівень культури здоров'я людини передбачає її гармонійне спілкування з природою й оточуючими людьми.
Елементом культури здоров'я є уважне і правильне ставлення людини до самої себе, прагнення до самопізнання, формування, розвитку і самовдосконалення своєї особистості.
Культура здоров'я - це не тільки сума знань, обсяг відповідних умінь і навичок, але й здоровий спосіб життя гуманістичної орієнтації. Рівень культури здоров'я визначається знанням резервних можливостей організму (фізичних, психічних, духовних) і вмінням правильно використовувати їх.
Отже, довголіття, здорове, щасливе життя багато в чому залежать і від самої людини.
Якщо люди часто хворіють, мають надлишкову масу тіла, вживають алкоголь, палять, дратівливі, некомфортно почувають себе з оточуючими, тобто не дотримуються здорового способу життя, - це означає, що у них низький рівень культури здоров'я.
Аргументоване обгрунтування необхідності бути здоровим і прагнути стати таким - це і є елементи культури здоров'я, якими повинна володіти кожна сучасна людина.
2. Основні поняття предмету валеології
Здоров'я. Згідно з існуючим визначенням, здоров'я - це природний динамічний стан організму, що характеризується його самоврівноваженістю і врівноваженістю з навколишнім середовищем у духовному, фізичному, а також соціальному плані й ефективно протидіє захворюванням.
Інакше кажучи, як проголошує статут Всесвітньої організації охорони здоров'я, "...здоров'я -це стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя".
Природа людину наділила досконалим функціональним організмом із універсальним захистом від усіляких зовнішніх і внутрішніх негативних впливів. Проте здоров'я слід розглядати не в статиці, тобто як щось набуте і незмінне, а як стан організму, котрий постійно змінюється. Тому необхідно завжди стежити за своїм здоров'ям і підтримувати його у гармонійній рівновазі з довкіллям, а для цього потрібно вести здоровий спосіб життя.
Рівновага людини з навколишнім світом - це насамперед її комфортне самопочуття у ньому. Такий стан передбачає сприятливе поєднання умов життя як природних (температура повітря, атмосферний тиск та інші фізичні параметри), так і соціальних (культура, побут, суспільновиробничі відносини).
Внутрішня рівновага організму людини - це збалансованих систем: серцево-судинної, дихальної, нервової, гуморальної та інших. Внутрішня гармонія передбачає стан психічної зрівноваженості та духовної цілісності особистості.
Духовний аспект здоров'я передбачає розуміння нами цілісності особистості, визначає сенс життя людини, її гармонійність як індивідуума й у спілкуванні з оточуючими. Невід'ємною частиною духовного здоров'я людини є її здатність до співпереживання та співчуття, добросовісність, доброзичливість, порядність, терпимість.
Психологічний аспект здоров'я - це збалансованість психічних процесів та їхніх проявів, тобто здатність особи керувати собою за умов високих життєвих навантажень на основі взаєморозуміння й емоційного комфорту в суспільстві, а також особистого внутрішнього комфорту.
Фізичний аспект здоров'я передбачає оптимальне, тобто без істотних відхилень, функціонування усіх систем організму людини (серцево-судинної, дихальної, м'язової та ін.). При цьому поняття "фізичне здоров'я" пов'язують із умінням володіти своїм тілом, фізичною витривалістю, високим рівнем працездатності.
Соціальний фактор і здоров'я. Розуміння здоров'я як багатоаспектної системи дозволяє правильно усвідомлювати його значення в житті людини і суспільства. Кожна особа прагне
Суспільство, зі свого боку, зацікавлене у здоров'ї громадян, оскільки тільки здорові громадяни зможуть принести максимальну користь для його розвитку.
Хвороба. Поняття "хвороба" визначається як порушення життєдіяльності організму під впливом, шкідливих подразників зовнішнього чи внутрішнього середовища. При цьому знижується пристосовуваність живого організму до зовнішнього середовища й водночас мобілізуються його захисні сили.
Виникнення хвороби у людини - наслідок впливу на організм шкідливих природних і соціальних факторів.
Одним із факторів, що спричинює хвороби, є недостатня пристосованість організму людини до досить складного комплексу умов життя. Цей комплекс включає в себе фізіологічні особливості організму людини (залежно від статі, віку тощо), кліматографічні та соціальні особливості (побут, суспільно-виробничі відносини і т. ін.), а також умови проживання індивіда.
Причиною хвороб людини може бути і спадковість, в основі якої лежать генетичні процеси і яка зумовлює передачу хвороби від покоління до покоління.
Хвороба може виникати і внаслідок природно закладеної певної спрямованості біологічних процесів, які здійснюються в нашому організмі від народження до старіння та смерті.
Одним із симптомівхвороби є біль. Біль можна розглядати як сигнал небезпеки для організму і як захисне пристосування, що спричинює захисні рефлекси і реакції.
Допомогти організму боротися з хворобою може лікар і сам хворий. У період видужування людини велике значення має націленість хворого на подолання хвороби. І доречно нагадати слова стародавнього сирійського лікаря А.Фараджі, звернені до хворого: "Дивись, нас троє: я, ти і хвороба. Якщо ти будеш на моєму боці, нам
Loading...

 
 

Цікаве