WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Медицина Скіфії та її роль у розвитку медицини в Україні - Реферат

Медицина Скіфії та її роль у розвитку медицини в Україні - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Медицина Скіфії та її роль
у розвитку медицини в Україні"
ПЛАН
1. Скіфи як провісники медицини Русі
2. Гіппократ про скіфську медицину
3. Ліки скіфів
4. Царі-лікарі
5. Провина недуги і її викриття
6. Чим не хворіли скіфи?
1. Скіфи як провісники медицини Русі
Легендарна Скіфія, якщо вірити історикам, розкинулася від Чорного моря до Балтики і до Уральських гір. Ваза з Куль-Обського кургану - наочне свідчення мистецтва лікування скіфів. Але скіфів більше немає. Проте вони не могли зникнути зовсім безвісти. Очевидно, що скіфи, розчинившись в слов'янському етносі, передали йому своїй знання з медицини.
У VII - VI ст. до н.е. у середземноморських країнах великою славою користувалися скіфські лікарі Анахарсид і Токсарид.
Ось що сказано про Анахарсида (чи Анахарсіса) у "Словнику античності" (Москва, 1989): "Скіф з царського роду; вивчав грецькі звичаї, уклад життя і культуру, піддавав їх критичному осмисленню. Ідеалізуючи північні народи, греки нарекли Анахарсида Мудрим. Приписувані йому зібрання з 10 збережених до наших днів листів, які були датовані III ст. до н.е., свідчить про величезний інтерес до фігури Анахарсиду з боку кініків". Він був лікарем-мислителем.
Про лікаря Токсарида, визнаного в Греції героєм, говориться, що відбувався він із простого скіфського роду, був "чоловік мудрий, який відрізнявся любов'ю до прекрасного і прагненням до благородних занять", помер в Афінах.
Хоча греки ідеалізували північні народи, але одержати настільки високу похвалу від них, дуже спокушених у розумових заняттях, було не так-то просто. Виходить, він був дійсно гарним лікарем.
2. Гіппократ про скіфську медицину
Дуже важливим є думка про скіфську медицину Гіппократа. Він багато подорожував по Причорномор'ї і як проникливий спостерігач залишив нам безцінні свідчення очевидця. Почати можна з того, що він установив холеричний тип статури людей півночі, що є наслідком кліматичних умов. Він говорив, що вони "від природи енергійні і бадьорі для діяльності". Крім того, "ці люди для мистецтв гостріші й здібніші та більш придатні для ведення військових справ".
У числі хвороб, що зустрічаються в скіфського народу, Гіппократ відзначає, як не дивно, евнухоідизм, біль суглобів і виразки на тілі. З властивої йому спостережливістю, він дуже точно вказав причину (соціальну!) евнухоідизму. Цій хворобі були піддані чоловіки "благородні й ті, котрі за допомогою верхової їзди досягли найбільшої могутності; бідні ж страждають менше, тому що не їздять верхи". Але це ще не все. Тривала верхова їзда приводить до захворювання суглобів, запаленню сідничного нерва й подагри. На думку Гіппократа, наслідком верхової їзди були сильні болі в суглобах, виразки на стегнах і кульгавість. Гіппократ пише і про деякі прийоми лікування, що застосовувалися народними цілителями Скіфії: "...коли почнуть хворіти, то відкривають обидві вени за вухами, і коли кров мине, то внаслідок слабості охоплюються сном і засинають".
Метод кровопускання застосовувався в скіфів при багатьох захворюваннях. Правда, Гіппократ не пише, при яких конкретно.
Допомога при пологах виявлялася, зважаючи на все, у візках, обтягнутих повстю. Їхній пристрій Гіппократ описав дуже докладно. У них жили жінки і діти. Цікаво, що дітей не сповивали. А харчувалися скіфи вареним м'ясом, пили кобиляче молоко, поталу воду і їли гіппаку - кінський сир.
3. Ліки скіфів
Цікаво знати, які ж ліки були в "аптечках" скіфів. Насамперед, це цілющі рослини і трави. Ми можемо довідатися це з творів істориків і поетів.
Овідій Назон (1 в. до н.е.), який жив вигнанцем у скіфських степах, у своїх елегіях описує властивості полиню: "...сумний полинь стирчить по пустельних полях і гіркій рослині відповідає своєму місцеві". Історик А.Марцеллін розповідає про скіфський корінь - ревеню, який знаходив широке застосування при лікуванні хворих.
Геродот згадує про разючу гіркоту трави в понтійських степах, що збільшує кількість жовчі більше всякої іншої трави.
Ветеринарний лікар Пелагоній (IV ст. до н.е.) писав, що грецькі і римські лікарі широко використовували "понтійський абсинтій" (полинь), аірний і заячий корені.
Геродот, Плиній і Феофраст у своїх працях пишуть про скіфську траву "Scyphicam herbam", що скіфськими лікарями застосовувалася "для лікування ран", "проти ядухи". Олександрійські лікарі Ктезія й Арістогітон теж захоплювалися лікувальними властивостями скіфської трави. Плиній свідчить, що "скіфська трава" ревінь від боліт Меотійських вивозиться зі Скіфії в Грецію, Італію й інші країни.
Є відомості, що скіфи розводили лікарські рослини в садах і городах, тобто рослини ці вирощувалися у культурі. Скіфам були відомі й отрутні властивості аконіту. Плутарх згадує ще про дві лікувальні рослини, які виростали в ріці Танаід (Дон) - злоненавистник (мова йде, мабуть, про бодязь) і Аллінді з листками, схожими на капустяні. При розтиранні їх утворювався сік, який називали "олією виросу" і сильно зігрівало тіло.
Про ліки, які виростали в Скіфії, згадують Діоскорид (I ст.), лікар Ксенократ. Причому про ліки не тільки рослинного походження, але також мінерального й тварини. Скіфи застосовували і доставляли на ринок "бобровий струмінь", що у понтійського бобра відрізнявся кращим і більш сильною дією. Є згадування про яхонт, янтар, миш'як та інші солі, що добуваються в Скіфії. Для полегшення пологів жінки носили в
Loading...

 
 

Цікаве